Справа № 161/19151/25
Провадження № 2-о/161/550/25
05 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, -
17 вересня 2025 року заявник, ОСОБА_1 , звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
Заява мотивована тим, що заявник є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як одержувач пенсії за віком. Крім того, являється вдовою ОСОБА_2 , який мав статус військовослужбовця, пенсіонера Міністерства оборони України, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». З 2023 року заявник та її покійний чоловік, ОСОБА_3 , проживали спільно та ОСОБА_1 , перебувала на його утриманні. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 . У зв'язку з цим заявник звернулась до Головного управління ПФУ у Волинській області з заявою стосовно переходу на пенсію в разі втрати годувальника. Фактично заявник проживала разом з покійним чоловіком в квартирі заявника, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , хоча ОСОБА_1 , був зареєстрований за іншою адресою.
Посилаючись на те, що встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні покійного чоловіка необхідне для поновлення її пенсійних прав, заявник просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 спільно проживала та перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23 вересня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання заявника, ОСОБА_1 , про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме показів свідків, що підтверджують факт спільного проживання та перебування на утриманні годувальника та довідку про розмір пенсії.
20 жовтня 2025 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов відзив на заяву, в якому вказано, що додані до заяви матеріали не містять інформації про надання померлим будь - якої допомоги заявниці, яка була б постійним і основним джерелом для існування.
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 21.10.2025 року, свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з заявницею проживає в одному будинку. Зазначила, що їй достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 та нині покійний ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитана у судовому засіданні, яке відбувалося 21.10.2025 року, свідок ОСОБА_5 надала суду аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_4 .
Допинана у судовому засіданні, яке відбувалося 25.11.2025 року, свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що з заявницею, ОСОБА_1 , разом працювали, до виходу останньої на пенсію та має з нею дружні відносини. Крім цього зазначила, що їй достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 та її чоловік, ОСОБА_2 , до смерті останнього, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Також пояснила, що саме ОСОБА_2 , до своєї смерті, забезпечував сім'ю, в тому числі і заявницю, так як у останньої, з доходу, була лише мінімальна пенсія.
Допитаний у судовому засіданні, яке відбувалося 25.11.2025 року, свідок ОСОБА_7 , суду пояснив, що є рідним братом заявниці, ОСОБА_1 . Також зазначив, що йому достовірно відомо, що його сестра, ОСОБА_1 , була на забезпеченні у ОСОБА_2 , так як останній, як колишній військовослужбовець, мав непогану пенсію, тоді як сестра отримувала та отримує мінімалку, на яку прожити взагалі не можливо.
У судовому засіданні, заявник та її представник підтримали подану заяву та просили її задовольнити з підстав, які у ній зазначені.
Заінтересована особа у відзиві, що надійшов до суду, вказала, що у вирішенні справи покладалася на розсуд суду. Просила суд розглядати справу за відсутності її представника.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Згідно інформації з реєстру Луцької міської територіальної громади про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання № 1190 від 16.04.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/004766231 від 11.04.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 10 від 05.04.2025 року, яка підписана головою правління Євпак Т.С., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Як вбачається із довідки про доходи № 1993 1497 7959 7926, видної 18.09.2025 року ГУ ПФУ у Волинській області, розмір щомісячної пенсії ОСОБА_1 в період з березня 2025 року по серпень 2025 року включно становив 4178,92 грн..
Відповідно до довідки про доходи № 5284 8522 9623 0063, видної 05.11.2025 року ГУ ПФУ у Волинській області, розмір щомісячної пенсії ОСОБА_1 в період з січня 2024 року по лютий 2025 року включно становив 3764,55 грн., а з березня 2025 року - 4178,92 грн.
Згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи № 2044912 від 25.11.2025 року, ОСОБА_1 , у період з 01.01.2023 року по 31.12.2024 року, отримала дохід у розмірі 1000,00 грн. (листопад 2023 року).
У свою чергу, як вбачається із довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії № б/н, видної 24.11.2025 року ГУ ПФУ у Волинській обл., розмір щомісячної пенсії ОСОБА_2 , в період з січня 2024 року по лютий 2024 року включно становив 20227,83 грн., а у період з березня 2024 року по грудень 2024 року - 21727,83 грн.
З огляду на різницю в розмірі пенсії померлого та заявниці, остання 16.04.2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській обл. із заявою про переведення пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак, рішенням ГУ ПФУ у Волинській обл. № 31 від 23.04.2025 року у задоволенні вищевказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено. Вказана відмова була вмотивованою тим, що у поданих заявницею документах відсутня довідка, яка підтверджує факт перебування на утриманні померлого чоловіка та відомості про проживання разом з годувальником за однією адресою.
Вищевказана обставина стала підставою для звернення до суду з даною заявою.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за №22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у п. 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Положеннями п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова), роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У п. 8 вищевказаної Постанови роз'яснено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.
Таким чином, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 року у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13.01.2021 року у справі № 592/17552/18.
В силу вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасового знаходиться.
Положеннями ст. ст. 2, 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання чоловіка заявниці за місцем проживання останньої не може бути доказом того, що вона не проживала з ним, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявниця не проживала зі своїм чоловіком на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.
Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтвердили той факт, що померлий ОСОБА_2 та заявниця ОСОБА_1 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство. Крім цього, Більш того, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , повідомили суд, що ОСОБА_1 перебувала на забезпеченні у ОСОБА_2 , так як розмір її пенсії був незначним.
Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст.ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписами, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
Враховуючи наявні у справі письмові докази та пояснення свідків, суд вважає доведеним, що з огляду на рівень цін на продовольчі та непродовольчі товари, постійним підвищенням цін на комунальні послуги та збільшенням прожиткового мінімуму, розмір пенсії ОСОБА_1 не був достатній для забезпечення належних умов свого життя, а тому беззаперечним є факт її перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , розмір пенсії якого перевищував розмір пенсію заявниці близько в 6 разів.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ГУ ПФУ у Волинській області, про встановлення факту спільного проживання і перебування на утриманні чоловіка.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 263-265, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення..
Повний текст рішення складений 10.12.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович