Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/5494/25
Номер провадження 2-а/650/38/25
10 грудня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук О.В.
за участі секретаря - Чечун В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представника позивача адвоката: Пуляєвої Наталії Сергіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення
Представник позивача Пуляєва Н.С. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення. Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 07.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №68 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вищевказану постанову позивач не отримував, що підтверджується відсутністю підпису про отримання у оскаржуваній постанові.
Копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 68 від 07.04.2025 року, ОСОБА_1 , отримав лише 14.08.2025 року разом з відповіддю на адвокатський запит від Великоолександрівського ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Позивач жодних повідомлень про місце і час розгляду справи від відповідача не отримував.
Повідомлення від Укрпошти про необхідність з'явитися для отримання поштового відправлення також не надходили.
Повісток про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 також не отримував.
Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року у справі за даним позовом було відкрите спрощене провадження у справі з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить вимоги позову задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи.
Дослідивши всі обставини справи, суд вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 07 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 68 від 07.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн.
Як вбачається із змісту постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, як військовозобов'язаний, своєчасно не оновив свої персональні облікові дані, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушив законодавство про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію. При цьому в постанові не зазначено, які саме дані правопорушником не оновлені.
Крім того ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі в особливий період, а саме вчинення неправомірних дій в особливий період.
Як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення № 68 від 07.04.2025 року вказана кваліфікуюча ознака не зазначена.
Відповідно вона ж відсутня і в оскаржуваній постанові.
Однак, позивач жодних викликів від ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, про час та місце розгляду справи не був повідомлений належним чином.
Крім того, відповідачем не зазначено на яку дату та час повинен з'явитися позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач, на виконання ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», має військовий квиток, пройшов ВЛК, має номер в реєстрі Оберіг.
Відповідно до норми ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належить зокрема - місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї, відомості про зайнятість.
Відповідач є держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а відповідно міг отримати ці облікові дані самостійно.
Згідно з вимогами ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
З огляду на вказане, обов'язок з приводу оновлення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач ОСОБА_1 не порушив.
Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, натомість відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а суб'єкт владних повноважень належними, допустимими та достатніми доказами не довів протилежного, хоча обов'язок доказування покладається саме на нього, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів суду, що при винесені оскаржуваної постанови щодо позивача діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 68 від 07.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25 500 грн, слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представника позивача адвоката: Пуляєвої Наталії Сергіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №68 від 07.04.2025 року.
Скасувати постанову №68 від 07.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 25 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ковальчук