Справа № 465/9222/25
провадження № 2/650/439/25
12 грудня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь AT "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2016 року у розмірі 57223.68 грн станом на 27.09.2023 року, яка складається з наступного: 41966.00 грн - заборгованість за кредитом;- 15257,68 грн - заборгованість по відсоткам; 0.00 грн - заборгованість штрафами.
Щодо судових витрат позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «А-Банк» понесені судові витрати в розмірі 2684 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 жовтня 2016 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, у зв'язку з чим між сторонами виникли договірні правовідносини, а підписана відповідачем анкета-заява разом з Умовами та Правилами, розміщеними на офіційному сайті банку, становить кредитний договір.
Представник позивача вказав, що на підставі поданої відповідачем анкети-заяви останній ініціював встановлення кредитного ліміту на свій банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до цього рахунку, а банк надав кредит у формі встановлення кредитного ліміту на рахунку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % річних на суму залишку заборгованості, а також видав відповідачу платіжну картку.
Також представник позивача зазначив, що відповідно до Умов та Правил кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, при цьому клієнт надає згоду на право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт, а підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Крім того, представник позивача навів, що банк здійснює нарахування процентів за борговими зобов'язаннями за кредитом та овердрафтом у розмірі, встановленому тарифами банку, а умови обслуговування рахунку, зокрема тарифи, можуть змінюватися банком у порядку, передбаченому Умовами та Правилами, із повідомленням клієнта не менш ніж за 7 днів до введення таких змін; у разі ненадання клієнтом заперечень у цей строк вважається, що клієнт прийняв нові умови.
Представник позивача вказав, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту відповідно до умов договору, натомість відповідач не здійснював своєчасного погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, передбаченими договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та банківськими виписками.
У зв'язку з цим представник позивача зазначив, що відповідач порушив умови кредитного договору та не виконав зобов'язання щодо належного і своєчасного виконання грошового зобов'язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 27 вересня 2023 року становить 57 223,68 грн та складається із заборгованості за кредитом у сумі 41 966,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 15 257,68 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Представник позивача також навів, що відповідно до Умов та Правил позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом і процентами, а у разі невиконання зобов'язань за договором банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань, у тому числі повернення кредиту та оплати винагороди банку, а також має право призупинити операції за карткою та/або вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у разі порушення клієнтом умов договору чи виникнення овердрафту.
Крім того, представник позивача зазначив, що позивач вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом інформування відповідача про наявну заборгованість за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, однак відповідач заборгованість не погасив та продовжує ухилятися від виконання зобов'язань.
У відзиві на позовну заяву, поданому 22 січня 2025 року, представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це такими доводами.
Заперечуючи проти позову по суті, представник відповідача зазначає, що позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач був ознайомлений та надав згоду на істотні умови кредитного договору, зокрема щодо строків повернення кредитних коштів, розміру процентної ставки, порядку та розміру нарахування процентів, пені, комісій, штрафів, а також інших платежів на користь банку.
Представник відповідача звертає увагу суду на те, що єдиним документом, підписаним відповідачем, є анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка не містить жодної інформації про розмір процентів, пеню, штрафи, комісії чи будь-які інші фінансові зобов'язання відповідача перед банком. Інших документів, які б підтверджували погодження відповідачем зазначених умов у письмовій формі, матеріали справи не містять.
Також представник відповідача вказує, що посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг та правила обслуговування рахунків фізичних осіб є безпідставними, оскільки відповідач не був із ними ознайомлений, не підписував їх та не визнає як складову частину кредитного договору. З огляду на змінний характер таких документів, вони не можуть вважатися частиною договору без належного підтвердження їх прийняття позичальником.
У відзиві наголошено, що відсутність у підписаній анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів виключає можливість вважати надані банком Умови та Правила стандартною формою договору, погодженою відповідачем, а отже вони не підтверджують виникнення у відповідача відповідних грошових зобов'язань.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент формування відповідної судової практики), а також частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи мають підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами. У цьому зв'язку він посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, згідно з якими роздруківки з вебсайту банку не можуть вважатися належними доказами погодження умов договору позичальником.
