Справа № 583/5773/25
2-а/583/85/25
12 грудня 2025 рокуОхтирський міськрайонний суду Сумської області в складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря Доценко Т.Г.,
розглянувши в залі суду м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Розторгуєва Валентина Борисівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Представник позивача адвокат Розторгуєва Валентина Борисівна звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 25 листопада 2025 року № 2811/2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 червня 2025 року старшим державним виконавцем Охтирської державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенією Морозовою відкрито виконавче провадження ВП № 78310470 на підставі простанови №2813/2024 виданої 25.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з позивача на користь держави штрафу в розмірі 34000 гривень. Про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 дізнався, коли звернувся до Комунальної установи « Охтирський міський центр надання соціальних послуг» . Працівникам центру поскаржився, що він не в спромозі отримати пенсію по інвалідності та пенсію по втраті годувальника, він є сирота, батьки померли, працівниками центру було встановлено, що на банківські рахунки позивача накладено арешт постановою державного виконавця.
Позивач не завжди йшов і йде на контакт, може ігнорувати телефонні дзвінки, тримати телефон виключеним, не приходив, до центру на прохання працівників для вирішення питання про накладення арешту на рахунки, не зустрічався з адвокатом, якому надано доручення представляти його інтереси в суді, довгий час нек надавав документи які необхідні для підготовки позову та заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, що стало вагомою причиною подання позовної заяви із затримкою. Позивач не повинен був уточняти свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, адже не підлягає військовому обліку, існують законні підстави для звільнення від військового обліку, саме за станом здоров'я, але працівники ТЦК цього не врахували. Під час перебування ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 та при винесенні постанови у нього не з'ясовували про стан здоров'я, та чи є він особою з інвалідністю. Де він міг би надати підтверджуючі документи про те, що він є інвалід другої групи, безтерміново, має інвалідність з дитинства, є особою з психічними розладами. Тому через стан здоров'я та захворювання, не є особою, яка підлягає взяттю на військовий облік, не перебуває на військовму обліку призовників або у запасі Збройних Сил України , у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходити службу у військовому резерві. Стосовно ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення. Крім того ОСОБА_1 , особі з інвалідністю та маючи такий діагноз не було надано можливості реалізуватим своє право на захист. А тому постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2813/2024 від 25.11.2024 є протиправною не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративного стягнення.
У зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року відкрито провадження в справі, поновлено ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви про визнання та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09.12.2025 від представника відповідача начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку « 3633-1Х, який набрав чинності 18.05.2024, громадяни України, які пребувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти ( за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Вищевказані норми законодавства передбачають три шляхи явки громадян України, які перебувають на триторії України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 ( включно), а саме шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобо'язаного резервіста.
Позивач у встановлені законом строки свої військово-облікові дані не уточнив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Отже позивач в умовах особливого періоду будучи військовзбов'язаним не уточнив протягом 60 днів свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервістав, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки в порушення вимог абзацу 2 частиним 10 статті 1 Закону України « Про військовий обов'язок» та військову службу «.
Тому протокол про адміністративне правопорушення від 25.22.2024 стосовно позивача був складений уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільцем-помічником гранатометника першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 з дотриманням вимог Наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 "Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення".
Під час складення протоколу позивачу, уповноваженою особою, яка склала протокол доводився зміст статті 63 Конституції України та роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАп, повідомлено час, дату та місце розгляду справи про що свідчить підпис позивача у протоколі та надані ним письмові пояснення.
Розгляд справи проводився в присутності позивача в ІНФОРМАЦІЯ_6 , де позивач особисто розписався та отримав постанову. Під час розгляду справи при наданні пояснень позивачем не були надані докази поважності причини не оновлення даних начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірно винесена оскаржувана постанова про накладення на позивача адмігістративног стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень.
За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дата уточнення даних позивача є 12.02.2025 тобто з пропущенням передбаченого строку.
Твердження позивача про накладення стягнення за межами строку притягнення до адміністративнї відповідальності є небгрунтованими.
