Справа № 158/3588/25
Провадження № 1-кп/0158/214/25
12 грудня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
законного представника - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника служби у справах дітей - ОСОБА_6
психолога - ОСОБА_7
особи, стосовно якої вирішується питання щодо застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Завітне Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 10-го класу Озерського ліцею, не працюючого, не судимого,
який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025030590000496 від 06.08.2025,
Прокурор звернувся до суду із клопотанням, в якому просив застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд матері ОСОБА_4 , за вчинення протиправного суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки ч. 2 ст. 286 КК України.
Судом встановлено, що 05.08.2025, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи технічно справним мотоциклом марки «FORTE BS-250», який незареєстрований в установленому законом порядку, всупереч п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил), без наявності посвідчення на право керування транспортним засобом та не досягнувши відповідного віку, з якого дозволено отримувати зазначене посвідчення та керувати мотоциклом, рухаючись, у порушення п. 11.13 Правил, тротуарною доріжкою в напрямку з с. Сокиричі, Луцького району, до вулиці Олексюка, в с. Озеро, Луцького району, напроти магазину «Вибір», що по вулиці Олексюка, 8А, в селі Озеро, Луцького району, Волинської області, всупереч п.п. 2.3 (б) та 12.3 Правил, проявив безпечність та неуважність, неправильно урахував дорожню обстановку, а саме під час виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку останній об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на пішохода, неповнолітню ОСОБА_9 , яка рухалась тротуарною доріжкою в попутному напрямку, внаслідок чого остання отримала тілесне ушкодження.
Внаслідок вищевказаний грубих порушень вищевказаних Правил водій неповнолітній ОСОБА_8 спричинив неповнолітній ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, перелому кісток склепіння та основи черепа (потиличної кістки з розповсюдженням на великий потиличний отвір, тіло клиноподібної кістки), закритого уламкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, забійних саден правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали перебуває грубе порушення ОСОБА_8 вимог п. п. 2.1 (а), 2.3 (б), 11.13, 12.3 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.1 (а) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- п. 2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 11.13. забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
Таким чином, своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, неповнолітній ОСОБА_8 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання про застосування стосовно ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру, а саме: передача неповнолітнього під нагляд матері ОСОБА_4 , строком на 1 (один) рік.
Неповнолітній ОСОБА_8 в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні під час розгляду клопотання, наведених вище фактичних обставин провадження та кримінально-правову оцінку своїх дій не оспорював, та погодився із заявленим прокурором клопотанням про застосування стосовно нього на підставі ч. 2 ст. 105 КК України примусових заходів виховного характеру. Щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував заподіяну шкоду, попросив вибачення у потерпілої та запевнив суд, що не бажав настання таких наслідків через свої необдумані дії.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 також підтримав клопотання прокурора, та просив застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи виховного характеру.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 його мати ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила суду, що вона здатна виконати обов'язки, що будуть на неї покладені судом, просила клопотання задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник адвокат - ОСОБА_10 відповідно до поданого клопотання не заперечували проти застосування до неповнолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру. Потерпіла сторона немає жодних майнових претензій.
Представник служби у справах дітей ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що матір ОСОБА_8 здатна виконати нагляд за своїм сином, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, характеристики на дитину добрі, стосунки в сім'ї доброзичливі.
Представник сектора ювенальної поліції ОСОБА_11 згідно поданої заяви, клопотання підтримав в повному обсязі, просить провести розгляд справи без їх участі.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що будучи неповнолітнім на час скоєння суспільно-небезпечного діяння, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_8 вчинив вказане суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених в клопотанні, що підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 05.08.2025; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 28.08.2025; висновком експерта СМЕ №584 від 25.08.2025; висновком експерта №СЕ-19/103-25/10579-ІТ від 29.09.2025 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час вчинення суспільно-небезпечного діяння йому виповнилось повних 15 років.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України настає з шістнадцяти років, що свідчить про те, що ОСОБА_8 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК України, можуть бути застосовані судом до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
Примусові заходи виховного характеру є єдиними з заходів кримінального примусу, застосування яких можливе до осіб, що не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_8 суд враховує дані про особу, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який характеризується позитивно за місцем проживання та навчання, не перебуває на обліку в службі у справах дітей та в секторі ювенальної поліції, а також на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч .2 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України до неповнолітнього (малолітнього) може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
Положеннями ст. 501 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише 2 види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст. 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.
При цьому, до особи, яка вчинила зазначені діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого діяння, згідно зі ст. 498 КПК України, мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_8 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 15 років на момент скоєння суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України, вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 268 КК України, відповідно до закону слід застосовувати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та згідно із ст. 498 КПК України застосувати примусові заходи виховного характеру.
Вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть його виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_8 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.
Оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються виключно із засуджених осіб, щодо яких ухвалено обвинувальний вирок, а передбачені в Законі з цього правила винятки не поширюються на обставини цієї справи, витрати на залучення експерта в розмірі 5348,40 грн. за проведення у даному кримінальному провадженні судовою інженерно-транспортної експертизи слід віднести за рахунок держави.
Вирішуючи питання про речові докази, суд керується приписами ст. 100 КПК України.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.08.2025 слід скасувати.
Цивільні позови в межах кримінального провадження потерпілою не заявлявся.
Керуючись ч. 2 ст. 97, ст. 105 КК України, ст.ст. 498, 501, 371-372 КПК України, суд, -
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід виховного характеру, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, а саме: передача неповнолітнього під нагляд матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 1 (один) рік.
Попередити матір неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_4 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Після набрання ухвалою законної сили речові докази: мотоцикл марки «Forte BS-250», сіро-зеленого кольору,- повернути власнику ОСОБА_4 .
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.08.2025 - скасувати.
Витрати, пов'язані із проведенням судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп. віднести за рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Особі, стосовно якої розглядалося клопотання та прокурору копія ухвали вручається негайно після її проголошення.
Копію ухвали надіслати до служби у справах дітей виконавчого комітету Ківерцівської міської ради для здійснення заходів соціальної реінтеграції з неповнолітнім та сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП ГУНП у Волинській області для взяття на профілактичний облік та проведення заходів індивідуальної профілактики.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1