Крім того, представник відповідача зазначає, що роздруківки з сайту позивача повністю залежать від волевиявлення самого банку, який має можливість в односторонньому порядку змінювати умови кредитування, у зв'язку з чим такі документи не можуть підтверджувати зміст зобов'язань відповідача на момент укладення договору.
Окремо у відзиві звертається увага на банківську виписку по рахунку, з якої, за твердженням представника відповідача, станом на 01 листопада 2021 року заборгованість перед банком була відсутня, а накопичення боргу розпочалося з 11 листопада 2021 року. При цьому після зазначеної дати відповідач не здійснював особистих витрат за рахунок кредитних коштів, а лише поповнював картковий рахунок.
Представник відповідача вказує, що заборгованість сформувалася виключно за рахунок списання процентів, щомісячних платежів, комісій та платежів за кредитним продуктом “Розстрочка миттєва», на нарахування яких відповідач згоди не надавав, оскільки відповідні умови відсутні в анкеті-заяві, підписаній відповідачем.
З огляду на викладене представник відповідача стверджує, що заявлена позивачем заборгованість у розмірі 57 223,68 грн є наслідком неправомірного нарахування банком платежів, на які відповідач не надавав згоди, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з цим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю в повному обсязі.
Відповідь на відзив представником відповідача не була подана.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив, що 07 жовтня 2016 року між АТ «Акцент-Банк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником виникли договірні правовідносини у зв'язку з поданням та підписанням останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі цієї анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, довідкою про встановлення кредитного ліміту, довідкою про відкриті картки клієнта, а також банківською випискою по рахунку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документі, підписаному сторонами. Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України для укладення договору необхідне погодження сторонами його істотних умов, зокрема умов щодо предмета договору, а для кредитного договору - також умов щодо розміру процентної ставки, порядку та строків повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає, що розмір і порядок сплати процентів визначаються договором.
Із наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач дійсно підписав зазначений документ, ініціював відкриття банківського рахунку та встановлення кредитного ліміту й отримав платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Разом з тим, суд установив, що зазначена анкета-заява не містить будь-яких конкретних умов щодо: розміру процентної ставки за користування кредитом; порядку та строків повернення кредиту; розміру та видів штрафних санкцій, пені, комісій; умов користування окремим продуктом «розстрочка миттєва» або будь-яких умов розстрочення платежів.
Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що на підставі зазначеної анкети-заяви між сторонами укладено кредитний договір, за яким банк встановив відповідачу кредитний ліміт та нараховує проценти за користування кредитом у розмірі 46,80 % річних. Водночас позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме такі умови кредитування були погоджені сторонами у письмовій формі - зокрема, не надано жодного документа, підписаного відповідачем, у якому було б визначено розмір процентної ставки 46,80 % річних, порядок їх нарахування, строки та розміри щомісячних платежів, а також умови застосування пені, штрафів чи комісій.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи та інші внутрішні документи банку не містять підпису відповідача, а отже не підтверджують, що саме з цією редакцією Умов та Тарифів відповідач був ознайомлений і погодився на момент підписання анкети-заяви від 07 жовтня 2016 року. Доказів того, що на час укладення правочину діяли саме ті Умови та Тарифи, копії яких долучені до позову, банк суду не надав. Роздруківки з офіційного сайту банку за своїм характером залежать від волевиявлення однієї сторони - банку, можуть змінюватися в односторонньому порядку й самі по собі не підтверджують зміст зобов'язань позичальника на момент укладення правочину.
Суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до яких у подібних правовідносинах витяги з Умов та Тарифів, що не підписані позичальником та мають змінний характер, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору і не підтверджують, що саме з ними позичальник був ознайомлений та їх прийняв, а також що ці документи містили відповідні умови на момент отримання кредиту.
