16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1593/25
Провадження № 2/730/707/2025
"12" грудня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договорами у загальній сумі 39233,18 грн, а саме:
1/ за кредитним договором №8337884 у розмірі 25695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за основною сумою, 11597,68 грн - борг за відсотками, 4100,00 - борг за штрафами;
2/ за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р. у розмірі 13537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за основною сумою, 6037,50 грн - борг за відсотками, 5000,00 грн - борг за пенею.
Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеними з ТОВ «Авентус Україна» (30.09.2024р.), ТОВ «Слон Кредит» (13.12.2024р.) зазначеними фінансовими договорами у відповідача виникла кредитна заборгованість, право грошової вимоги якої, як і стосовно інших зазначених у реєстрах прав вимоги (боржників), кредитодавці за договорами факторингу відступили ТОВ «ФК «ЄАПБ» як кінцевому новому кредитору; з моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісним, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 05 листопада 2025 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач в п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 05 листопада 2025 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), однак той у встановлений строк відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.
За змістом положень ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За приписами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
1.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р.
У судовому засіданні встановлено, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8337884, згідно умов якого товариство зобов'язувалося надати позичальнику кредит у гривні, а позичальник повинен був одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.2); сума кредиту - 10000,00 грн, що надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.1.3, 2.1); дата надання кредиту - 30.09.2024р. або 01.10.2024р. (п.2.2); строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до договору; графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та в строки, визначені в договорі (п.1.4); за користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка - 1,00% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1), знижена процентна ставка - 0,01% у день та застосовується якщо споживач до 30.10.2024р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5.2); денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 1,00% у день (п.1.7.1), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 0,92% у день (п.1.7.2); споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі: 900,00 грн - на 4 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування ним (п.6.4.1), 200,00 грн - починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.2).
Аналогічна за змістом інформація щодо порядку кредитування та умов повернення кредиту наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 30.09.2024р.
Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинені в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника, особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня
2021 року у справі №524/5556/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авентус Україна» зазначені свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» від 14.08.2025р. про перерахування за ТОВ «Авентус Україна» 30.09.2024р. коштів у сумі 10000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі.
Натомість, ОСОБА_1 порушував свої договірні зобов'язання, своєчасно не сплачуючи кредитні платежі, у зв'язку з чим йому було нараховано штрафні санкції.
Згідно наданого ТОВ «Авентус Україна» розрахунку (картка обліку договору) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р. станом на 13.08.2025р. складала 25695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за тілом кредиту, 11597,68 грн - борг за процентами за користування кредитом за період з 30.09.2024р. по 25.04.2025р., 4100,00 грн - борг за штрафами, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.
13 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу №13082025, згідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу, як новому кредитору, право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, вказаних у реєстрі боржників (додаток №1), зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р. у загальній сумі заборгованості 25695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за тілом кредиту, 11597,68 грн - борг за процентами за користування кредитом, 4100,00 грн - борг за штрафами. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2) і дана обставина підтверджена актом прийому-передачі реєстру боржників №2 від 13.08.2025р., витягом із додатку №1 до договору факторингу щодо відповідача-боржника, платіжною інструкцією №23118 від 15.08.2025р. про внесення ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «Авентус Україна» плати за відступлення права вимоги.
Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р. у сумі заборгованості 25695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за тілом кредиту, 11597,68 грн - борг за процентами за користування кредитом, 4100,00 грн - борг за штрафами.
Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.
Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов'язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення кредитної заборгованості.
Суд вважає правомірним нарахування ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 процентів за користування кредитом саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору, ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.
Крім того, суд не вбачає підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки нараховані у межах строку кредитування відсотки, які перевищують тіло кредиту і з яким позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, величина встановленої у кредитному договорі та застосованої при нарахуванні відсотків денної процентної ставки в 1% відповідає її максимальному розміру, передбаченому ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (не перевищує 1%).
Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.
Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з позивачем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право, передбачене п.4.3.2(а) договору, на відмову протягом 14 календарних днів від договору без пояснення причин відповідач продовжував користуватися кредитними коштами позивача й до нього з жодними заявами не звертався.
Одночасно суд звертає увагу відповідача, що порушення ним графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, так як згідно п.3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості по кредиту за кожен день користування ним протягом строку кредиту.
Водночас суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як штрафи в сумі 4100,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відтак, оскільки означена сума штрафів була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов'язань за кредитним договором, укладеним 30.09.2024р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ці штрафи підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.
Крім того, згідно наданого ТОВ «Авентус Україна» розрахунку ОСОБА_1 було сплачено на погашення штрафів кошти в сумі 900 грн, у зв'язку з чим вони у відповідності до ст.534 ЦК України та ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягають зарахуванню відповідачу у рахунок боргу за процентами.
Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р. має становити 20695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за тілом кредиту, 10697,68 грн - борг за процентами за користування кредитом, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
2.Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р.
