154/3283/25
3/154/1782/25
11 грудня 2025 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.51 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №431140 складеного 07.08.2025 інспектором СРПП Володимирського РВП ГУНП старшим лейтенантом поліції Нестеруком В.В., 07.08.2025 року, близько 12:00, ОСОБА_1 перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила дрібну крадіжку, а саме таємно викрала із земельної ділянки близько 20 м металевої сітки поряд з будинком, вартістю 1200,00 грн, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що у неї із сусідкою ОСОБА_2 існує давній спір з приводу межі земельних ділянок. Саме через це, а не з метою заволодіння, вона зняла металеву сітку, якою ОСОБА_2 загородила свою земельну ділянку.
26.09.2025 від захисника ОСОБА_1 - адвоката Галащука С.Ю. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке він обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають по сусідству по АДРЕСА_1 , між ними виник спір про неправильне розділення меж земельних ділянок. Саме тому ОСОБА_1 зняла сітку , якою ОСОБА_2 загородила свою ділянку, проте не мала на меті її викрасти. А тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.
На підтвердження своїх доводів захисником ОСОБА_3 подано фото металевої сітки; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; план земельної ділянки.
Потерпіла ОСОБА_2 в суді пояснила, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 є приватизована, та огороджена металевої сіткою у визначених межах. Проте, сусідка ОСОБА_1 не згідна з визначеними межами, постійно має претензії щодо межі.
Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши всі докази в сукупності, приходжу до таких висновків.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, з поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст..251 КУпАП).
Суд немає права самостійно відшуковувати докази винуватості у вчиненні правопорушення.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення особою правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Диспозицією ч.2 статті 51 КУпАП, за якою відносно ОСОБА_1 складено протокол, передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об?єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у крадіжці (таємному викраденні чужого майна), шахрайстві (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою), привласненні та розтраті майна.
Суб?єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, характеризується прямим умислом та корисливою метою.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави. Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина полягає у психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання (ст. 10 КУпАП). Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, складовою частиною адміністративного правопорушення є вина (умисел або необережність), дія чи бездіяльність.
З огляду на наявні у справі докази, пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , вбачається відсутність умислу в ОСОБА_1 на викрадення металевої сітки та корисливої мети.
Натомість вбачається, що між сусідами домоволодінь за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , склалися недобросусідські відносини з приводу межі їх земельних ділянок.
За змістом статей 9-12, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення в діянні особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21.07.2011).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву».
Відповідно, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Відсутність або не доведення вини особи виключає склад правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ч.2 ст.51, п.1 ст. 247, ст. ст. 283,284 КУпАП, суддя,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.51 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.М. Лутай