Провадження № 2/679/251/2025
Справа № 679/57/25
11 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючої судді Сопронюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №322505561 за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7T4C5. Зокрема, 22.01.2023 ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Одночасно з підписанням договору товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Одразу після вчинення дій відповідача з підписання договору, 22.01.2023 «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Тож, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Однак відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №226 від 25.04.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22879,60 грн.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 45944,80 грн.
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №02/12/24-У відповідно до умов якого позивачу ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу №02/12/24-У від 02.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 45944,80 грн.
Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Оскільки, станом на день пред'явлення даного позову до суду відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023 в загальному розмірі 45944,80 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.01.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін від сторін не надійшло.
13.02.2025 представник відповідача - адвокат Козійчук О.І. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог повністю, вказав на їх необґрунтованість, оскільки ОСОБА_1 дізнався про існування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та інших зазначених в позові товариств лише з моменту отримання копії позову у даній справі і вважає, що вони, заволодівши його персональними даними, намагаються стягнути неіснуючі борги без належної правової підстави. Представник вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт укладення з відповідачем кредитного договору, не доведено обставини передання коштів кредитором та створення документів в електронній формі.
Так, кредитний договір не містить жодних відомостей про номер рахунку позичальника чи інші банківські реквізити, з допомогою яких можливо здійснити переказ коштів, зокрема і назви банку, в якому відкрито рахунок, повний номер платіжного засобу, строк його дії, тощо. Необізнаність позивача про банківський рахунок відповідача ставить під сумнів факт існування такого договору кредиту, форма розрахунків у якому вказана безготівкова.
Крім того, позивач не надав жодних доказів отримання відповідачем оригіналу договору, а документи подані до суду не містять засобу зв'язку, на який міг бути відправлений споживачу електронний примірник договору, так і спосіб підтвердження отримання такого відправлення. Також відсутні докази, що відповідач ознайомився із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 22.01.2023, паспортом споживчого кредиту під підпис до укладення договору кредиту, доказів про створення та подальше підписання даного документу в електронній формі позивач не надав.
Представник відповідача зауважив, що на підтвердження перерахування коштів за кредитом позивач надав копію платіжного доручення від 22.10.2024, однак вона не містить ані номера рахунку ОСОБА_1 , ані назви банку, у якому відкрито цей рахунок, навіть не вказано повного номеру платіжного засобу до рахунку, а саме: номера картки отримувача платежу, на котрий ніби - то перераховувались кошти. При цьому в якості надавача фінансових послуг вказується ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що не має статусу банківської установи та не значиться в реквізитах договору кредиту, як розпорядник коштів кредитора. В сукупності, вказане свідчить про те, що за допомогою такого документу, як платіжне доручення, неможливо здійснити жодний переказ коштів, а відтак і в подальшому підтвердити платіжну операцію по перерахуванню коштів. Отже, жодних доказів на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 позивачем не надано.
Крім того, представник відповідача вказав, що у позові та додатках до нього не зазначено в який спосіб створено одноразовий ідентифікатор, яким чином він був направлений відповідачу та у який спосіб можливо перевірити дату підписання електронного договору таким ідентифікатором. Жоден з долучених до позову документів не подано в електронній формі, тобто позивач не надав електронні докази в оригіналі, що не дозволяє провести перевірку їх створення. Окрім того, позивачем не надано жодного правового обґрунтування збільшення суми заборгованості після відступлення права вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» для ТОВ «Таліон Плюс», адже не зрозуміло на яких підставах розмір заборгованості збільшився із 22879,60 грн. до 45944,80 грн. Просив в задоволенні позову відмовити. Також представник вказав, що орієнтовний розрахунок судових витрат відповідача становить 8000 грн.
14.02.2025 до суду надійшла запитувана інформація від АТ КБ «Приватбанк» стосовно рахунків ОСОБА_1 та виписка по його рахунку, на виконання ухвали суду від 20.01.2025.
25.02.2025 представник позивача адвокат Тараненко А.І. подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких вказав, що кредитний договір №322505561 від 22.01.2023 укладено у формі електронного документа та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердив, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.
Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатору та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора, який був згенерований товариством в інформаційно-телекомунікаційній системі та надісланий відповідачу в СМС-повідомленні. Одноразовий персональний ідентифікатор MNV7T4C5 направлено відповідачу 22.01.2023 17:10:44 на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , і введено ним у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 22.01.2023 17:12:48. Вчинення відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Акцепт договору ОСОБА_1 підписав аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: MNV7T4C5, час відправки ідентифікатора позичальнику 22.01.2023 17:10:44 на номер телефону НОМЕР_2 . Також підтвердженням накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім того, на момент укладання договору у відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але він погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що не заперечує.
Відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, не підписання ним договору чи доказів вчинення шахрайських дій відносно його персональних даних. Водночас ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.
Представник позивача зазначив, що факт переказу грошових коштів відповідачу відповідно до умов договору підтверджується долученими до позовної заяви доказами, які є належними та допустимими, а також випискою по рахунку ОСОБА_1 , що надана суду АТ КБ «Приватбанк». В свою чергу, належних доказів, що спростовують вказані обставини відповідачем не надано.
Окрім того, представник вказав, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, яке було передане (відступлене) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.04.2023, тобто після укладення даного кредитного договору 22.01.2023, яке позивач набув у грудні 2024 року. Сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ “Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
На підставі наведеного представник позивача просив врахувати вищевикладені пояснення при вирішенні справи по суті та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
06.03.2025 представник відповідача - адвокат Козійчук О.І. подав до суду додаткові пояснення у справі у яких зазначив, що 14.02.2025 до суду надійшла відповідь АТ «КБ «Приват Банк» із витребуваними судом доказами, зокрема, випискою по картковому рахунку № НОМЕР_3 , з якої вбачається, що 22.01.2023 здійснено переказ коштів в сумі 9000 грн. із зазначенням призначення платежу: «зарахування переказу на карту», однак будь-які відомості про платника відсутні. Представник відповідача вважає, що факт надходження грошових коштів ніяким чином не доводить факту укладення кредитного договору і отримання таких коштів від кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зазначає, що зарахування коштів у сумі 9000 грн - не мають жодного відношення як до позивача, так і до юридичної особи, що зазначена кредитором. Вказав, що єдиним та допустимим доказом переказу коштів саме від кредитора може бути платіжна інструкція, в якій мають міститися відомості, що дозволяють ідентифікувати особу платника та отримувача, а також призначення платежу із зазначенням номеру та дати договору позики чи кредиту. Враховуючи наведене просив у позові ТОВ «Юніт Капітал» відмовити повністю.
11.03.2025 представник позивача адвокат Тараненко А.І. подав до суду додаткові пояснення у справі, які за змістом аналогічні додатковим поясненням, що надійшли до суду 25.02.2025. Крім того зазначив, що відповідач стверджує, що зарахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 грошової суми у розмірі 9000 грн. від 22.01.2023 не має жодного відношення як до позивача, так і до юридичної особи, що на переконання позивача є кредитором. Проте, враховуючи зазначене в позові та додаткових поясненнях позивача, можна дійти висновку, що збіг особистих даних (РОНКПП, паспортні дані, надана виписка по рахунку від АТ КБ «ПриватБанк») свідчать про укладання кредитного договору №322505561 від 22.01.2023. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконував умови кредитного договору, здійснивши частковий платіж. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил. Просив на підставі викладеного позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на підставі заявки на отримання грошових коштів у кредит від 22.01.2023, укладено договір кредитної лінії №322505561 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7T4C5, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 9000 гривень, позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно п.п.2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9000 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 21.02.2023.
Згідно п.п.5.1, 5.2 договору, перший транш за цим договором в сумі 9000 грн. надається шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки №4149-49XX-XXXX-6406, що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Додатком до даного договору №322505561 від 22.01.2023 є паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому зазначено розмір кредиту, відсотки за користування ним та інші умови, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором разом з договором.
Довідка щодо дій позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує факт одержання ОСОБА_1 22.01.2023 на вказаний ним в договорі і заявці номер телефону 0686207558 одноразового ідентифікатора MNV7Т4C5, дату та час підписання договору №322505561 від 22.01.2023, а також дату та час перерахування йому грошових коштів - о 17:12:48 22.01.2023.
Відповідно до платіжного доручення №35ac3e6d-baa4-4f49-aec4-4d6a026cb10e від 22.01.2023, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору №322505561 від 22.01.2023 для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , номер якої співпадає з номером карти зазначеної відповідачем у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 22.01.2023.
Як вбачається з довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №1169 від 02.12.2024, АТ «Сенс Банк» за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило платіжну операцію, а саме: 22.01.2023 здійснило переказ грошових коштів у розмірі 9000 гривень на рахунок одержувача №4149-43ХХ-ХХХХ-6406, банк отримувача АТ КБ «ПриватБанк».
Крім цього, згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-250129/41830-БТ від 07.02.2025, наданої на виконання ухвали суду від 20.01.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_6 ). Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 22.01.2023-27.01.2023, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_7 . Також АТ КБ «Приват Банк» надало виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 22.01.2023-27.01.2023, з якої вбачається, що 22.01.2023 на вищевказану картку було здійснено зарахування переказу в сумі 9000 грн. В цей день на банківську картку ОСОБА_1 інші кошти не зараховувалися.
