12.12.2025
Справа № 482/215/25
Номер провадження 1-кп/482/123/2025
Іменем України
12 грудня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152280000011 від 13.01.2025 року, про обвинувачення, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Одеса, Новоодеського (зараз Миколаївського) району, Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, раніше судимого за злочини проти власності, а саме: 09.09.2010 року Новоодеським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України, вид покарання - позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України 2001 року від відбування покарання звільнений із умовним строком на 2 роки; 12.06.2015 року Новоодеським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 186 КК України, вид покарання - позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України 2001 року від відбування покарання звільнений із умовним строком на 3 роки; 21.08.2015 року вироком Апеляційного суду Миколаївської області вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12.06.2015 року відмінено та ухвалено вважати засудженим по ч. 3 ст. 186 КК України, вид покарання: позбавлення волі строком на 4 роки, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді солдата резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий за злочини проти власності, будучи військовослужбовцем Збройних сил України по мобілізації та перебуваючи на посаді солдата резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, при невстановлених обставинах на місці, в супереч положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17 червня 1992 року, «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 4 серпня 2000 року, «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої Наказом МО України №359 від 29 червня 2005 року, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойового припасу, без передбаченого законом дозволу, знайшов корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГ-42, згідно маркувального позначення на корпусі - виробництва 1954 року, із засобом підриву, а саме - уніфікованим бойовим підривачем ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), згідно маркувального позначення на важелі - виробництва 1979 року.
У подальшому ОСОБА_6 , знайдений корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГ-42, із засобом підриву, а саме - уніфікованим бойовим підривачем ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконного зберігав до 10.12.2024 року.
10.12. 2024 року, близько 07:40 год, в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , у житловій кімнаті виявлено та вилучено корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГ-42, згідно маркувального позначення на корпусі - виробництва 1954 року, із засобом підриву, а саме - уніфікованим бойовим підривачем ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), згідно маркувального позначення на важелі - виробництва 1979 року, які конструктивно поєднуються між собою по різьбовому з'єднанні та придатні до здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля на підривачі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті та кається у вчиненому, зазначає, що сприяв розкриттю злочину, не ухилявся від слідства та добровільно видав гранату з підривачем. Додатково повідомив, що вказану гранату знайшов під час проходження військової служби, яку в подальшому переніс до місця свого проживання та зберігав у себе вдома для самозахисту, на випадок, якщо прийдуть окупаційні війська. Просить суд, з врахуванням визнання вини, щирого каяття, суворо його не карати. Також повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що їх підтверджують та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Під час судових дебатів, обвинувачений погодився на міру покарання, яку запропонував прокурор, зазначивши, що усвідомлює свою провину та готовий нести покарання.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повністю доведена. Просив суд призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме три роки позбавлення волі, із застосуванням до обвинуваченого ст. 75 КК України, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю два роки.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що їх підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду, судом, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання обвинуваченим своєї вини.
Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України є рецидив злочину.
За висновком досудової доповіді, підготовленої представником персоналу органу пробації - Вознесенським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній; виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе, хоча і становить середню небезпеку для суспільства у тому числі окремих осіб. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на нього додаткового обов'язку, відповідно до ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що він, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило, обставини що пом'якшують покарання та обставину, що його обтяжує.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд також виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З врахуванням наведених вище пом'якшуючих обставин, обтяжуючої обставини та обставин, що характеризують особу обвинуваченого, даних висновку органу пробації, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому доцільно призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді позбавлення волі на певний строк.
Разом з тим суд, враховуючи вищенаведені пом'якшуючі для покарання обвинуваченого обставини, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, відсутність негативної характеристики за місцем проживання, який раніше судимий, приходить до переконання, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, на нього слід покласти передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки, оскільки ОСОБА_6 може бути перевихований без реального відбування призначеного судом покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас, з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_6 в період дії іспитового строку, нагляд за останнім слід покласти, відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, на орган пробації за місцем проживання.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року у справі №482/2575/24 на майно, вилучене в ході обшуку від 10.12.2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично мешкав ОСОБА_6 , а саме на: мобільний телефон «iPhone 11», в чохлі чорного кольору, з EID 89049032005008882600037914976002, IMEI НОМЕР_2 , IMEI 2 НОМЕР_3 та MEID НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та упаковано до спеціального пакету KIV 3107515; мобільний телефон «TECHO», у вимкненому стані, із відсутністю екрану, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та упаковано до спеціального пакету KIV 3107514, після вступу вироку в законну силу, - скасувати.
На підставі вимог ст.ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи за експертною діяльність 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» № СЕ-19/112-24/15145-ВТХ від 17.12.2024 року, вартістю 5571 грн. 30 коп. -слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_6 в період дії іспитового строку покласти на орган пробації за місцем проживання.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведеннясудової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/112-24/15145-ВТХ від 17.12.2024 року у сумі 5571 грн. 30 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року у справі №482/2575/24 на майно, вилучене в ході обшуку від 10.12.2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично мешкав ОСОБА_6 , а саме на: мобільний телефон «iPhone 11», в чохлі чорного кольору, з EID 89049032005008882600037914976002, IMEI НОМЕР_2 , IMEI 2 НОМЕР_3 та MEID НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та упаковано до спеціального пакету KIV 3107515; мобільний телефон «TECHO», у вимкненому стані, із відсутністю екрану, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та упаковано до спеціального пакету KIV 3107514, після вступу вироку в законну силу, - скасувати.
Речові докази, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Нова Одеса, вул. Центральна, 172, після набрання вироком законної сили, а саме:
- мобільний телефон «ТЕСНО», у вимкненому стані, із відсутністю екрану, який належить ОСОБА_6 , який упаковано до спеціального пакету із самоклеючим клапаном KIV 3107514 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (квитанція №1511) - повернути його власнику ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон «iPhone 11», з EID 89049032005008882600037914976002, ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 та MEID НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , який упаковано до спеціального пакету із самоклеючим клапаном № KIV 3107515 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (квитанція №1510) - повернути його власнику ОСОБА_7 ;
- корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГ- 42, із засобом підриву, а саме - уніфікованим бойовим підривачем ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), які в ході експертного дослідження відповідно до акту знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують №245 від 13.12.2024 року знищено та залишки (фрагменти, складові частини) об'єктів дослідження упаковано до пакету «Експертна служба МВС України» №5342635 із самоклеючим клапаном передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (квитанція №1524) - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1