Також суд встановив, що у позовній заяві АТ «Акцент-Банк» заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2016 року, яка, за розрахунком позивача, станом на 27 вересня 2023 року становить 57 223,68 грн, з яких: 41 966,00 грн - заборгованість за кредитом; 15 257,68 грн - заборгованість за відсотками; 0,00 грн - штрафи.
Таким чином, заявлена до стягнення сума складається переважно із відсотків та інших нарахувань, правова підстава яких має бути підтверджена погодженими сторонами умовами кредитного договору.
Із поданої банком виписки по картковому рахунку, на яку посилається сторона відповідача, вбачається, що станом на 01 листопада 2021 року заборгованість відповідача перед банком була відсутня - у графі «залишок після операції» зазначено 0 грн. Починаючи з 11 листопада 2021 року, у виписці фіксується зростання заборгованості за рахунок операцій, які у графі «деталі операції» зазначені як «щомісячний платіж за кредитним договором “Розстрочка миттєва»», «погашення кредиту “Розстрочка миттєва»», а також за рахунок утримання банківських комісій. При цьому, як вбачається з тієї ж виписки, після 11 листопада 2021 року відповідач особистих витрат за карткою (операцій оплати товарів чи послуг) не здійснював, а проводив лише зарахування коштів на рахунок, зокрема 15 лютого 2022 року.
Отже фактичне формування заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, відбулося не за рахунок нових витрат відповідача в межах початково встановленого кредитного ліміту за договором від 07 жовтня 2016 року, а за рахунок нарахування банком платежів у межах окремого продукту «розстрочка миттєва» та відповідних процентів і комісій, щодо яких: позивач не надав жодного окремого договору або заяви відповідача про укладення договору розстрочки; відсутні будь-які письмові умови, підписані відповідачем, де були б визначені сума такого зобов'язання, його строк, графік платежів, розмір процентів, підстави та порядок нарахування комісій; в анкеті-заяві від 07 жовтня 2016 року не міститься жодної згадки про «розстрочку миттєву» як окремий продукт, а також не міститься умов, які б дозволяли банку у подальшому створювати заборгованість за рахунок нав'язаних позичальнику платежів цього виду без окремого погодження з ним істотних умов такого зобов'язання.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі чітко сформульовані як вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 07 жовтня 2016 року, тобто в межах початково встановленого кредитного ліміту. Натомість аналіз банківської виписки свідчить, що заявлена до стягнення заборгованість у сумі 57 223,68 грн сформована саме за рахунок нарахувань і списань, пов'язаних із продуктом «розстрочка миттєва», правові підстави виникнення якого, умови його надання та розмір фінансових зобов'язань відповідача позивачем не доведені.
За таких обставин суд дійшов висновку, що: позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами істотних умов кредитного договору у частині розміру та порядку нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій; позивач не довів факту укладення з відповідачем окремого договору «розстрочка миттєва», не зазначив дату його укладення, суму кредиту за цим продуктом, строки та порядок погашення, що унеможливлює перевірку правильності нарахування заявленої до стягнення заборгованості; банком не надано первинних документів, які б дозволяли суду перевірити структуру заборгованості та відповідність здійснених списань погодженим умовам договору.
Відповідно до частини першої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Невиконання позивачем обов'язку щодо доведення правових підстав і розміру заявленої до стягнення заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості покладання в основу кредитних зобов'язань змінюваних Умов та Тарифів банку без належного підтвердження їх прийняття позичальником, а також беручи до уваги, що заявлена до стягнення заборгованість фактично сформована не в межах кредитного ліміту, встановленого на підставі анкети-заяви від 07 жовтня 2016 року, а за рахунок нарахувань і списань за банківським продуктом «миттєва розстрочка», умови надання якого відповідачем у письмовій формі не погоджувалися, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог АТ «Акцент-Банк», у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
У задоволенні позову Акціонерного товариства «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем покласти на нього.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 грудня 2025 року.
Суддя: О.О. Сікора