У судовому засіданні встановлено, що 13 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 було укладено Договір №1989994 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач повинен одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.2); сума кредиту - 2500,00 грн (п.1.3); строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до договору (п.1.4); підвищена процентна ставка - 15% в день і застосовується за перший день користування кредитом (п.1.5.1); стандартна процентна ставка - 3% в день і застосовується з другого дня користування кредитом до 11.01.2025р. (п.1.5.2); знижена процентна ставка - 1,35% в день і застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо позичальник до 11.01.2025р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5.2.1); пільгова процентна ставка - 0,75% в день і застосовується з 12.01.2025р. до останнього дня строку кредиту (п.1.5.3); денна процентна ставка - 0,971%, 0,838% (п.1.7); кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, включаючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1); дата надання кредиту - 13.12.2024р. або 14.12.2024р. (п.2.2); споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі: 250,00 грн - на 4 день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування ним (п.6.4.1), 50,00 грн - починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.2).
Аналогічна за змістом інформація щодо умов кредитування наведена й у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний сторонами 13.12.2024р.
Оскільки вказаний кредитний договір створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинений в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника кредитодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника, особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня
2021 року у справі №524/5556/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Слон Кредит» зазначені свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 12.08.2025р. про перерахування за ТОВ «Слон Кредит» 13.12.2024р. коштів у сумі 2500,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , що була повідомлена позичальником у кредитному договорі.
Натомість, ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, кредит та відсотки за його користування згідно графіку платежів своєчасно не повернув, у зв'язку з чим йому нараховувались штрафні санкції.
Згідно наданого ТОВ «Слон Кредит» розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 16.07.2025р. (дата відступлення) складала 13537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за тілом кредиту, 6037,50 грн - борг за відсотками, 5000,00 грн - борг за штрафами/пенями, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.
16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «Слон Кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу №1607-25, згідно умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило позивачу, як новому кредитору, право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, вказаних у реєстрі боржників (додаток №1), зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р. у загальній сумі заборгованості 13537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за тілом кредиту, 6037,50 грн - борг за процентами за користування кредитом, 5000,00 грн - борг за пенею. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2) і дана обставина підтверджена актом прийому-передачі реєстру боржників від 16.07.2025р., витягом із додатку №1 до договору факторингу щодо відповідача-боржника, платіжною інструкцією №739 від 18.07.2025р. про внесення ТОВ «ФК «ЄАПБ» ТОВ «Слон Кредит» плати за відступлення права вимоги.
Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника кредитним договором не обмежене.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р. у сумі заборгованості 13537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за тілом кредиту, 6037,50 грн - борг за процентами за користування кредитом, 5000,00 грн - борг за пенею.
Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.
Крім того, ОСОБА_1 усупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов'язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення кредитної заборгованості.
Суд вважає правомірним нарахування ТОВ «Слон Кредит» ОСОБА_1 процентів за користування кредитом саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору, ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.
Крім того, суд не вбачає підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки нараховані у межах строку кредитування відсотки, які перевищують тіло кредиту і з яким позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, величина встановленої у кредитному договорі та застосованої при нарахуванні відсотків денної процентної ставки в 0,971%, 0,838% відповідає її максимальному розміру, передбаченому ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (не перевищує 1%).
Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.
Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з позивачем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право, передбачене п.4.3.2(а) договору, на відмову протягом 14 календарних днів від договору без пояснення причин відповідач продовжував користуватися кредитними коштами позивача й до нього з жодними заявами не звертався.
Одночасно суд звертає увагу відповідача, що порушення ним графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, так як згідно п.3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості по кредиту за кожен день користування ним протягом строку кредиту.
Водночас суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача такої складової кредитної заборгованості як пеня в сумі 5000,00 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відтак, оскільки означена сума пені була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов'язань за кредитним договором, укладеним 13.12.2024р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ці штрафи підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті з позичальника.
Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р. має становити 8537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за тілом кредиту, 6037,50 грн - борг за процентами за користування кредитом, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягає частковому задоволенню на загальну суму 29233,18 грн (20695,68 + 8537,50).
Зважаючи на загальне часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2256,20 грн (29233,18 : 39233,18 х 3028,00) сплаченого ним при подачі заяви судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами в загальній сумі 29233,18 грн, а саме:
1/ за кредитним договором №8337884 від 30.09.2024р. у розмірі 20695,68 грн, з яких: 9998,00 грн - борг за тілом кредиту, 10697,68 грн - борг за процентами за користування кредитом;
2/ за кредитним договором №1989994 від 13.12.2024р. у розмірі 8537,50 грн, з яких: 2500,00 грн - борг за тілом кредиту, 6037,50 грн - борг за процентами за користування кредитом.
У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2256,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець