Справа № 585/4097/25
Номер провадження 2/585/1719/25
11 грудня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючої судді - Машини І.М.
з участю секретаря судового засідання - Коваль К.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», інтереси якого представляє представник адвокат Рудзей Юрій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
До Роменського міськрайонного суду Сумської області від представника позивача Рудзей Юрій Володимирович надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №72323 від 27.04.2019 року в електронній формі. ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19669,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Добровільно відповідач борг не сплачує, тому представник позивача просить стягнути з нього заборгованість у вказаному розмірі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу: позивачем понесено витрати в сумі 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката Рудзей Ю.В. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2025 року.
Указані витрати та сплачений судовий збір у розмірі 2423 грн. представник позивача також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ'ФК «Гелексі».
12.11.2025 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.50).
Ухвала (копія) доставлено до електронного кабінету позивача та його представника.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження направлена за адресою місця реєстрації, де отримана адресатом.
У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.
Процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, судом не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.
Як встановлено судом, 27.04.2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідачем було укладено Договір № 122649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1,1%. Строк повернення позики (термін платежів) - 26.05.2019 (а. с. 5-9).
В подальшому між цими ж сторонами правочину укладались додаткові угоди до указаного договору, якими продовжувався строк повернення позики, останній раз такий строк продовжено до 09.08.2019 (а.с.9 зворот, 11,12 зворот).
Матеріали справи містять Графік платежів за Договором позики №72323 від 27.04.2019 та Паспорт позики (а.с.123 зворот, 14 - 16).
Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором позики №72323 від 27.04.2019 за період з 27.04.2019 по 01.08.2025, розмір заборгованості становить 5000 основна сума боргу, 74,50% сума прострочених відсотків, 19595 грн. сума простроченої комісії, 535 27 грн. сума пеней за тілом, 4,75 сума пеней за %, 1122,42 сума пеней за комісіями (а.с.17-22).
На підставі договору №04-08-17-пк від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» надавало ТзОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку (а. с. 25).
Відповідно до змісту довідки, наданої платіжним оператором ТОВ «ФК «Елаєнс», у результаті платіжної операції на картковий рахунок ОСОБА_1 27.04.2019 перераховано кошти у сумі 5000 грн. (а. с. 26).
Як вбачається з договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року адвокат Рудзей Ю.В. надає правничу допомогу ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (а.с.28).
З акту наданих послуг (правничої допомоги) від 01.09.2025 року вбачається, що вартість послуг наданих адвокатом Рудзей Ю.В. позивачу становить 5000,00 грн. (а.с.23).
Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу кредитного зобов'язання, які регулюються нормами Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що 27.04.2019 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ТОВ «ФК «Гелексі» був укладений Договір позики № 72323, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн., зі строком повернення позики (згідно Додаткових угод №1, №2, №3 від 27.04.2019 ) до 09.08.2019. Плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0, 01% в день від поточного залишку позики; комісія складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно п.п.1.1.1 Договору; нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
ТОВ «ФК «Гелексі» виконало умови укладеного договору та надало позичальнику позику в сумі 5000 грн. в безготівковій формі.
Відповідач умови укладеного договору не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість, яка згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором позики №72323 від 27.04.2019 за період з 27.04.2019 по 01.08.2025, розмір заборгованості становить: 5000 основна сума боргу, 74,50 сума прострочених відсотків, 19595 грн. сума простроченої комісії, 535 27 грн. сума пені за тілом, 4,75 сума пені за %, 1122,42 сума пені за комісіями (а.с.17-22), яку відповідач добровільно не сплачує.
Оскільки добровільно відповідач указану заборгованість не повертає, під час розгляду даної справи заперечень щодо незгоди із наданим кредитом та розміром нарахованої заборгованості по ньому суду не висловив, доказів про відсутність заборгованості суду ним також не надано, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 5000 грн.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості по відсотках суд зазначає наступне.
Позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості по відсотками у розмірі 19669,5 грн., проте такий розмір не вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості.
Так, в розрахунку вказана сума прострочених відсотків - 74,50 грн., інші нарахування: 19595 грн. сума простроченої комісії, 535 27 грн. сума пені за тілом, 4,75 сума пені за % та 1122,42 сума пені за комісіями, які не є відсотками за користування кредитом.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у розмірі 74,50 грн.
Щодо комісії у розмірі 19595 грн., то конкретний порядок її нарахування укладеним сторонами договором не визначений, тому відсутні і підстави для її стягнення.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.
Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв'язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії, яку представник позивача у позовній заяві найменовує відсотками, не підлягає стягненню.
Щодо пені, відомості про яку відображені у долученому до матеріалів справи розрахунку, то про її стягнення сторона позивача вимог не заявляє. Окрім цього, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за укладеним 27.04.2019 Договором позики №72323 у розмірі 5074,50 грн., що складається з тіла кредиту в сумі 5000 грн. та відсотків за користування ним в сумі 74,50 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 цієї статті визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (зазначений правовий висновок наведено у постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Оскільки заперечень зі сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу надано не було, суд вважає за необхідне задовольнити їх в повному обсязі.
Однак, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі 498,41 грн. (розрахунок 5074,50 х 2423 : 24669,5=498,41) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1028,50 грн. (розрахунок 5074,50 х 5000 : 24669,5=1028,50) .
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», представник позивача: адвокат Рудзей Юрій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за кредитним договором №72323 від 27.04.2019 року в розмірі 5074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 50 коп., судовий збір в сумі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 41 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 1028 (одна тисяча двадцять вісім) грн. 50 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі", адреса: Україна, 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, будинок 10/1, ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина