Справа № 466/4767/25
Провадження № 2/466/2317/25
іменем України
12 грудня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Федорової О.Ф.
секретар судового засідання Волянська Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курилича Андрія Ярославовича до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курилича Андрія Ярославовича до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна про визнання права власності на спадкове майно.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
20.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Курилич Андрій Ярославович звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_1 був спадкоємцем за заповітом за померлою ОСОБА_4 та відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР є таким, що прийняв спадщину на Житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а»; гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І» - загальна площа житлового будинку 73,6 кв.м., житлова 45,4 кв.м.
Вказує, що відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на ч. 2 ст. 1258, ч. 1 ст. 1265, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважає себе такою, що прийняла в спадщину за ОСОБА_4 вищезазначене майно та відповідно є його власником.
Державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна підтримала відповідача ОСОБА_2 в частині застосування норм ЦК України, а не ЦК Української РСР, але вказала, що вона не може встановити спільне проживання відповідача ОСОБА_2 із ОСОБА_4 на час смерті останньої.
Відповідач ОСОБА_2 вказує, що спір у даній справі виник між нею та позивачем ОСОБА_1 через застосування різних норм права (трактування законодавства), але спору щодо обставин справи немає, та стверджує, що викладені у позовній заяві обставини відповідають дійсності.
Вважала, що оскільки на момент смерті ОСОБА_4 , вона проживала разом із нею, то відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину. Оскільки інші спадкоємці, у тому числі спадкоємець за заповітом, не прийняли спадщини, то відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України, право на спадкування перейшло до неї, як спадкоємця п'ятої черги - онуки померлої.
Однак, ознайомившись із позовною заявою, оцінивши всі обставини та доводи позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 погодилась, що до спадкування майна, яке є предметом цього позову, необхідно застосовувати норми ЦК Української РСР, які були чинними на момент відкриття спадщини та відповідно на момент прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 за заповітом померлої ОСОБА_4 , а тому визнала позовні вимоги.
В заяві про визнання позовну відповідач ОСОБА_2 зазначила, що розуміє наслідки визнання позову, а саме: що вона позбавляється права претендувати на спірне майно, подавати позов про визнання права власності та звертатись до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати право власності на Житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м, та житловою площею - 45,4 кв.м, разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем ОСОБА_1 .
Третя особа ОСОБА_3 вказала, що із наведеними в позовній заяві обставинами погоджується, заяв проти задоволення позовної заяви не має, не заперечує проти задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, самостійних вимог чи претензій щодо предмету спору не має.
Заяви (клопотання) учасників справи:
У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Курилич Андрій Ярославович просив звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору.
27.06.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курилича Андрія Ярославовича про виправлення недоліків позовної заяви.
01.08.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову.
05.08.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив проводити розгляд справи без його участі.
13.08.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла відповідь представника третьої особи державного нотаріуса Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецької Вікторії Євгенівни - завідувача Другої львівської державної нотаріальної контори Палажій Г.В., у якій представник просить проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.
01.10.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява третьої особи ОСОБА_3 , у якій вона просила проводити розгляд справи без її участі.
01.10.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , у якій вона просила проводити розгляд справи без її участі.
03.12.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курилича Андрія Ярославовича, у якій він просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника.
Процесуальні дії суду по справі:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру та відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
В підготовче судове засідання:
- позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Курилич Андрій Ярославович не з'явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подали заяви про проведення розгляду справи без їх участі.
- відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про час, дату та місце розгляду повідомлялася належним чином. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі.
- третя особа ОСОБА_3 не з'явилася, про час, дату та місце розгляду повідомлялася належним чином. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі.
- третя особа державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна не з'явилася, про час, дату та місце розгляду повідомлялася належним чином. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подано заяву про проведення розгляду справи без участі представника третьої особи.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено що:
ОСОБА_4 за життя склала заповіт (зареєстрований у реєстрі за номером №2-324 від 18.01.1993 року), за яким заповіла належний їй на праві приватної власності житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , своєму синові ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина.
Згідно з Довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №2/581 від 19.03.2025 року, загальна площа будинку без врахування самочинного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , складає - 73,6 кв.м., житлова - 45.4 кв.м. та складається із: житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м, та житловою площею - 45,4 кв.м, разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І».
Відповідно до Довідки виданої ЛКП «Рясне-402» від 14.09.2006 року №1872, ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з Довідкою Другої львівської державної нотаріальна контори Львівської області від 20.02.2025 року №1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем за заповітом за померлою ОСОБА_4 , яка являється його мамою. ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву, в якій вказала, що не претендує на спадщину за своєю мамою, зокрема на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , який мама заповіла брату. Заяв про прийняття спадщини не подавала, строків поновлювати не буде, до суду звертатись не має наміру.
ОСОБА_2 є онукою померлої - ОСОБА_4 .
За заповітом посвідченим Другою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області 29.07.1996 року за р.№2-7263, успадкувала та прийняла у спадщину квартиру АДРЕСА_3 .
Прийняття у спадщину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м, та житловою площею - 45,4 кв.м, разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І», обґрунтовувала тим, що вона, як онука є спадкоємницею п'ятої черги. Оскільки всі попередні черги та спадкоємці за заповітом спадщини не прийняли, то до не перейшло право на спадщину, яку вона прийняла шляхом спільного проживання із спадкодавцем на момент її смерті.
18.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У відповіді №329/02-14 від 11.04.2025 року, державний нотаріус Криловецька Вікторія Євгенівна вказала звернутися до суду за визнанням права власності у порядку спадкування.
Як зазначає ОСОБА_1 , нотаріус, Криловецька Вікторія Євгенівна помилково застосовувала ст. ст.1268 - 1272 ЦК України та вважала його таким, що не прийняв спадщини, оскільки він проживав окремо від спадкодавця і не подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.
ОСОБА_2 не визнала право власності ОСОБА_1 та вважала себе власницею спадкового майна, збиралась подавати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та доводити факт спільного проживання з ОСОБА_4 .
В ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечила проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина.
Станом на день смерті ОСОБА_4 та відкриття спадщини був чинним та діяв Цивільний кодекс Української РСР.
За загальними правилами про спадкування, встановленими ЦК Української РСР, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 524 - 527 ЦК Української РСР).
Відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно зі ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 на час смерті проживала за адресом: АДРЕСА_2 , та володіла на праві приватної власності квартирою за цією адресою.
ОСОБА_1 (спадкоємець) був прописаний та постійно проживав у спадковому будинку за АДРЕСА_1 , вів господарство, здійснював поточний та капітальний ремонт, володів документами на майно, у тому числі технічною документацією, відповідно вступив в управління та володіння спадковим майном і вважається таким, що прийняв спадщину та отримав у власність: Житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м., та житловою площею - 45,4 кв.м., разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, який дещо по іншому врегулював способи прийняття спадщини.
Так, відповідно до загальних положень про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, (ст. ст. 1220, 1222, 1268, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року №1-рп/1999: Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цивільним кодексом України не встановлено, що його норми застосовуються із зворотною силою, тому ретроспективність, яку хотіла б застосувати відповідач, та яку застосувала державний нотаріус є необґрунтованою та невиправданою.
Відповідно до практики ЄСПЛ, особа, яка скаржиться на порушення свого права на власність, повинна насамперед довести, що таке право існувало («Пішторова проти Чеської Республіки» (Pistorova v. the Czech Republic), 2004, § 38; «Дес Фоурс Вальдероде проти Чеської Республіки» (Des Fours Walderode v. the Czech Republic (ріш.), 2004; «Жигальов проти Росії» (Zhigalev v. Russia), 2006, § 131).
Відповідно до заповіту, зареєстрованого в реєстрі за номером №2-324 від 18.01.1993 року, ОСОБА_4 заповіла належний їй на праві приватної власності житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна №127 від 24.05.2001 року зі змінами №2 від 08.01.2013 року, не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року.
З наведеного вбачається, що будівля, приміщення та споруди визнані Довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №2/581 від 19.03.2025 року, як такі, що не є самочинно збудованими, були спорудженими до 05.08.1992 року, тобто до складання заповіту 18.01.1993 року.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що заявлене у позовній вимозі майно, а саме: Житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м., та житловою площею - 45,4 кв.м., разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 , як майно успадковане за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за номером №2-324 від 18.01.1993 року, складеним ОСОБА_4 . А невизнання цього права відповідачем ОСОБА_2 та відповідно відмова державного нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину порушували майнові права позивача.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно Постанови пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач визнала позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з положенням ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають.
Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Розподіл судових витрат між сторонами:
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15140,00 грн. У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету. Решта судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись:
ст. ст. 524 - 527, 534, 548, 549 ЦК Української РСР,
ст. ст. 316, 317, 328, 392, 1220, 1222, 1268, 1270 ЦК України,
ст. ст. 133, 141, 142, 200, 206, 247, 263 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Курилича Андрія Ярославович до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати право власності на Житловий будинок літ «А-1»; житлова прибудова літ. «А'-1»; веранда літ. «а'-1»; прибудова літ. «а''-1»; сходи літ «а» - загальною площею житлового будинку 73,6 кв.м., та житловою площею - 45,4 кв.м., разом із господарськими спорудами: гараж літ. «Д»; огорожа літ №1; ворота №2; хвіртка №3; замощення літ. «І», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4427473328.1 від 24.06.2025 року, код квитанції 9382-7409-2763-7267. Розмір суми, яка підлягає поверненню становить 7570 /сім тисяч п'ятсот сімдесят/ гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 7570 /сім тисяч п'ятсот сімдесят/ гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Текст рішення складено 12.12.2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місце знаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Криловецька Вікторія Євгенівна, місце перебування: м. Львів, вул. С. Бандери, 3.
Суддя О. Ф. Федорова