Справа № 445/2181/23 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 22-ц/811/2610/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
09 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивачки Пащука А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащука Артема Ігоровича на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року в складі судді Бакаїм М.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення державного реєстратора, -
встановив:
У вересні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів ТОВ «Райз-Захід», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення державного реєстратора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй, ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер: 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області. Підтвердженням права власності є державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №409908 та витяг з державного реєстру.
07 березня 2023 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га із Фермерським господарством «Згода», після чого у встановленому законом порядку пред'явила до реєстрації. Однак, рішенням державного реєстратора №67520321 від 09.05.2023 їй відмовлено у реєстрації договору від 07.03.2023, укладеного з ФГ «Згода», оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме земельна ділянка, кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, перебуває в оренді ТОВ «Райз-Захід», де орендодавцем є ОСОБА_2 , котрий немає жодного відношення до переданої в оренду земельної ділянки.
Через наявність реєстраційних дій в реєстрі позивачці чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою, оскільки неможливо у встановленому законом порядку зареєструвати договір оренди. Наявність неукладеного власником договору оренди із ТОВ «Райз-Захід» порушує право власності ОСОБА_1 , яка не укладала договору оренди земельної ділянки кадастровий номер:4621883900:07:000:0081 із ТОВ «Райз-Захід».
Зазначала, що договір оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Райз-Захід» є неукладним, оскільки власник земельної ділянки жодного договору оренди не із зазначеними особами не підписувала.
Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачами, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди, порушують права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за ТОВ «Райз-Захід», що забезпечить реальне відновлення порушених прав. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19. З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза її волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст. 387 ЦК України.
Просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності майном, а саме повернути їй, як власнику, із незаконного володіння земельну ділянку кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, скасувати рішення державного реєстратора Кіріченко Віталія Васильовича, індексний номер: 14869495 від 01.08.2014 року про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 0,1752 га, кадастровий номер: 4621883900:07:000:0081, розташованої на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю'Райз-Захід» на підставі додаткової угоди від 29.09.2018 року до договору оренди землі від 10.06.2014, номер запису про інше речове право 6541211, стягнути судові витрати.
Оскаржуваним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення державного реєстратора - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Пащук А.І., вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що ОСОБА_1 не підписувала договору оренди із ТОВ «Райз Захід» та не отримує орендної плати від ТОВ «Райз Захід». На даний час земельною ділянкою користується та сплачує орендну плату ФГ «Згода». Однак, через наявність реєстраційних дій у реєстрі їй чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою, оскільки неможливо у встановленому законом порядку зареєструвати договір оренди.
Зазначає, що в даному випадку оспорюваний договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га., яка розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, між ОСОБА_2 та ТОВ «Райз Захід» є неукладеним, оскільки власник не підписував жодного договору оренди із зазначеними особами.
Вважає, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод в користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачами, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди, порушують права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за ТОВ «Райз-Захід», що забезпечить реальне відновлення порушених прав.
З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза її волею, витребування вказаних ділянок з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст. 387 ЦК України.
Просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4621883900:07:000:0081, як на час звернення до суду з позовом (13.09.2023) так і на час розгляду справи, перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127, до якого, як належного відповідача, позивачка ОСОБА_1 позовних вимог не заявляла.
При цьому, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4621883900:07:000:0081 дійсно належить ОСОБА_1 , однак через помилку чи описку державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав, допущено описку в останній цифрі кадастрового номера, де замість кадастрового номера 4621883900:07:000:0086 площею 2,3168 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №120081 від 02.08.2012, помилково вказано кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, яка належить ОСОБА_1 .
Подальше укладення додаткової угоди від 29 вересня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди землі від без дати) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081 замість правильної 4621883900:07:000:0086, площею 0,1752 га, за яким земельна ділянка кадастровий номер 4621883900:07:000:0081 перейшла від орендаря ТзОВ «Райз-Захід» до нового орендаря ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» код ЄДРПОУ 41099127 без достатніх на те правових підстав, фактично позбавила права розпорядження своїм майном позивачку ОСОБА_1 .
Суд також вказав на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
Відтак, за висновком суду, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні належним позивачам майном, зобов'язавши відповідача повернути земельну ділянку, не є належним способом захисту порушеного права за неукладеним правочином.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Судом встановлено, що згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №409908, ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою для виникнення права власності є розпорядження голови Золочівської райдержадміністрації №286 від 13.07.2010. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462180001002843.
07 березня 2023 року ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерське господарство «Згода» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно І.Благовісної № 67520321 від 09 травня 2023 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 03.05.2023 за реєстраційним номером 55165348 у зв'язку з наявними суперечностями та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме земельна ділянка, кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, цільове призначення: для ведення товарного виробництва, площею 1,9420 га, місце розташування Куровицька сільська рада, перебуває в оренді ТОВ «Райз-Захід», орендодавець ОСОБА_2 . Згідно додаткової угоди від 29.09.2018 року, договір укладено на сім років з дати укладення додаткової угоди.
В свою чергу, рішенням №14869495 від 01 серпня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором прав на нерухоме майно Кіріченко В.В., реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області проведено державну реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» ЄДРПОУ 33246716.
Додатковою угодою № б/н (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29 вересня 2018 року, за умовами якої п. 1 зі згоди Орендодавця ( ОСОБА_2 ) Орендар (ТОВ «Райз-Захід») передав, а Новий орендар («ТОВ «Західна агровиробнича компанія») прийняв на себе право та обов'язки сторони Орендаря за Договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 0,1752 га.