Факт неможливості позивачем за його фізичними чи психічними станом самостійно вчиняти дії будь-якою медичною документацією не підтверджується, даних про недієздатність позивача не має.
Тому процедура провадження у в адміністративнй справі здійснена на основі суворого додержання закну, застосування заходів адміністративного спливу проведено уповноваженою на те посадвою особою в межах її компетенції в тчній відповідності з законом.
Просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду- залимшити постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення без задоволення.
Від представника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Суської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Л. надійшла заява про розгляд справи без участі представника Відділу.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від позивача, ані від відповідача до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом.
Під час розгляду справи судом встановлено:
Згідно довідки № 1038 про реєстрацію місця проживання особи за відомостями відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 05.11.2008 року по теперішній час.
Згідно постанови про вікриття виконавчого провадження ВП № 78310478 від 10.06.2025 страршим державним виконавцем Охирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгенією Морозовою відкрито виконавче провадження на підставі постанови № 2813/2024 виданої 25.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 про стягнення з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34000 грн. на користь держави.
Відповідно до військово-облікового документу №120220251352624000002, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рішенням військо-лікарської комісії ( результати медичного огляду ) 16.12.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до в/служби НОМЕР_1 ст. 16а Н-зу МОУ № 402 від 2008 р., повторному медичному огляду не підлягає, виключений з військового обліку військовозобов'язаних п.3 ч.6 ст.37 ЗУ « Про ВО і ВС «.
Згідно довідки до акта медико-соціально експертної комісії серія 12 ААБ №758832 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дата повторного огляду 19.02.2021, є інвалідом другої групи, інвалідність з дитинства встанолено на строк безтерміново.
Згідно протоколу №2813/2024 про адміністративне правопорушення від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинив адміністративне правопорушення, а саме 25.11.2024 о 16:50 год. встановлено факт порушення вимог абзацу 2 частиним 10 статті 1 Закону України « Про військовий обов'язок» та військову службу» , який протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у трериторіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вчинене в особливий період , в своїх пояснення зазначив щ не встиг оновити.
Відповідно до Постанови № 2813/2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення 25 листопада 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 установив: 25.11. 2024 о 16:50 години, встановлено факт порушення вимог абзацу 21 частини 10 статті 1 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу « вчинене громадянином ОСОБА_1 який протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративнимх послуг або через електронний кабінет призовників військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вчинене в особливий період. За вчинене адміністравне правопорушення на ОСОБА_1 накладено стягнення штраф у сумі 17000 гривень. Штраф повинен бути сплачений у 15-денний строк з дня вручення постанови. У разі несплати штрафу протягом 15 днів на підставі частини другої статті 308 КУпАП стягується подвійний розгляд штрафу. Копію постанови № 2813/2024 ОСОБА_1 отримав, 25.11.2024 про що засвідчив своїм підписом. Дата набрання постановою законної сили 05.12.2024. Строк пред'явлення постанови до виконання 25.02.2025.
22 вересня 2025 року між Комунальню установою «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» в особі Директора Неофітної Лілії Павліни та ОСОБА_1 було укладено договір № 972961 про надання соціальних послуг, соціальні послуги надаються на підставі рішення № 2952092490-2025-1 від 22.09.2025.
Згідно Акту доставки особи, яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.ст.210,210-1 КУпАП, 25.11.2024 іспектор САП Охтирського РВП капітан поліції ОСОБА_5 доставив до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканця АДРЕСА_1 , стосовно якого складено адміністративнимй протокол за ч.3 ст.210-1 КУпАП за № 2813/2024, на акті є відмітка інвалід 2 групи на ВЛК, підпис підполковник ОСОБА_6 .
Окрім того, у ст. 210 КУпАП міститься примітка, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1ст. 2Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбаченістаттею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», віком до 60 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку на думку відповідача при складанні адміністративного протоколу та при притягнення до адміністративної відповідальності позивача щодо неявки до облікового органу та не подання своїх облікових даних позивачем, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та остаточне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з наданням ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушеного з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначаєКонституціюцією законами України; 2) з використанням повторення з наданням, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх основних, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Стаття 6 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справ керується Верховенством прав, відповідно до якої окремої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та актуальністю змісту і спрямованості діяльності держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначені загальні засади проходження в Україні військової служби, регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичнийогляд длявизначення придатностідо військовоїслужби згідноз рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок № 650).
