Справа № 466/4368/24
Провадження № 2/466/1547/25
іменем України
05 грудня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Федорової О.Ф.
секретар судового засідання Волянська Н.В.
склад учасників справи:
представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Винниченко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» адвоката Павленко Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» адвоката Павленко Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
01.06.2017 року між ПАТ «Ідея банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.144.75282.
Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 37866,00 грн, в строки визначені умовами договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Станом на 03.12.2020 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 101500,55 грн, яка складається з:
-заборгованості за основним боргом 37439,88 грн;
-заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 20677,43 грн;
-заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 43383,24 грн.
03.12.2020 року між АТ «Ідея банк» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» укладено договір факторингу №12/90.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» зобов'язання за договором факторингу виконало у повному обсязі та відповідно перерахувало суму на користь АТ «Ідея банк».
Позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу №12/90, перейшло право за договором №Z.62.144.75282 від 01.06.2017 року, що укладений між АТ «Ідея банк» та відповідачем ОСОБА_1 .
Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 23.02.2022 року, включаючи тіло кредиту, проценти, 3% річних та інфляційні втрати становить 119682,69 грн.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» суму заборгованості в розмірі 119682,69 грн, яка складається з:
-заборгованості за тілом кредиту 37439,88 грн;
-заборгованості за відсотками 20677,43 грн;
-заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 43383,24 грн;
-заборгованість за 3% річних за користування кредитом 3736,78 грн;
-заборгованість за інфляційними витратами 14445,35 грн.
Також, суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строки позовної давності та наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Щодо позовних вимог позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал», а саме:
-заборгованості за тілом кредиту 37439,88 грн, - відповідач ОСОБА_1 визнає, що такий залишок боргу тіла кредиту наявний;
-заборгованості за відсотками 20677,43 грн, - відповідач ОСОБА_1 визнає, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» мало право нараховувати відсотки за користуванням кредиту, але в межах строку дії договору;
-заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 43383,24 грн, - відповідач ОСОБА_1 зазначає, що дана вимога та складова боргу є нікчемною, а тому не підлягає стягненню. Велика Палата Верховного Суду України розглядала питання нечесності комісії за обслуговування кредиту в контексті кредитних договорів. Суд визнав, що встановлення комісії за обслуговування кредиту в договорі є незаконним, оскільки це відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування». Постанова №496/3134/19 вiд 13.07.2022 року Верховний Суд;
-заборгованості за 3% річних за користування кредитом 3736,78 грн, - незаконна вимога - Мораторій, передбачений Законом №2120-ІХ, поширюється лише на кредитні та позикові відносини;
-заборгованість за інфляційними витратами 14445,35 грн - незаконна вимога - Мораторій, передбачений Законом №2120-ІХ, поширюється лише на кредитні та позикові відносини.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що стороною позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідач ОСОБА_1 просить розподілити судовий збір у розмірі 3028 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам, та зменшити нараховані позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, оскільки такі неспівмірні з сумою позики, складністю справи та є значно завищені.
Заяви (клопотання) учасників справи:
У позовній заяві представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» адвокат Павленко Сергій Валерійович не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
06.11.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
02.12.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Винниченко Михайла Петровича про усунення недоліків.
13.02.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення розгляду справи без його участі.
17.02.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли заперечення представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» Ушакевич Марини Петрівни на заяву про перегляд заочного рішення.
19.02.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» Ушакевич Марини Петрівни, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі представника позивача.
07.05.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Винниченко Михайла Петровича.
07.05.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Винниченко Михайла Петровича про витребування доказів.
29.07.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» Ушакевич Марини Петрівни про виконання ухвали суду.
05.11.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення розгляду справи без його участі.
26.11.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Винниченко Михайла Петровича.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.07.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.07.2024 року задоволено позовні вимоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення, відстрочку або розстрочку від сплати судового збору за заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2024 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.12.2024 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.02.2025 року скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10.07.2024 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21.07.2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.
В судове засідання:
- представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подала заяву, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі представника позивача.
- відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Винниченко Михайло Петрович просив врахувати письмову позицію сторони відповідача, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
01.06.2017 року ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №Z62.144.75282.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.144.75282 від 01.06.2017 року, станом на 03.12.2020 року загальна сума заборгованості становила 101500,55 грн.
