Справа №597/1214/25
Провадження №2/597/525/2025
"09" грудня 2025 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу. У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 49994 гривні та понесені судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 05.09.2024 року між Кредитною спілкою “Самопоміч» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19420, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 48500 гривень на термін 12 місяців зі сплатою 54% річних. Відповідно до умов договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіку розрахунку, що є невід'ємною частиною кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір поруки №19420-1 від 05.09.2024 року з ОСОБА_2 , згідно якого поручитель зобов'язалася виконати за боржника у повному обсязі грошові зобов'язання по кредитному договору за умови невиконання або неналежного виконання боржником самостійно своїх зобов'язань за кредитним договром. Однак, відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали, чим порушили умови договору та станом на 05.09.2025 року заборгували позивачу 49994 гривні 00 копійок. Дана сума складається: з заборгованості по кредиту в розмірі 36375 гривень, нарахованих відсотків на залишок заборгованості по кредиту в розмірі 13619 гривень 00 копійок. З огляду на те, що відповідачі продовжують ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашають, просить позов задоволити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористалися правом на подання відзиву у справі.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник Кредитної спілки “Самопоміч» у судове засідання не з'явилася, однак позовна заява містить клопотання, у якому представник позивача просить провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, з позовними вимогами згідна повністю.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, з позовними вимогами згідна повністю.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 25.09.2025 року суддя Шевчук В.М. прийняла до свого провадження цивільну справу та визначила проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовна заява Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
05.09.2024 року між Кредитною спілкою “Самопоміч» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19420, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 48500 гривень на термін 12 місяців, зі сплатою 54% річних. Відповідно до умов договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіку розрахунку, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 4.2 договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіку розрахунку, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до п.3.1.1.6 Договору кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарних місяці.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, укладено договір поруки № 19420-1 від 05.09.2024 року з ОСОБА_2 , згідно якого поручитель зобов'язалася виконати за боржника у повному обсязі грошові зобов'язання по кредитному договору за умови невиконання або неналежного виконання боржником самостійно своїх зобов'язань за кредитним договором.
Представником позивача до позовної зави додано розрахунок заборгованості за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року, згідно з яким заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 05.09.2025 року становить 49994 гривні 00 копійок.
Судом встановлено, що після підписання 05.09.2024 року вищевказаного кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у фінансової установи виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов'язання повернути кредит. При цьому відповідачка свої зобов'язання за Договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 05.09.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 49994 гривні 00 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту - 36375 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками - 13619 гривень 00 копійок.
Станом на день розгляду справи судом відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не вчинили жодних дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року та Договором поруки №19420-1 від 05.09.2024 року, чим порушили права та інтереси позивача.
V. Оцінка суду
Згідно зі ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник повинен повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1046 ЦК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Отже, судом встановлено, що між сторонами 05.09.2024 року укладено кредитний договір №19420, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 48500 гривень на термін 12 місяців зі сплатою 54% річних. Відповідно до умов договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіку розрахунку, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 4.2 договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіку розрахунку, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до п.3.1.1.6 Договору кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарних місяці.
Представником позивача до позовної зави додано розрахунок заборгованості за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року, згідно з яким заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 05.09.2025 року становить 49994 гривні 00 копійок.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір поруки № 19420-1 від 05.09.2024 року з ОСОБА_2 , згідно якого поручитель зобов'язалася виконати за боржника у повному обсязі грошові зобов'язання по кредитному договору за умови невиконання або неналежного виконання боржником самостійно своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.553 УК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника повернути отриману суму кредитних коштів.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року у розмірі 49994 гривні 00 копійок, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 36375 гривень 00 копійок та нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 13619 гривень 00 копійок.
Суд вважає, що визнання позову відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає до задоволення в повному обсязі.
V. Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі.
Оскільки позов задоволений у зв'язку з визнанням відповідачами позову до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Представником позивача при зверненні до суду з позовом Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок згідно платіжної інструкції №431 від 05.09.2025 року, отже 1514 гривень 00 копійок має бути повернуто позивачу з державного бюджету та 1514 гривень 00 копійок слід стягнути з відповідачів.
Керуючись ст.ст.207, 514, 516, 526, 530, 553, 599, 610, 612, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 76-81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Кредитної спілки “Самопоміч» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки “Самопоміч» (код ЄДРПОУ 25350037, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Медова 20,22) заборгованість за кредитним договором №19420 від 05.09.2024 року у розмірі 49994 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь Кредитної спілки “Самопоміч» (код ЄДРПОУ 25350037, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Медова 20,22) 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки “Самопоміч» (код ЄДРПОУ 25350037, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Медова 20,22) 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок судового збору.
Повернути Кредитній спілці “Самопоміч» (код ЄДРПОУ 25350037, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Медова 20,22), з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №431 від 05.09.2024 року в сумі 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 09.12.2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Кредитна спілка “Самопоміч» (код ЄДРПОУ 25350037, адреса місцезнаходження: м.Тернопіль вул.Медова 20,22).
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя В.М.ШЕВЧУК