Справа № 583/5846/25
2/583/2103/25
про залишення без руху
12 грудня 2025 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (м. Суми, вул. Реміснича, 35) про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з ТОВ "ЕНЕРА СУМИ" на його користь заборгованість за електричну енергію, вироблену за «зеленим» тарифом у розмірі 29538,62 грн. Крім того, у позовній заяві просить суд звільнити його зі сплати судового збору, посилаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст.1 77 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проаналізувавши матеріали заяви, суд не погоджується із викладеними позивачкем у заяві доводами щодо його звільнення від сплати судового збору, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з'ясувати, чи пов'язаний позов з порушенням прав позивача саме як споживача.
Згідно зі ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги,які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням(неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості,фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Тобто, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову.
Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.
Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. А тому позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак, у позовній заяві позивачкем не зазначено яким чином порушуються його права, як споживача, зміст позовних вимог та обставини пред'явлення позову не обґрунтовано нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
Також суддею прийнято до уваги, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, відповідно до якого позивач зобов'язується продавати,а відповідач купувати електроенергію за «зеленим» тарифом. Згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», на який посилається позивач у своїй заяві, поняття «споживач», «активний споживач», «малий непобутовий споживач»,«непобутовий споживач», «побутовий споживач» не є тотожними і мають різне правове значення (п. 32, п. 42, п. 47, п. 62, п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону). Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач, як активний споживач електричної енергії, здійснює генерацію електричної енергії з альтернативних джерел енергії та/або зберігає електричну енергію і продає надлишок електричної енергії відповідачу. У відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» відносини між активними споживачами та третіми особами, регулюються відповідно до договору, укладеного між ними, та цивільним законодавством. Таким чином, позивач є споживачем електричної енергії і активним споживачем за договором купівлі-продажу електроенергії, однак в процесі продажу надлишку виробленої електричної енергії не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином суддя вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви відсутні.
Таким чином, позивачем ОСОБА_1 за подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, у якому він є продавцем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання, має бути сплачено судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 15140,00 грн.).
Оскільки ціна позову становить 29538,62 грн, розмір судового збору становить0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1211,20 грн.
Керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, а саме: для надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І.Савєльєва