Справа № 127/29021/25
Провадження № 22-ц/801/2711/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Копаничук С. Г.
11 грудня 2025 рокуСправа № 127/29021/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту перебування неповнолітнього на утриманні,-
15.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його утриманні. Зазначив, що з 02.07.2019 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Згідно довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці МОУ від 26.08.2025 № 573/8/87 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за цією адресою проживають: дружина - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також діти дружини від першого шлюбу - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Крім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.08.2025 № 181, на утриманні ОСОБА_1 перебувають зазначені особи, а також його старша донька - ОСОБА_6 , 2009 р.н. Дружина заявника перебуває у декретній відпустці, у зв'язку з чим не має достатнього доходу для повноцінного забезпечення потреб сина від першого шлюбу. Натомість ОСОБА_1 має стабільний і достатній рівень доходів, що дозволяє йому створювати належні умови для утримання та виховання дитини. З огляду на це він обґрунтовано вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично перебуває на його утриманні, а встановлення цього юридичного факту є необхідним для підтвердження підстав його звільнення з військової служби.
Рішенням Вінницького міського суду від 11.11.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі постановити нове рішення, яким заяву задовольнити. Вказав, що суд помилково аналізував норми, що стосуються «самостійного виховання та утримання дитини», хоча заявник просив встановити факт «перебування дитини на утриманні», що за правовою природою є різними підставами звільнення з військової служби. Через це суд невірно застосував норми ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які не регулюють питання звільнення діючих військовослужбовців. Суд також безпідставно не застосував положення ст. 268 СК України, яка прямо встановлює обов'язок вітчима утримувати неповнолітнього пасинка у разі, якщо мати не має можливості самостійно забезпечувати його потреби. Крім того, у рішенні не наведено жодних відомостей щодо матеріальної спроможності біологічного батька забезпечувати ОСОБА_2 , що є істотною прогалиною у дослідженні обставин справи та порушує вимоги повного з'ясування доказів. Висновок суду про те, що надання матеріального утримання чужій дитині не означає, що дитина перебуває на утриманні такої особи в розумінні ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», є безпідставним, оскільки утримання означає насамперед перебування особи на повному забезпеченні іншої особи або одержання від неї постійної допомоги, що є основним джерелом засобів до існування. В матеріалах справи достатньо доказів, які вказують саме на те, що фінансове та/або матеріальне забезпечення ОСОБА_1 свого неповнолітнього пасинка - ОСОБА_2 є основним джерелом засобів для існування останнього.
У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вищевказаним вимогам закону відповідає не повністю , виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту , суд виходив із того, що добровільна матеріальна допомога чужій дитині не створює юридичного факту «перебування на утриманні» у розумінні ЗУ «Про військовий обовязок та військову службу», допоки живий біологічний батько не позбавлений своїх прав і не звільнений від обов'язку утримання, адже батьківські обов'язки є невідчужуваними та припиняються лише за чітко визначеними законом обставинами (смерть, позбавлення прав). Крім того, суд дійшов висновку, що заявник намагається штучно створити підставу для звільнення з військової служби, що в умовах воєнного стану є зловживанням сімейним законодавством і суперечить суспільному інтересу.
Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_6 у званні майора, тобто є військовослужбовцем.(а.с.7)
З 02.07.2019 заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (а.с.8).
ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживають: дружина - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також діти дружини від першого шлюбу - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).
Крім того, на утриманні ОСОБА_1 перебувають зазначені особи, а також його старша донька - ОСОБА_6 , 2009 р.н. (а.с.11).
Заявник має статус батька багатодітної сім'ї. (а.с.12).
ОСОБА_1 має достатній рівень доходу. (а.с.13).
Дружина заявника ОСОБА_3 перебуває у декретній відпустці. (а.с.14).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має батька - ОСОБА_8 (а.с.10)
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У ч.1-2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Схожі критерії зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У справі, яка є предметом розгляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно матеріалів справи має рідного батька - ОСОБА_8 .
Метою встановлення факту заявник визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років відповідно до вимог ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою).
У ч.1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.
У ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст. 164, 180 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються.
У справі, яка переглядається, заявник в порядку окремого провадження просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте встановлення даного факту судовим рішенням може вирішувати питання про права і обов'язки ОСОБА_8 , як батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначив , що ОСОБА_8 , як біологічний батько ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні дитини та фактично ухилився від виконання батьківських обов'язків.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні (утриманню) та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (Ч. 4-5 ст. 19 СК України).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання пасинка вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Проте відповідних доказів цих обставин заявник не надав.
Факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі ,на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_8 та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні.
У ч.6 ст. 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених у цій справі конкретних обставин, факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 , у якого є свій біологічний батько з його правами і обов'язками, не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні заявника слід залишити без розгляду.
Згідно з ст. 376 ЦПК України , судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_2 без розгляду.
Керуючись ст. ст.374,376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його утриманні залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С.Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.П.Рибчинський