Справа № 675/1176/25
Провадження № 2/675/714/2025
"04" грудня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В., представника позивача - адвоката Савчука Ю. М., представника відповідача - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференціїцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» про стягнення грошового зобов'язання за договором оренди та розірвання договору оренди, -
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» (далі - СТОВ «СЛАВА») про стягнення грошового зобов'язання за договором оренди та розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позову зазначала, що 24.12.2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВА» було укладено типовий договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,6424 га.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16923,83 грн. Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 20 років у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.Орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 3% - у грошовій формі в розмірі 507,71 грн. або в натуральній формі: с.-г. продукція та послуги на вказану суму з окремою домовленістю з орендодавцем (п. 9 договору). Пунктами 10 - 14 договору визначений порядок обчислення розміру орендної плати, строки її внесення та порядок обчислення пені за несвоєчасне внесення орендної плати.
Відповідно п. 36 договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору передбачено п.п. 39-40 договору.
Типовий договір оренди землі від 24.12.2008 зареєстрований у Ізяславському відділі ХРФДПЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 01 лютого 2010 року за №041075400049.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.2018, яке видано державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області Довбиш В. П. по спадковій справі №131/2017 та зареєстровано в реєстрі за №1-44 - право власності на земельну ділянку загальною площею 2,6424 га, кадастровий номер 6822180400:05:019:0179 в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 .
З моменту одержання у приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером 6822180400:05:019:0179 в порядку спадкування - ОСОБА_1 не одержувала орендну плату (ні на банківський рахунок, ні через касу товариства) від СТОВ «Слава».
Позивач також зазначає, що починаючи з 2018 року, вона самостійно сплачує земельний податок та мінімальне податкове зобов'язання з моменту введення у відповідності до податкових повідомлень рішень.
Таким чином, позивачка вважає, що має місце порушення її прав на отримання доходів від здачі в оренду належної їй земельної ділянки.
На думку ОСОБА_1 , не сплачуючи орендну плату належним чином та у визначені строки, відповідач не тільки припустився порушення вимог укладеного сторонами договору оренди землі та чинного законодавства, а ці порушення є істотними, а тому мають бути застосовані наслідки невиконання договірних зобов'язань, передбачених як в самому договорі, так і актами чинного цивільного законодавства України розірвання договірних відносин.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просила суд стягнути з СТОВ «СЛАВА» на її користь 39198,29 грн., з них: 22479,08 грн. основне зобов'язання, 11420,85 грн. інфляційні нарахування, 2389,09 грн. 3% річних та договірна пеня 2909,27 грн. за типовим договором оренди землі від 24.12.2008 , який зареєстровано у Ізяславському відділі ХРФДПЦДЗК, про що у державному реєстрі вчинено запис від 01.02.2010 за №041075400049; розірвати типовий договір оренди землі від 24.12.2008, який укладено між фізичною особою ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та СТОВ «СЛАВА», який зареєстровано Ізяславському відділі ХРФДПЦДЗК, про що у державному реєстрі вчинено запис від 01.02.2010 р. за №041075400049. СТОВ «СЛАВА», та повернути земельну ділянку площею 2,6424 га, кадастровий номер 6822180400:05:019:0179 для спадкоємця ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 31.07.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які у встановлені терміни позивачем усунуто.
Ухвалою судді від 05.08.2025 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.
22.08.2025 представником відповідача направлено до суду відзив на вказану позовну заяву, в якому підтвердив, що 24.12.2008 між ТОВ «СЛАВА», як орендарем, та ОСОБА_2 , як орендодавцем, укладено договір оренди належної ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №817929, земельної ділянки площею 2,6424 га.
Умовами даного договору оренди було передбачено виплату орендної плати щорічно, до 31 грудня, в грошовій формі або натуральній за окремою домовленістю з орендодавцем. СТОВ «Слава» належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання та своєчасно виплачувало орендодавцеві орендну плату.
Орендодавець ОСОБА_2 ніколи не повідомляв товариство про наявність у нього банківського рахунку, на який могло б здійснюватися зарахування орендної плати, а відтак орендна плата виплачувалась через касу товариства.
Оскільки ОСОБА_2 товариством було виплачено орендну плату згідно умов договору оренди землі від 24.12.2008 по 2016 рік включно, зважаючи на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості з орендної плати перед ним товариство не має. Після смерті ОСОБА_2 СТОВ «СЛАВА» не отримувало від жодної особи повідомлення про зміну власника земельної ділянки, яка б мала відбутися в результаті спадкування.
Вказує, що весь розмір орендної плати, який товариством мав би бути виплачений за користування земельною ділянкою згідно договору оренди землі від 24.12.2008, акумульований на рахунку товариства та має бути виплачений, як слідує з обставин позовної заяви у цій справі, позивачці в будь - який час або через касу товариства або на вказаний позивачкою банківський рахунок.
Відповідач звертає увагу на положення ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 12.01.2018), якою, зокрема передбачено, щоособа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Затримка зі сплати орендної плати товариством зумовлена діями позивачки, яка створила перешкоди для належного виконання товариством, як орендарем, обов'язку зі сплати орендної плати.
За наведених обставин, товариство погоджується з необхідністю сплати заборгованості з орендної плати. Водночас, оскільки виникнення заборгованості з орендної плати мало місце виключено через не виконання своїх обов'язків позивачкою, це є свідченням відсутності умислу в діях товариства на невиконання ним зобов'язання зі сплати орендної плати, що унеможливлює застосування до нього приписів ч. 2 ст. 625 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, відповідно, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
27.08.2025 представником позивача направлено до суду відповідь на відзив, яким заперечує проти доводів відповідача, що СТОВ «СЛАВА» не володіє інформацією про зміну власника земельних ділянок. Дане твердження підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.06.2025 вих. №9083/6/22-01-12-01-15 з додатками, з якої вбачається, що СТОВ «СЛАВА» сплачувало податки та військовий збір, а саме при нарахуванні орендної плати за земельну ділянку.
Таким чином, СТОВ «СЛАВА» володіє інформацією про зміну власника земельних ділянок. СТОВ «СЛАВА» у своєму відзиві на надало доказів, які б підтверджували, що відповідач вживав заходів по виплаті орендної плати. Натомість, відповідач підтверджує факт використання земельних ділянок, які належать позивачу на праві приватної власності.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими, які підлягають до задоволення в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.10.2025 закрито підготовче провадження за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши надані докази, з'ясувавши позицію сторін по справі та їх представників, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №817929, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,6424 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білівської сільської ради.
24.12.2008 між ОСОБА_2 та ТОВ «СЛАВА» укладено типовий договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,6424 га від 24.12.2008, кадастровий номер 6822180400:05:019:0179.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16923,83 грн. Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 20 років у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 3% - у грошовій формі в розмірі 507,71 грн. або в натуральній формі: с.-г. продукція та послуги на вказану суму з окремою домовленістю з орендодавцем (п. 9 договору).
Відповідно до п. 10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Орендна плата вноситься у такі строки щорічно до 31 грудня поточного року (п. 11 договору).
Згідно п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік.
Пунктом 14 договору визначено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.01% несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно п. 36 договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору передбачено п.п. 39-40 договору.
Згідно повідомлення відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №1303/281-25 від 09.06.2025, вказаний договір оренди зареєстрований в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею договорів оренди землі» за №041075400049 від 01.02.2010.
Видатковими касовими ордерами від 04.09.2015, від 22.09.2016 та платіжними відомостями за відповідний період підтверджена виплата ОСОБА_2 орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,6424 га від 24.12.2008 року, кадастровий номер 6822180400:05:019:0179.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
12.01.2018 позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:05:019:0179, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6424 га, що відображено також у витязі про реєстрацію у Спадковому реєстрі №50542142 від 12.01.2018 року.
Факт отримання в приватну власність вказаної земельної ділянки підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №110508131 від 12.01.2018 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.05.2025.
Матеріали справи також містять податкові повідомлення - рішення та квитанції за 2018, 2021 - 2024 роки, які підтверджують сплату позивачем земельного податку за земельну ділянку кадастровий номер 6822180400:05:019:0179, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6424 га.
Відповідно витягу №НВ-9970605892025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6822180400:05:019:0179 за 2025 рік становить 125091,44 грн.
Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченого договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного Кодексу України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів. Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Отже, законом встановлено обов'язок особи, у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить виконання останнім обов'язку по сплаті орендної плати та інших умов договору.
Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у справі №146/350/20 від 16.02.2022 та у справі №341/245/19 від 28.04.2021.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У даному випадку позивачем не надано суду доказів того, що орендар був обізнаний про перехід до неї у порядку спадкування права власності на орендовану земельну ділянку, що за приписами ч. 1 ст. 148-1 ЗК України є передумовою для можливості реалізації орендарем свого обов'язку по сплаті орендної плати вже новому власнику (орендодавцеві) земельної ділянки.
Посилання представника позивача на те, що відповідачу було відомо про зміну власника земельної ділянки, оскільки останнім сплачувалось податки та військовий збір за користування земельної ділянки, жодним чином не спростовує обов'язок позивача виконати вимоги ст. 148-1 ЗК України, та повідомити користувача протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку про зміну власника із зазначенням реквізитів визначених частиною третьою даної статті.
Таким чином, саме вказане невиконання приписів земельного законодавства з боку позивача стало причиною несвоєчасної сплати орендної плати відповідачем, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати.
Суд оцінює критично посилання позивача на те, що після смерті попереднього власника земельної ділянки орендар не використав жоден з передбачених договором оренди землі способів оплати орендної плати (на картковий рахунок, поштовим переказом, готівкою з каси), адже з моменту смерті фізичної особи її правоздатність припиняється ч. 4 ст. 25 ЦК України, відтак така особа не може ні за яких обставин прийняти виконання договірного зобов'язання.
При цьому новий власник земельної ділянки (позивач) про своє право отримувати орендну плату у визначеному законодавством порядку орендаря не повідомив.
Що стосується вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, судом встановлено, що позивач просив стягнути орендну плату в розмірі 39198,29 грн., з них: 22479,08 грн. основне зобов'язання за 2018 - 2025 роки, 11420,85 грн. інфляційні нарахування, 2389,09 грн. 3% річних та договірна пеня 2909,27 грн., що відображено в наданому позивачем розрахунку для земельної ділянки за кадастровим номером 6822180400:05:019:0179.
Після звернення до суду з даним позовом, позивач 25.09.2025 надала довідку ПриватБанк із своїми банківськими реквізитами, у відповідності до яких відповідачем виплачено орендну плату з індексацією позивачу за 2018 - 2025 роки в сумі 26234,08 грн. (16156,00 грн. + 10078,08 грн.), що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями №7109 від 07.10.2025, №7237 від 03.12.2025 та довідки-розрахунок поданої до суду 03.12.2025, які відповідно отримані нею, що не заперечується представником позивача у судовому засіданні.
Отже, орендарем з моменту отримання повідомлення від нового власника добровільно сплачена орендна плата.
Щодо вимоги про стягнення пені, індексації та 3% річних суд виходить із наступного.
Пунктами 10, 14 договору оренди землі встановлено, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).).
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так як судом встановлено відсутність порушень зобов'язань з боку орендаря, відсутні підстави для задоволення зазначених вимог.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 21000,00 грн. суд враховує таке.
Судом встановлено, що 19.08.2025 між СТОВ «СЛАВА» та адвокатом Каруном В. П. укладено договір про надання правничої допомоги №675/1176/25-С. Предметом вказаного договору є зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1.4 даного договору, клієнт погоджується протягом 2-х днів з дня підписання цього договору сплатити адвокату гонорар у фіксованому розмірі 21000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 03.12.2025, виконаних адвокатом Каруном В. П. на виконання договору №675/1176/25-С від 19.08.2025 та платіжної інструкції №6783 від 20.08.2025, сторони погодили надання правових послуг та відповідне отримання гонорару адвокатом у розмірі 21000,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена представником відповідача до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 21000,00 грн. є завищеною та необґрунтованою.
Враховуючи факт заперечення представника позивача щодо встановленого розміру витрат на правову допомогу, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 7000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням зазначеного, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача підлягають стягненню на користь відповідача понесені ним і документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 263-265, 354 ЦПК України
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» про стягнення грошового зобов'язання за договором оренди та розірвання договору оренди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп - НОМЕР_1 , на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА», код ЄДРПОУ - 30626736, судові витрати у вигляді витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВА»: адреса місцезнаходження - вул. Садова, 64, с. Припутні, Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 30626736.
Повний текст рішення складено 12 грудня 2025 року.
Суддя: Р. В. Пашкевич