Справа № 127/10573/25
Провадження №11-кп/801/1123/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі :
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8 ( доставлено до зали суду №1 ВАС )
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025, якою відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ «Вінницька УВП № 1» ОСОБА_9 про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, -
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ «Вінницька УВП № 1» ОСОБА_9 про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Суд першої інстанції мотивував таке рішення тим, що суду не надано доказів того, що засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити нову ухвалу та задовольнити подання начальника Вінницької установи виконання покарань № 1 про заміну засудженому ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Зокрема, посилається на те, що на час ухвалення судового рішення Вінницьким міським судом(16.10.2025) ОСОБА_8 відбув більше 23 років позбавлення волі, що дає суду право замінити йому покарання, призначене рішеннями судових інстанцій, на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років.
Відповідно до подання начальника Вінницької установи виконання покарань (№1) засуджений ОСОБА_8 у вчиненому розкаюється, за період відбування покарання має 2 заохочення, а також згідно ч. 14 ст. 134 КВК України вважається таким, що не має стягнень.
ОСОБА_8 у взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом, дбайливо ставиться до майна установи та предметів, якими користується, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, має достатній рівень необхідних навичок. На підставі викладеного рішенням комісії установи з розгляду питань щодо застосування УДЗ, дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк зроблено висновок про те, що засуджений ОСОБА_8 став на шлях виправлення.
Згідно характеристики на засудженого, за час відбування покарання характеризується позитивно, на даний час не вчиняє дій, пов'язаних з погрозами або насильством, робить висновки зі своїх минулих помилок, бере відповідальність за вчинені дії на себе, усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення, розкаюється у вчиненому.
Він не вчиняв порушень протягом останніх півроку, бажає змінити своє життя, має позитивні плани на майбутнє та працює над їх реалізацією, бере активну участь у програмах диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Освіта», а також в реалізації плану індивідуальної роботи.
На даний час ризик ймовірної небезпеки ОСОБА_8 для суспільства оцінюється як низькій.
Крім того у характеристиці зазначено, що ОСОБА_8 має бажання працювати, однак на виробництві установи не працевлаштований у зв?язку з відсутністю достатнього обсягу робіт.
Судом першої інстанції при розгляді подання також не взято до уваги доводи сторони захисту про те, що 03.07.2019 засуджений ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , яка у АДРЕСА_1 , а також бажає після звільнення чоловіка проживати з ним в цьому будинку.
Засуджений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025 та ухвалити нову, якою задовольнити подання начальника ДУ «Вінницька УВП №1» ОСОБА_9 про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Вимоги мотивує тим, що на час розгляду подання начальника ДУ "Вінницька УВП №1" ним відбуто строк більше 23 років позбавлення волі, що дає суду право на заміну покарання, призначеного рішеннями судових інстанцій на покарання у виді позбаівлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років.
Вказує, що відповідно до подання, він розкаявся, має два заохочення, вважається таким. що не має стяґнень, характеризується позитивно, робить висновки зі своїх минулих помилок, бере відповідальність на себе за вчинені дії., має позитивні плани на майбутнє, працює на д їх реалізацією, бере активну участь у програмах диференційованого виховного впливу «Духовне відродження" та "Освіта" та в реалізації плану індивідуальної роботи. Бажає працювати проте на виробництві установи не працевлаштований у зв'язку з відсутністю достатнього обсягу робіт.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_8 та його захисник підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг; прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання Вироків суд має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Відповідно до положень ч. 1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Згідно з ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.
За змістом зазначеної вище статті та роз'яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді подання начальника установи виконання покарань, дотримано.
Як вбачаєтьсяз матеріалів судового провадження вироком Апеляційного суду Полтавської області від 21.11.2005 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 187, п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі.
Судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі перебуває з 31.05.2004 р. по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Вінницька установа покарання (№1)». На час розгляду подання засуджений відбув більше 23 років.
Згідно з дослідженою судом першої інстанції характеристикою ДУ «Вінницька установа покарання (№1)», засуджений ОСОБА_8 за час тримання не допускав порушень встановленого порядку протягом останніх півроку, дисциплінарні стягнення протягом строку відбування покарання накладались, проте відповідно до ст. 134 КВК України вважається таким, що не має стягнень, має два заохочення.
За час відбування покарання характеризується позитивно. На виробництві установи не працевлаштований у зв'язку з відсутністю достатнього обсягу робіт. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Освіта».
З характеристики на засудженого також вбачається, що останній бажає змінити своє життя, має позитивні плани на майбутнє та працює над їх реалізацією. Бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками. Бере активну участь у програмах. Усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Позитивні плани на майбутнє є, активно їх впроваджує в своєму житті, має позитивні результати реалізації планів.
З розділу ІІІ характеристики на засудженого щодо оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення вбачається, що такий ризик оцінено як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як низький.
З висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 вбачається, що останній 06.11.2022 року підпадав під застосування ст. 82 КК України. рішенням комісії установи від 14.03.29023 відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення
Відповідно до довідки державної установи на засудженого ОСОБА_8 виконавчий лист не надходив.
Сукупність вказаних даних була взята до уваги судом першої інстанції, їм було надано належну оцінку. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що засуджений, будучи судимим за вчинення умисних злочинів після звільнення з місць позбавлення волі знову скоював нові злочини.
Так, ОСОБА_8 засуджений вироком Білопольського районного суду Сумської області від 10.04.1992 року за ст. ст. 94, 140 ч. 3, 42 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі. Звільнений 08.01.2000 року по відбуттю строку покарання.
Після звільнення з місць позбавлення волі через деякий проміжок часу знову вчинив особливо тяжкі злочини, за що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 21.11.2005 року його засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 187, п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 16.03.2006 вирок апеляційного суду Полтавської області від 21.11.2005 залишено без змін.
Апеляційний суд зазначає, що позитивні зміни в поведінці засудженого мали періодичний характер, не були стійкими та послідовними , не ефективними , а його поведінка не була сумлінною протягом всього строку відбування покарання, переривалися вчиненням засудженим порушень вимог режиму тримання, що стало підставою в 2022 року для висновку комісії Установи про те, що засуджений не став на шлях виправлення.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сукупність досліджених судом даних не свідчить про те, що засуджений критично та негативно ставиться до вчинених злочинів та повністю усвідомлює недопустимість вчинення таких дій в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що засуджений своєю поведінкою в період усього строку відбування покарання не довів, що дійсно став на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає, що наведені засудженим та його захисником в апеляційних скаргах обставини та дані не доводять наявність правових підстав для заміни невідбутої ОСОБА_8 частини покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд
апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2025, якою відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ «Вінницька УВП № 1» ОСОБА_9 про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
помічник судді ОСОБА_12
12.12.2025
Згідно з оригіналом.