Вказаним Порядку № 560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 68 Порядку № 560, встановлено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
Згідно із пунктом 69 Порядку № 560 резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 758832 позивач є інвалідом другої групи, безтерміново, інвалідність з дитинства. Крім того він є особою з психічними розладами , що підтверджується військовим обліковим документом № 120220251352624000002 виданим 20.02.2025 де зазначено, що 16.12.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнаний непридатним до в/служби згідно грп.П ст.. 16а Наказу МОУ №402 від 2008 р. Повторному медичному огляду не підлягає.
Стаття 16-а наказу МОУ № 402 визначає повну непрацездатність до військової служби з виключенням з військового обліку для осіб з такими психічними розладами: усі форми шизофренії, шизотипові та маячні розлади, шизоефектимвнмий розлад, гостримй поліморфний розлад, біполярнимй афектмивнмий розлад з частими загостреннями та/аб хронічним пербігомс, Це стосується розладів які мають хронічнимй перебіг, часті загострення та суттєво впливають на працездатність та соціальне функціонування (додаток до Положення про військово-лікарську кспртизу в Збройних Силах Українми, затвердженого наказом Міністерства бороним України від 14.08.2008 року № 402- Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступіть придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
А тому позивач не підлягав взяттю на військовий блік.
Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону Укравїним « Про військовий обов'язок та військову службу « уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верхоною Радою України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіса або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки зобов'язані громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі служби безпекиУкраїни, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за станом здоров'я є особою, яка не підлягає взяттю на військовий облік не перебуває на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходить службу у військовому резерві. Позивач не є ні призовником ні військовозобов'язаним, ні резервістом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Тобто, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про наявність адміністративного правопорушення в діях позивача. При цьому, сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому повинно передувати фіксування цього правопорушення.
Суд враховує, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов'язковою та має передувати такому розгляду справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
З аналізу вище зазначених норм процесуального права слідує, що законодавець встановив презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
З матеріалів справи не вбачається, що такий обов'язок суб'єктом владних повноважень виконано.
Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення, або свідків події на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Однак при винесені постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 не враховано стан та розлади здоров'я ОСОБА_1 ..
При винесенні постанови 2813/2024 від 25 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , який не володіє знаннями в галузі права, був позбавлений можливості реалізації права на правничу допомогу (професійну правничу допомогу адвоката).
Отже, для винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідна посадова особа на підставі належних та допустимих доказів повинна прийти до переконання як про сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і про його вчинення саме цією особою.
У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.
Згідно з приписами частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є протиправність діяння та вина особи, що його вчинила.
Згідно приписів частини 3статті 210-1 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Диспозиція цієї норми є відсильною та передбачає можливість притягнення до відповідальності за порушення необмеженого переліку профільних законодавчих норм, як законів, так і підзаконних нормативно-правових актів. В даному випадку термін «законодавство», на думку суду, повинен вживатися у значенні, наведеному в рішенні КСУ від 09 липня 1998 року по справі № 17/81-97 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).
Далі, використаний встатті 210-1 КУпАП термін «порушення», на думку суду, включає як активну протиправну поведінку, так і бездіяльність, тобто утримання від виконання обов'язкових дій, що характеризується протиправністю.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом п. 1 частини 1ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно дост. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, на підставі належних та допустимих доказів поза розумним сумнівом встановити, що особою вчинено протиправне та винне діяння, що містить всі ознаки конкретного складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю
Враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із задоволенням позовних вимог слід стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 484,84 грн (605,60 грн х 0,8) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 245, 268, 276, 278, 279, 283 КУпАП, ст.ст.2,5,9,72-79,90,139,242-246, 262,268-272,286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Розторгуєва Валентина Борисівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 2813/2024 від 25 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.І.Савєльєва