Справа № 487/9389/25
Провадження № 1-кс/487/5477/25
12.12.2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 09.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152030001565 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,-
11.12.2025 року прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12025152030001565 від 09.12.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, в якому просила накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_3 , та на момент ДТП фактично перебував у користуванні власника транспортного засобу, для подальшого зберігання в стані після дорожньо-транспортної пригоди.
Прокурор у судове засідання не прибула, до початку розгляду справи подала заяву, в якій просила розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В провадженні Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152030001565 від 09.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.12.2025 приблизно о 17:10 годині у місті Миколаєві в районі перехрестя вулиці Кузнецької та вулиці 3-я Слобідська відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд транспортного засобу на пішохода) за участі автомобіля марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пішохода ОСОБА_5 , 1975 року народження, яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження.
За даним фактом 09.12.2025 слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 12025152030001565, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
08.12.2025, у ході проведення огляду місця ДТП виявлено та вилучено автомобіль марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_3 , та на момент ДТП фактично перебував у користуванні власника транспортного засобу, який має доказове значення у кримінальному провадженні та згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вважається тимчасово вилученим майном.
Вказаний транспортний засіб 09.12.2025 визнаний речовим доказом та поміщено на територію майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Миколаївській області, для подальшого зберігання в стані після ДТП, оскільки даний транспортний засіб необхідний для подальшого проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій та судових експертиз, має значення речового доказу, що має істотне та доказове значення для встановлення всіх необхідних фактів та обставин у даному провадженні, а також займає тривалий час.
Підставами арешту майна є фактичне позбавлення осіб, у володінні яких перебуває транспортний засіб, можливості володіти, відчужити, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення встановленому законом. Незастосування арешту на вилучений транспортний засіб, який є речовим доказом, може привести до його зникнення, ремонту, відновлення, переобладнання, втрати або пошкодження, що може позбавити можливості використати його, як доказ у кримінальному провадженні, перешкодити швидкому, повному та неупередженому розслідуванню, а також притягненню до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, в міру своєї вини.
Метою арешту майна є збереження речових доказів, а також збирання, фіксації відомостей, що можуть бути використані у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження як докази.
Перелік майна, що необхідно арештувати: автомобіль марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_3 , та на момент ДТП фактично перебував у користуванні власника транспортного засобу, для подальшого зберігання в стані після ДТП.
У зв'язку з тим, що вищевказаний транспортний засіб необхідний для подальшого проведення слідчих (процесуальних) дій, що має істотне та доказове значення, для встановлення всіх необхідних фактів та обставин у даному провадженні, а також займає тривалий час, на нього необхідно накласти арешт з відповідними обмеженнями.
У разі повернення даного транспортного засобу, його власнику, існує реальна загроза зміни або знищення слідів кримінального правопорушення як навмисно, так і з необережності.
Крім того, враховуючи те, що під час подальшої експлуатації та користуванні даними транспортним засобом до завершення проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні він може зазнати конструктивних змін, унаслідок капітального та поточного ремонтів в ході обслуговування, в тому числі пов'язаних з амортизаційним зносом частин, вузлів та агрегатів транспортного засобу внаслідок його звичайної експлуатації, що може негативно відбитися на ході та результатах слідства.
В ході подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, у сторін обвинувачення та захисту можуть виникнути додаткові питання, щодо дослідження виявлених слідів кримінального правопорушення на зазначеному транспортному засобі, та його технічного стану, відповісти на які буде неможливо, у разі їх знищення чи зміни.
Відповідно до ст.64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що вказаний транспортний засіб має доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт з забороною розпорядження та користування майном, а саме на: автомобіль марки «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1