Пунктом 4 Додаткової угоди б/н від 29.09.2018 додатково крім заміни сторін орендаря, сторони домовились внести зміни у Договір оренди землі в п.2 та викласти його в новій редакції, а також внести зміни в пункт, яким визначено строк Договору оренди на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем.
Згідно із Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованої на запит замовника ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 4621883900:07:000:0081, з цільовим призначенням: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,942 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127: дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав 28.07.2014.; номер запису про право (в державному реєстрі прав) 6541211; орган, що здійснив державну реєстрацію права - Золочівське районне управління юстиції.
Рішенням №43589689 від 20.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором прав на нерухоме майно Левандовською І.Ч. Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області проведено державну реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» ЄДРПОУ 41099127.
Перебування земельної ділянки в оренді ТОВ «Західна агровиробнича компанія» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 142025659.
Згідно із відповіддю на запит №29-3373/0/1-23 від 08.09.2023 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило, що земельна ділянка кадастровий номер 4621883900:07:000:0081 площею 1,9420 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №409908 від 03.10.2011 зареєстрована в Державному земельному кадастрі і також 28.07.2014 року Золочівським районним управлінням юстиції зареєстровано інше речове право (договір оренди землі) за ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» терміном на 7 років.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою, кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області, шляхом повернення такої власнику. При цьому відповідачами зазначила ТОВ «Райз-Захід» та ОСОБА_2 .
Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 не міг укладати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,9420 га, оскільки не є її власником.
Окрім того, як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_2 звертався до ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із заявою про розірвання договорів оренди, з тих підстав, що орендар ТОВ «Райз-Захід» не повідомив його про продовження дії договору оренди, а тому такий є розірваним. Факт розірвання договору оренди необхідно реєструвати. Порядок реєстрації розірвання договору оренди такий самий як і для реєстрації самого договору. Оскільки реєстрація договору проводилась орендарем, вважає, що і реєстрація розірвання договору оренди повинна бути проведена орендарем.
Додатково зазначав, що звернувся в правоохоронні органи за фактом оформлення додаткових угод (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 29.09.2018 згідно якої дію договору продовжено на сім років. Окрім того, вказав, що жодні додаткові угоди не підписував, і жодної згоди на їх підписання від його імені не надавав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий внаслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Такі правові висновки наявні у постанові ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.
Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
У ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі № 753/8671/21).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, серед яких: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), а також обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року у справі № 607/20787/19).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Тлумачення цієї норми свідчить, що такий спосіб захисту застосовується тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі № 233/4580/20). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення від ТОВ «Райз-Захід» та ОСОБА_2 .
Натомість, суд першої інстанції прийшов висновку, що такий спосіб захисту як усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки, у випадку коли спір стосується відсутності права оренди за ТОВ «Райз-Захід», не є ефективним та належним для відновлення порушеного права позивача, оскільки не призводить до припинення зареєстрованого права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З приводу належного способу захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, апеляційний суд враховує усталену практику Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) акцентовано увагу на тому, що: «такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє (наприклад, у зв'язку з відсутністю підпису на договорі оренди), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) здійснила відступ від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2024 року у справі № 130/8/23 (провадження № 61-6874св24) щодо способу захисту прав орендодавця на земельну ділянку.
Так, Об'єднана палата у справі № 144/1440/22 підтвердила, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду) або з інших підстав вважає зареєстроване право оренди відсутнім, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про визнання відсутнім права оренди є єдиною підставою для державної реєстрації припинення права оренди відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будь-яке інше судове рішення (зокрема, про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) не є такою підставою.
Враховуючи вищевказану правову позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, належним способом захисту у такій ситуації є вимога про визнання права оренди відсутнім.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 особисто не підписувала 10.06.2014 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0081, площею 1,942 га, що розташована на території Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області з ТОВ «Райз-Захід», яка в подальшому у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 29.09.2018 року перейшла в оренду ТОВ «Західна агровиробнича компанія», до якої, у свою чергу, ОСОБА_1 позовні вимоги не пред'являла.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 визнав той факт, що мала місце передача в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4621883900:07:000:0086 площею 2,3168 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить йому - ОСОБА_4 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №120081 від 02.08.2012, проте під час здійснення реєстраційних дій державним реєстратором було допущено помилку в останній цифрі кадастрового номера, що призвело до порушень прав позивача. Станом на час вирішення спору, вказана земельна ділянка перебувала в оренді ТзОВ «Західна агровиробнича компанія».
Покликання апелянта на постанову від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, де Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, у такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки, колегія суддів вважає нерелевантним до відносин, що виникли між сторонами.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, як наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 06.12.2022 року у справі №120/15977/21-а (провадження №К/990/28961/22), для врахування висновків Верховного Суду, недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладені висновки про застосування норм права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини подібні. Подібність правовідносин означає подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
За таких умов, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт не врахував, що позивачка позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди не заявляла, натомість обрані нею способи захисту права на її майно (повернення земельної ділянки від ТОВ «Райз-Захід» та скасування державної реєстрацію права оренди) не є застосовними у спірних правовідносинах з підстав, наведених вище.
Крім цього, розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4621883900:07:000:0081, як на час звернення до суду з позовом (13.09.2023) так і на час розгляду справи, перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127, до якого, як належного відповідача, позивачка ОСОБА_1 позовних вимог не заявляла.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Разом з тим, жодних вимог до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», в тому числі про визнання відсутнім права оренди, позивачка не заявляла, із клопотанням про залучення до участі у справі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» як належного відповідача не зверталась, хоча на час звернення до суду їй було відомо про перебування спірної земельної ділянки в оренді ТзОВ «Західна агровиробнича компанія».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пащука Артема Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 10 грудня 2025 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк