Дата документу 11.12.2025 Справа № 335/9480/25
Єдиний унікальний № 335/9480/25 Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О.
Провадження № 22-ц/807/2033/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
11 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенко Е.А.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сердюченко Володимир Володимирович, на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сердюченко В.В., подав до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоди в розмірі 455 376,20 грн та судові витрати.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Запоріжжя.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сердюченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, він скористався правом вибору суду за правилами альтернативної підсудності (ч. 6 ст. 28 ЦПК України). ДТП відбулося на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, й відповідно матеріальну шкоду позивачу спричинено на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.
Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позов про стягнення шкоди пред'явлено до фізичної особи ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та позивачем не порушено питання щодо альтернативної підсудності, тому справа за територіальною підсудністю не належить розгляду в Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя. Оскільки дана справа не підсудна Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, тому її необхідно передати за підсудністю до Заводського районного суду міста Запоріжжя.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 6 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Дане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а, навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.
Отже, вказана норма передбачає, що це є правом позивача обирати суд для пред'явлення позову, що виникає з приводу завдання шкоди майну фізичної особи.
При цьому, якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права передавати справу до іншого суду з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Предметом позову у цій справі є відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної належному ОСОБА_1 майну, а саме автомобілю BMW 540і Х, державний номерний знак НОМЕР_1 , ДТП сталась в м. Запоріжжя, просп. Маяковського 24А (на території Вознесенівського району м. Запоріжжя).
Отже, відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України, позов у цій справі може бути пред'явлено за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача.
Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності та звернувся до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя - за місцем заподіяння шкоди.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до Заводського районного суду міста Запоріжжя, на це уваги не звернув та в порушення вимог ч. 6 ст. 28 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що зазначений спір має розглядатися саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України відсутні.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сердюченко Володимир Володимирович, задовольнити.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2025 року у цій справі скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко