Справа №461/4655/23 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження №22-з/811/248/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
12 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
рішенням Галицького районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року поновлено Львівській міській раді строк на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено повністю.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 04055896; місцезнаходження юридичної особи: місто Львів, пл. Ринок, буд. 1) квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер ОНМ:1330050146101).
Вказане рішення оскаржив Єсіпов Ігор Анатолійович в інтересах ОСОБА_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
06 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
В заяві просить ухвалити у справі додаткове рішення у формі постанови про розподіл 34290,08 грн. судових витрат понесених відповідачем.
В обгрунтування заяви вказує на те, що в суді першої інстанції відповідач сплатив 484,48 грн. за оскарження ухвали від 23.02.2024 року про зупинення провадження у справі, яку скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 30.05.2025 року. В суді апеляційної інстанції відповідач поніс витрати на сплату судового збору за оскарження рішення першої інстанції від 30.07.2024 року на суму 9805,60 грн. Зазначає, що у суді апеляційної інстанції відповідач поніс витрати на правову допомогу на загальну суму 24094,40 грн., у тому числі 24000,00 грн. (16000+8000) відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України (гонорар адвоката за правничу допомогу) і 94,40 грн. відповідно до п.2ч.2 ст.137 ЦПК України (компенсація адвокату поштових витрат на відправку матеріалів апеляційної скарги третій особі, яка не має електронного кабінету).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
З матеріалів справи вбачається, що в постанові Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року, ухваленій у даній справі, судом не було вирішено питання судових витрат понесених сторонами у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.
Як вбачається з матеріалів справи, що 26.02.2024 року між адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №26-02/24.
Згідно п.2.1. Договору, адвокат приймає до свого виконання доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу протягом дії Договору, а клієнт зобов'язується оплатити надану йому правничу допомогу, а також відшкодувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно п.4.1. Договору, розмір гонорару (винагороди), який клієнт сплачує або повинен сплатити адвокату за надану йому правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно п.5.2. Договору, цей Договір діє безстроково.
23 серпня 2024 року між адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та ОСОБА_2 укладено укладено Додаткову угоду №2/23-08/2024 до Договору про надання правової допомоги від 26.02.2024 №26-02/24.
Згідно п.4.2. Додаткової угоди, розмір гонорару на правову допомогу становить: 2 розміри мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно до п.8 ч.1 ст.40 БК України станом на момент виставлення рахунку, незалежно від обсягу виконаної роботи та часу, витраченого на її виконання, - у суді кожної інстанції.
Згідно п.4.3. Додаткової угоди, гонорар успіху: з досягнення позитивного для клієнта результату, а саме: скасування рішення Галицького районного суду м.Львова від 30.07.2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у позові, клієнт повинен сплатити адвокату додаткову винагороду у розмірі 1 мзп у місячний строк з дня ухвалення нового рішення.
Відтак, Єсіпов Ігор Анатолійович в інтересах ОСОБА_2 просить здійснити розподіл судових витрат, які складають з: 484,48 грн. сплаченого судового збору за оскарження ухвали Галицького районного суду м.Львова від 23.02.2024 року; 9805,60 грн. сплаченого судового збору за оскарження рішення Галицького районного суду м.Львова від 30.07.2024 року; 16000 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції; 8000 грн. гонорару успіху, враховуючи позитивний для клієнта результат: 94,40 грн. компенсація адвокату поштових витрат на відправку матеріалів апеляційної скарги третій особі, яка не має електронного кабінету.
Однак, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При цьому, що відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.
Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).
Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним за пред'явленим стороною договору позовом.
Саме такого правового висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 12 червня 2018 року по справі № 462/9002/14-ц та від 10 липня 2019 року по справі № 912/2391/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи вказане, підстави для стягнення гонору успіху у розмірі 8000,00 грн. за досягнення позитивного результату відсутні.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції у розмірі 16000 грн., то колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в такій відсутні акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок витрат понесених відповідачем, детальний опис робіт виконаних адвокатом, відсутній розрахунок наданих послуг та отриманих інших послуг у часових (годинних, хвилинних) рамкахта не конкретизовано обсягу робіт, вчинених адвокатом при наданні професійної правничої допомоги клієнту, а відтак у задоволенні заяви в частині стягнення 16000 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід також відмовити, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити обсяг робіт наданих адвокатом клієнту та факт виконання таких робіт передбачених Договором про надання професійної правничої допомоги №26-02/24 від 26.02.2024 року.
Що стосується стягнення судового збору, то колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2023 року Львівська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просили:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради квартиру АДРЕСА_2 .
Враховуючи вказане судовий збір за подання позовної заяви підлягав сплаті у розмірі 8171,16 грн., відповідно до пп. 5, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги)
З квитанції №295 від 19.05.2023 року вбачається, що Львівською міською радоюсплачено 5448,00 грн. судового збору за подання позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння(т.1, а.с.1).
За подання апеляційної скарги на рішення суду відповідно до пп. 6, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги) сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року слід було сплатити 9805,39 грн. судового збору (враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана в електронній формі (12256,74*0,8)).
З квитанції №6ТМК-0С1А-ХМ26-2145 від 27.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено 6537,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.114).
З квитанції №ВКМС-МС7М-3ХК3-72С5 від 17.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 доплачено 3268 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.125).
Разом сплачено 9805,60 грн. за подання апеляційної скарги на рішенням Галицького районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Окрім того в суді апеляційної інстанції відповідач оскаржував ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пп. 9, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги), судовий збір за подання апеляційної скарги фізичною особою на ухвалу суду підлягав сплаті у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн.)
Відтак, за подання апеляційної скарги на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року слід було сплатити 484,48 грн. судового збору (враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана в електронній формі (605,60*0,8)).
З квитанції №6794477 від 05.03.2024 року вбачається, ОСОБА_2 сплачено 484,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року (т.2, а.с.114).
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Тимащук Вікторії Анатоліївни задоволено, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м.Львова.
Враховуючи те, що постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Тимащук Вікторії Анатоліївни задоволено, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м.Львова, те, що постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Єсіпова Ігоря Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено, - слід пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з позивача Львівської міської ради в користь відповідача ОСОБА_2 10289,87 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції (484,48 грн. за оскарження ухвали Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2024 року та 9805,39 за оскарження рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 липня 2024 року).
Також слід стягнути з позивача Львівської міської ради в дохід держави 2723,26 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Що стосується стягнення поштових витрат на скерування поштової кореспонденції то така вимога підлягає до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оплачено 94,40 грн. за скерування копії апеляційної скарги третій особі ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова слуба «Е-пост» (т.2, а.с.111).
Зважаючи на вказане, з позивача слід стягнути в користь відповідача 94,40 грн. понесених витрат на надсилання поштової кореспонденції.
Керуючись ст.ст. 270, 258-259 ЦПК України, -
заяву Єсіпова Ігоря Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 10289,87 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з Львівської міської ради в дохід держави 2723,26 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 94,40 грн. витрат на поштове відправлення.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра