Справа № 144/1738/17
Провадження № 22-ц/801/2561/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.
Доповідач:Міхасішин І. В.
08 грудня 2025 рокуСправа № 144/1738/17м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
судді - доповідача: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Теплицької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як спадкоємцем за законом, право власності на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2338 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0838 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Теплик Вінницької області.
Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 03 листопада 2025 року подав апеляційну скаргу, та 05 листопада 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому зазначив, що вище зазначеним рішенням порушено його право на використання земельної ділянки площею 0,07 га, яка належить йому на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства, про те що Теплицьким районним судом Вінницької області постановлено оскаржуване рішення йому не було відомо, про його існування він дізнався в квітні 2025 року, коли звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року визнано неповажними підстави зазначені особою, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року, залишено без руху, про що повідомлено скаржника і надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
01 грудня 2025 року від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
У вище вказаній заяві зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження а саме, що про наявність оскаржувано рішення він дізнався 18 жовтня 2025 року отримавши ухвалу про відкриття провадження та матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 Теплицької селищної ради про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу остаточності судового рішення.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» констатував, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок, що:
«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» констатував, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Посилання ОСОБА_1 про те, що про наявність оскаржувано рішення він дізнався 18 жовтня 2025 року отримавши ухвалу про відкриття провадження та матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 Теплицької селищної ради про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, не відповідає дійсності, оскільки у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Теплицька селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі, та відповідач ОСОБА_4 надала копію оскаржуваного рішення разом з відзивом.
А тому до апеляційного суду з апеляційною скаргою 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 звернувся після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, та не відповідає критеріям розумного строку, адже після отримання копії судового рішення та подання апеляційної скарги минуло більше тридцяти днів.
Відповідно до ч.4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що апеляційний суд визнає неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою слід відмовити.
Керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.В. Міхасішин
Судді Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник