01.12.2025 Справа №607/18985/25 Провадження №3/607/7064/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
24 квітня 2025 року близько 12 год. 45 хв., громадянин ОСОБА_1 , який більше трьох разів протягом року піддавався адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», що по вул. Шевченка, 12 в м. Тернопіль, таємно викрав з полиці магазину стартові пакети Vodafone - кількістю - 4 шт., вартістю 919, 60 грн., внаслідок чого своїми діями вчинив дрібну крадіжку чужого майна.
Матеріали справи вперше надійшли на адресу суду 15.09.2025.
В силу вимог ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4-172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча прийнято усі міри для його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.268 КУпАП, згідно постанов Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року, від 02 жовтня 2025 року, від 13 жовтня 2025 року, від 27 жовтня 2025 року, від 17 листопада 2025 року застосовано привід ОСОБА_1 у судове засідання.
Згідно рапорту ДОП СДОП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопілсьькій області Котик С. від 15.11.2025 р., в ході виконання постанови про привід було проведено виїзд за місцем реєстрації ОСОБА_1 та встановлено, що вказаний громадянин самовільно залишив військову частину, тому встановити фактичне місцеперебування на момент перевірки не вдалось.
Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (перше речення пункту 1).
Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ навіть якщо національним законодавством певне діяння не визнається кримінальним правопорушенням, воно, з огляду на свою правову природу, може визнаватися таким, що має кримінально-правовий характер.
Так, у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, на основі яких діяння можна вважати кримінальним (тест Енгеля), а саме: 1) з'ясування того, як його кваліфікують у національному праві: кримінальне правопорушення, адміністративне, дисциплінарне тощо; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи (рішення у справі Engelandothersv.TheNetherlands (заяви №№5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), §82, §83).
Беручи до уваги рішення ЄСПЛ Конституційний Суд України констатував, що такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням (абзац третій підпункту 2.6 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 05 липня 2023 року №5-р(ІІ)/2023).
Санкції статей (частин статей) КУпАП, перелік яких міститься у частині другій статті 268 КУпАП, передбачають можливість застосування такого адміністративного стягнення як арешт, відтак, за своєю юридичною природою ці адміністративні проступки за суворістю стягнення, яке може бути застосоване за їх вчинення, співмірні з діяннями кримінально-правового характеру. Отже, унормовуючи вимогу щодо обов'язкової присутності при розгляді справи особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП законодавець, на думку суду, переслідував правомірну (легітимну) мету, спрямовану на встановлення додаткових процесуальних гарантій, зокрема у частині надання можливості особі безпосередньо у суді надати пояснення щодо обставин відповідної справи. Конструкція норми частини другої статті 268 КУпАП не передбачає можливості розглядати справи цієї категорії за відсутності особи, яку притягують до відповідальності.
Судом встановлено, що дії, інкриміновані ОСОБА_1 було виявлено 28.04.2025 року, як це зазначено в рапорті працівника поліції.
Із моменту виявлення адміністративного правопорушення пройшло більше шести місяців, а відповідно до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за дане правопорушення може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Таким чином, строк накладення стягнення сплинув.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Враховуючи те, що з моменту виявлення адміністративного правопорушення пройшло більше шести місяців, постанови про застосування приводу до особи, яка притягується до адмінітсративної відповідальності, участь якої є обов'язковою, не виконано, вважаю, що строк накладення адміністративного стягнення сплинув, відтак, провадження в даній адміністративній справі слід закрити в зв'язку із закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 51, 221, 276, 277, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 51 КУпАП - закрити, в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. В. Ромазан