З наведеного також вбачається, що реквізити електронного платіжного засобу, вказані відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 22.01.2023 та в п.5.1.1. договору кредитної лінії № 322505561 від 22.01.2023 співпадають з реквізитами банківської картки, що була відкрита на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» і на яку 22.01.2023 зараховано кошти в сумі 9000 грн.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також зазначено, що перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору факторингу: №19 від 28.11.2019; №26 від 31.12.2020; №31 від 31.12.2022; №32 від 31.12.2023, за якими строк дії договору факторингу продовжувався до 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно.
В Реєстрі прав вимоги №226 від 25.04.2023 до договору факторингу №28/1118-01, зазначено ОСОБА_1 , як боржника, кредитний договір №322505561 від 22.01.2023, заборгованість за основною сумою боргу 9000 грн., заборгованість по відсоткам 13879,60 грн., загальна сума заборгованості 22879,60 грн.
27.05.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а останнє зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
У Реєстрі прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024, зазначено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, заборгованість за основною сумою боргу 9000 грн., заборгованість по відсоткам 36944,80 грн., загальна сума заборгованості 45944,80 грн.
02.12.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №02/12/24-У за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а останній відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до умов договору, акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №02/12/24-У від 02.12.2024 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02/12/24-У від 02.12.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023 на загальну суму 45944,80 грн., з яких: прострочене тіло кредиту 9000 грн., прострочені відсотки 36944,80 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 25.04.2023 загальний розмір заборгованості становить 22879,60 грн., з яких: прострочене тіло кредиту 9 000 грн., прострочена заборгованість за процентами 13879,60 грн. Відповідач частково сплачував заборгованість за кредитним договором, зокрема: 21.02.2023 сплатив 1512 грн., 26.03.2023 - 15 грн., 03.04.2023 - 5 грн., а всього: 1532 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 27.05.2024 загальний розмір заборгованості становить 45944,80 грн., з яких: прострочене тіло кредиту - 9000 грн., прострочена заборгованість за процентами - 36944,80 грн.
Як вбачається із виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, складеної ТОВ «Юніт Капітал», станом на 05.12.2024 заборгованість за договором не погашена і становить 45944,80 грн., з яких: прострочене тіло кредиту 9000 грн., прострочена заборгованість за процентами 36944,80 грн.
Всупереч умовам договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 відповідач ОСОБА_1 в повному обсязі не виконав свого зобов'язання, хоча тричі здійснював платежі, якими сплатив частину нарахованих відсотків. Після відступлення права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунки первісного кредитора.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження укладення в електронній формі договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, реквізити платіжної картки позичальника, а також інформація щодо умов кредитування. Даний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якого попередньо ідентифіковано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», і на вказаний ним номер телефону відправлено одноразовий ідентифікатор MNV7Т4C5 для акцептування вищевказаного договору. Наведене також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, порядок укладення та підписання вказаного кредитного договору відповідає вимогам частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказане свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитний договір.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.
Відповідно до вимог ч.ч.3-5 ст.100 ЦПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Враховуючи те, що чинне законодавство передбачає право учасників справи подавати електронні докази в паперових копіях, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що позивач зобов'язаний був подати електронні докази в оригіналі. Водночас, ставлячи під сумнів факт укладення кредитного договору в електронній формі і його підписання електронним підписом, відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, з огляду на те, що в позовні заяві вказано, що в позивача наявні електронні докази, які подаються в паперових копіях.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Про укладення і визнання кредитного договору ОСОБА_1 свідчить також те, що він тричі сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 . А відтак, доводи представника відповідача про недоведеність обставин укладення такого договору не заслуговують на увагу.
Необґрунтованими є також твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором ОСОБА_1 .
Так, на підтвердження передачі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на банківський рахунок, що зазначений відповідачем у кредитному договорі, позивачем надано платіжне доручення №35ac3e6d-baa4-4f49-aec4-4d6a026cb10e від 22.01.2023, з якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти у розмірі 9000 гривень за договором №322505561 від 22.01.2023. Зазначений номер банківської карти - № НОМЕР_4 , на яку були перераховані кредитні кошти, співпадає із номером банківської карти відповідача, вказаним останнім у п.5.1.1 договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023.
Крім того, інформацією №20.1.0.0.0/7-250129/41830-БТ від 07.02.2025 АТ КБ «Приватбанк» підтвердило, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 22.01.2023 надійшли кошти в розмірі 9000 грн.
Враховуючи додаткові пояснення представника позивача та письмові пояснення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 1501 від 02.12.2024, суд зауважує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, а отже немає повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень).
Разом з тим, голослівно заперечуючи факт отримання кредитних коштів за вказаним договором, відповідач всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надав суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок або що зазначений картковий рахунок на час укладення кредитного договору 22.01.2023 йому не належав. Також відповідач не скористався своїм правом заявляти клопотання про витребування доказів, зокрема, не просив суд витребувати вищевказані докази, якщо не мав можливості отримати їх самостійно.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 грошових коштів на виконання договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , надавши йому кредитні кошти в обумовленому кредитним договором розмірі.
Однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не виконав, не повернув кредитні кошти, проценти за користування ними у визначений строк та розмірах, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним кредитним договором з ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитора, на підставі укладених договорів факторингу та додаткових угод, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023.
Що стосується розміру та порядку нарахування заборгованості за договором кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023, суд зазначає наступне.
Згідно п.п.2.3 -2.5 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9000 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 21.02.2023. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.
Згідно п.3.1 договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в щсобистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Відповідно до п.3.2 договору, сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Згідно п.3.3 договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1512 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Згідно п.8.3 договору, за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (далі - базова процентна ставка).
Відповідно до п..8.5 договору, загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п.8.3 та п.8.12. договору, при умові виконання позичальником однієї з описаних в п.8.5.1. та 8.5.2. умов.
Зокрема, п.8.5.1. договору передбачено, що якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 204,40 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,56 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка);
Пунктом 8.5.2. договору передбачено, що якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій), то зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі кредиту до 21.02.2023 (включно) будуть визначається на умовах п.8.5.1. договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 21.02.2023 за ставкою 681,51 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,87 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка). У разі здійснення починальником двох та більше пролонгацій кредитодавець може зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір позичальник інформується в особистому кабінеті.
Згідно п.8.4. договору, зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Пунктом 8.10. договору передбачено, що проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.
Згідно п.п.11.1.-11.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 21.02.2023 ОСОБА_1 сплатив нараховані проценти в сумі 1512 грн., що передбачено п.п.3.2, 3.3 договору, і таким чином здійснив пролонгацію дисконтного періоду ще на 30 днів до 23.03.2025 включно.
У зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дій, передбачених п.3.2 договору щодо продовження дисконтного періоду, проценти за фактичні дні користування кредитом за період з 22.01.2023 по 21.02.2023 були визначені кредитодавцем на умовах зазначених в п.п.8.5.1 договору - за дисконтною процентною ставкою: 0,56 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становило 50,40 грн., а з наступного дня 22.02.2023 і до закінчення нового дисконтоного періоду 23.03.2025 нараховувалися за індивідуальною ставкою: 1,87 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становило 168,30 грн., як це передбачено п.8.5.2 договору.
Після закінчення строку першої пролонгації дисконтного періоду відповідач ОСОБА_1 не сплатив необхідну суму нарахованих процентів для оформлення другої пролонгації, тому нарахування процентів з 24.03.2025 і до 25.04.2023 включно здійснювалося за процентною ставкою 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становило 268,20 грн., як це передбачено п.8.4. договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023, складеного ТОВ «Таліон Плюс», після переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №322505561 від 22.01.2023 ТОВ «Таліон Плюс» з 26.04.2023 і до 20.07.2023 продовжувало нараховувати проценти за користуванням кредитом в розмірі 268,20 грн. щоденно, що відповідає вимогам п.8.4. договору.
Враховуючи те, що згідно п.11.1 договору кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 строк його дії становить 5 років, а згідно п.8.10. договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» здійснювалося правомірно відповідно до умов вказаного кредитного договору.
Відповідач та його представник належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно, не надав, власний розрахунок не подав. З огляду на наведене, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про безпідставність здійснення нарахувань за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». На підставі вищевикладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 в розмірі 45944,80 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.12.2024 позивач уклав із адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І. договір про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 та додаткову угоду №13, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 та довіреністю від 04.12.2024. Крім іншого, у п.п.3.1, 3.3 вказаного договору зазначається, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, що складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 від 03.12.2024 (додаток № 1 до цього договору). У додатковій угоді також наведено перелік кредитних договорів, за якими адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, серед яких зокрема вказано договір №322505561 від 22.01.2023, за яким боржником є ОСОБА_1 .
Із наявного в матеріалах справи Протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-02 від 03.12.2024 (додаток № 1 до цього договору) та акту-прийому передачі наданих послуг вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану представником Тараненком А.І., що пов'язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 7000 грн.
При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).
Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У той же час відповідач та його представник не скористалися своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.
Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на положення ч.4 ст.137 ЦПК України суд вважає співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, оскільки вони відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 516, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-80, 89, 131, 141, 244-246, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №322505561 від 22.01.2023 у розмірі 45944,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., всього: 9422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4-А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Козійчук Олександр Іванович, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, просп.Незалежності, буд.29.
Суддя О.В. Сопронюк