Згідно з довідкою про розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неповерненням кредитної заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість становить 3736,78 грн, сума заборгованості за інфляційні втрати становить 14445,35 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.144.75282 від 01.06.2017 року, складається із 98653,31 грн.
03.12.2020 року між АТ «Ідея банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» укладено договір факторингу №12/90.
Відповідно до акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 11.09.2023 року, винагорода за правову допомогу становить 7000,00 грн.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Щодо позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 року, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
З огляду на викладене вище, на думку суду, станом на дату звернення позивача із позовною заявою до суду, позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні.
У 2017 році набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій). баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду. за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Тобто, пунктами кредитного договору, які передбачають плату за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, надання інформації по рахунках позичальника з використанням засобів електронного зв'язку, опрацювання запитів позичальника, що направлені ним банку, фактично банком встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд дійшов висновку, що дана інформація повинна надаватися безоплатно позичальнику за законом, плата є незаконною, недійсною та несправедливою умовою договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21, відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19, провадження №61-22778св19 й постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20, провадження №61-16470св20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта.
Отже, положення у кредитних договорах, що встановлюють плату за обслуговування кредитної заборгованості в даному випадку являються несправедливою умовою договору та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача та суперечить принципу добросовісності.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 ст. 216 ЦК України зазначається, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У свою чергу, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
Належним способом захисту у подібному випадку є застосування наслідків виконання нікчемного правочину, а саме: стягнення (повернення) коштів, що були сплачені по такому правочину.
У правовому висновку, який міститься у постанові Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 вказано, що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Враховуючи наведене та те, що Акціонерним товариством «Ідея Банк» було встановлено щомісячну плату за послуги банку, безоплатність надання яких прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», такі положення кредитного договору, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , в частині сплати додаткової комісії «плати за обслуговування кредитної заборгованості», відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними. Оскільки недійсність таких положень кредитного договору встановлена законом.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 року у справі №161/12771/15, від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
За умовами договору, сторони встановили строк кредитування, однак позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення такого строку.
З представленого позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» розрахунку, вбачається, що останнім нараховувались проценти. В той же час, умовами договору не передбачено нарахування процентів у наведеному розмірі, а передбачено нарахування процентів у меншому розмірі, як вказується у представленому позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» розрахунку заборгованості.
Оскільки договором визначений строк його дії, саме протягом цього строку слід нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені договором проценти за користування грошовими коштами, а тому заборгованість відповідача ОСОБА_1 за процентами за період є значно меншою.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат такі вимоги не відповідають вимогам закону з огляду на таке.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стороною позивача не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня), сплата яких передбачена даним договором, нараховані включно з 24.02.2022 року. Тому за вказаних обставин є безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача сума інфляційних втрат, сума 3% річних, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наведені вимоги закону, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних витрат та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положенням ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог частково знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи в частині доведеності позовних вимог є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають.
Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов висновку що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено 3028 /три тисячі двадцять вісім/ гривень 00 копійок судового збору. У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 46,18% від сплаченого судового збору, що в грошовому еквіваленті становить 1398 /одна тисяча триста дев'яносто вісім/ гривень 59 /п'ятдесят дев'ять/ копійок.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем при поданні позову до суду понесено 7000 /сім тисяч/ гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу. У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 46,18% від понесених витрат на правничу допомогу, що в грошовому еквіваленті становить 3232 /три тисячі двісті тридцять дві/ гривні 60 /шістдесят/ копійок.
На підставі викладеного та керуючись:
ст. ст. 203, 215, 216, 256, 257, 261, 263, 267, 509, 525, 526, 530, 610-612, 615, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України,
ст. ст. 137, 141, 258, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» адвоката Павленко Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Універсал банк», код банку 322001), суму заборгованості в розмірі 55270 /п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят/ гривень 07 /сім/ копійок, яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 37439,88 грн;
- заборгованості за відсотками - 17830,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Універсал банк», код банку 322001) сплачений судовий збір у розмірі 1398 /одна тисяча триста дев'яносто вісім/ гривень 59 /п'ятдесят дев'ять/ копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3232 /три тисячі двісті тридцять дві/ гривні 60 /шістдесят/ копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. Ф. Федорова