Справа № 686/26347/25
Провадження № 2/686/8434/25
(заочне)
11.12.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У вересні 2025 року ТзОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20185,00 грн.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «Фінпром Маркет» зазначено, що 23.03.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії (Надійний) № 8647657, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., строк позики 360 днів (з 23.03.2025 по 17.03.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 110810, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник/відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено Договір позики, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позики позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 110810. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 23.03.2025 11:04:51.
Того ж дня, позикодавець, на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов'язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом ТОВ «ФК Фінекспрес», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Враховуючи викладені вище умови Договору позики, заборгованість останнього за Договором позики №8647657 від 23.03.2025 складає 20185,00 грн, з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4332,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10000 грн. - сума заборгованості за пенею / неустойкою.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором позики до відповідача, то ТОВ «Фінпром Маркет» як позивач обгрунтовує це тим, що 26.06.2025 було укладено договір факторингу №26/06/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача.
Відповідно до Реєстру прав вимог №22/08/25-01 від 22.08.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 20 185,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
З огляду на викладене позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 20185,00 грн. разом із витратами по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витратами на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному позовному провадженні до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомив.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів, ухваливши у справі заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 23.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8647657.
Пунктом 2.1 цього Договору передбачено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У п. 2.2. Договору №8647657 від 23.03.2025 сторони обумовили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становила 5000,00 грн; строк позики (строк договору) 360 днів; процентна ставка (фіксована) 0,95% /день; дата надання позики 23.03.2025; дата повернення позики (останній день) 17.03.2026; комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.).
У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн. за кожен день понадстрокового користування.
Крім того, із п.2.8 Договору судом встановлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Також, зі змісту п.12 Договору позики №8647657 від 23.03.2025 суд встановив, що цей договір був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телеконукаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Із довідки про ідентифікацію, яка підготовлена ТОВ «1 Безпечне агентство безпечних кредитів», суд встановив, що цим документом підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікований цим товариством шляхом акцептування договору позичальником у спосіб підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 110810 - 23.03.2025 11:04:51.
Із довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» вбачається, що відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджено прийняття до виконання та завершення наступної платіжної операції: дата 23.03.2025; номер платежу cd0de814-16a9-4d65-a493-7a875302479d; сума 5000,00 грн; отримувач ОСОБА_1
26.06.2025 було укладено договір факторингу №26/06/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача.
Відповідно до Реєстру прав вимог №22/08/25-01 від 22.08.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 20 185,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено,що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором №8647657 від 23.03.2025 на підставі Договору факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого в судовому засіданні Договору позики №8647657, суд встановив, що його сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: 110810.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів неотримання ним у позику від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 5000,00 грн., так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов вище зазначеного Договору позики у строки, передбачені цим правочином.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми позики за Договором №8647657 від 23.03.2025 як первинному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступнику ТОВ «Фінпром Маркет», суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн., за несплаченими відсотками у розмірі 4322,50 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 862,50 грн.
Щодо стягнення неустойки / пені, то відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 10000 грн. за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а саме копіями наступних документів: договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги як Додаток №1 до Договору; акту приймання-передачі наданої правничої допомоги як Додаток №2 до Договору; витягу з акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 04.09.2025; акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги як Додаток №1 до Договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025; платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 05.09.2025.
Суд також погоджується із позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 4500 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатомна виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.
Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 50,46% (10185,00:20185,00х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 1222,30 грн. (10185,00х2422,40:20185,00) та витрати на професійну правничу допомогу 2270,70 грн. (4500:100х50,46).
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 525, 526, 612, 625, 1048, 1049, 1077 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ: 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) заборгованість за кредитним договором №8647657 від 23.03.2025 року у загальному розмірі 10185,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1222,30 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2270,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 11.12.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин