Справа № 159/5937/23
Провадження № 2-др/159/27/25
12 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в особі головуючого судді Шишиліна О.Г. розглянув спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі загального провадження за позовом ОСОБА_3 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності,
Ухвалою від 19.11.2025 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явився в судове засідання).
03.12.2025 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу адвокатом. Зазначив, що внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідач був вимушений понести витрати на залучення адвоката, тому вважає, що такі витрати мають бути стягнуті з позивача. Просив стягнути з позивача на користь відповідачів витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, обумовленої договором в розмірі по 6950,00 грн. на кожного.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщосудом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного заяву відповідачів просудові витрати на правничу допомогу адвокатом суд вирішив розглянутибез повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 19.11.2025р. позовну заяву ОСОБА_3 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явився в судове засідання.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалося.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання щодо розподілу судових витрат, в разі залишення позову без розгляду, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст. 142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишеним без розгляду, а також, довести необґрунтованість дій позивача, пов'язаних із розглядом справи.
Разом з тим, Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 березня 2023 року у справі №712/15541/18, зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 3, 5 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20, зазначив, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача; неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Верховний Суд врахував, що, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції у цій справі зазначив, що заяву про залишення позову без розгляду позивач подав після закінчення підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, а тому немає підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Водночас відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, оскільки позивач у судове засідання не з'явився, хоча був належно повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходили. Тож підставою залишення позову без розгляду стала повторна неявка позивача та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. У цій частині ухвала суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, а отже, позивач погодився з підставами залишення позову без розгляду.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню наведений правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 щодо покладення на позивача обов'язку доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. ЦПК України містить тотожні норми права, а тому згаданий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Такого ж висновку притримався і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 29 березня 2023 року, справа № 712/15541/18.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку позивача, який повідомлений про судові засідання належним чином, його процесуальні права також представляв професійний адвокат. Тобто будучи обізнаний свої права та процесуальні обов'язки передбачені ст.43 ЦПК України та наслідки їх невиконання передбачені п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України повторно в суд не з'явився і заявою про розгляд справи у його відсутність суду не подав.
Право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Отже неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності суд кваліфікує як необґрунтовані дії. У зв'язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так відповідачами 07.11.2023р. було подано відзив в якому було подано попередній розрахунок витрат на адвоката у сумі 6000,00 грн.
Після зміни складу суду відповідачами 19.09.2024р. було подано відзив в якому було подано попередній розрахунок витрат на адвоката у сумі 12000,00 грн.
Представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснювалося на підставі ордеру виданого адвокату Хомич А.В.01.11.2023р. адвокатським об'єднанням «МКС Партнери».
Представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 здійснювалося на підставі ордеру виданого адвокату Хомич А.В. від 06.11.2023р.адвокатським об'єднанням «МКС Партнери».
По справі проведено 19 судових засідань із участю адвоката Хомич А.В.
На відшкодування витрат адвоката подано Договір про надання правничої допомоги від 30.10.2023р. укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «МКС Партнери» в якому вказано, що вартість послуг визначається додатковими угодами.
В додатковій угоді №1 до договору вказано вартість послуг: вивчення та аналіз матеріалів 1 год. - 500 грн.; узагальнення законодавства та практики 1 год. - 500 грн.; підготовка та подача адвокатського запиту 300 грн.; підготовка заяв по суті справи 1 год. - 700 грн.; підготовка заяв із процесуальних питань 1 год. - 500 грн.; представництво інтересів у суді 1 засідання - 500 грн.; консультаційна допомога у зборі доказів 1 год. - 500 грн.. Підставою оплати є рахунок фактура. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг.
Акт здачі-прийняття робіт від 02.12.2025р. містить юридичні послуги: підготовка відзиву 1:30 год. - 750,00 грн.; вивчення та аналіз документів по справі, ознайомлення з матеріалами справи узагальнення чинного законодавства та судової практики по справі, консультації, допомога у зборі доказів - 1:30 год. - 750,00 грн.; підготовка та подача адвокатських запитів з запити - 450,00 грн., участь у 21 судових засіданнях - 5000,00 грн.
Аналогічні докази надано Договір, додаткова угода №1, Акт здачі-прийняття робіт укладених між ОСОБА_2 та адвокатським об'єднанням «МКС Партнери».
За матеріалами справи, адвокат Хомич А.В. фактично прийняв участь у 19 судових засіданнях, а саме: 07.11.2023;12.01.2024; 02.02.2024; 15.02.2024; 12.03.2024; 05.04.2024; 26.04.2024; 04.06.2024; 20.06.2024; 04.11.2024;04.12.2024; 23.01.2025; 13.03.2025; 09.04.2025; 19.06.2025; 14.08.2025; 17.09.2025; 22.10.2025; 19.11.2025.
Судове засідання: 07.12.2023 не з'явилися всі учасники; 11.07.2024 не відбулося через відсутність складу суду; 10.09.2024 не відбулося через зміну складу суду; 30.09.2024не відбулося через відсутність складу суду; 13.02.2025 неявка відповідачів.
Отже, розрахункова сума за договором, за участь адвоката у судових засіданнях має скласти із розрахунку участі адвоката у 19 судових засіданнях 19*500=9500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 згідно рахунку №9 та платіжної інструкції 1.442709479.1 сплатила «МКС Партнери» суму 6950,00 грн..
Відповідач ОСОБА_2 згідно рахунку №10 та платіжної інструкції 2.442711861.1 сплатив «МКС Партнери» суму 6950,00 грн..
За таких умов, суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача про розподіл понесених ним судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу на користь кожного із відповідачів по 6950 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 142, 260, 270, 354 ЦПК України, -
постановив :
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 6950,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу в сумі 6950,00 грн.
Ухвала є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання протягом 3 років.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятнадцятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3
Відповідач: Люблинецька селищна рада Ковельського району Волинської області ЄДРПОУ 05477646, місце знаходження: 45034, Волинська область, Ковельський район, с. Люблинець, вул. Незалежності б.51
СуддяО. Г. Шишилін