Справа № 519/2339/25 Провадження № 3/519/394/25
11.12.25 м. Південне
Суддя Південного міського суду Одеської області Лемець С.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
місце реєстрації: АДРЕСА_1
місце проживання: АДРЕСА_2
місце роботи, посада:
за ч.1 ст.130 КУпАП,
08.10.2025 о 00:35 год в Одеській обл., м. Південне, просп. Миру, буд. 20, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводився із застосуванням приладу Alcotest Drager 0872, результат огляду 0,76 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився під відео запис.
По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 476706 від 08.10.2025 у відношенні ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим порушив п. 2.9 ПДР.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, провину визнає в повному обсязі.
До суду від представника ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, згідно яких із аналізу матеріалів справи випливає, що застосований до ОСОБА_1 порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не відповідає вимогам ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку, а відтак саму процедуру проведення огляду ОСОБА_1 слід визнати порушеною і незаконною. Переглядом відеозапису встановлено, що поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак алкогольного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 цих ознак. Згідно відеозапису не вбачається роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 суті вчиненого правопорушення. Також матеріали справи не містять відомостей про те, у який спосіб працівник підрозділу поліції отримав DVD-R диск з матеріалами відеозапису. Також із відеозапису не вбачається моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення та факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858, оскільки до протоколу хоч і додано направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних засобів, але відеозапис не містить факту ознайомлення ОСОБА_1 з вищенаведеними процесуальними документам. Таким чином є підстави вважати дані докази недопустимими. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутній сертифікат на Alcotest Drager 6810. Крім того, із відеозаписів, що містяться в матеріалах справи, не вбачається моменту складання працівниками поліції адміністративних матеріалів, зокрема протоколу серії ЕПР1 №476706, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України 18 грудня 2018 року N 1026. Відповідно до п. 2 розділу 3 Інструкції включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Складання адміністративних матеріалів є частиною процедури фіксації правопорушення, тобто виконання службових обов'язків працівником поліції, а отже має бути охоплено безперервним відеозаписом, однак суду не надано відеозапису, який би відповідав вимогам вищезгаданої Інструкції.. Згідно із роз'ясненнями п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП, у цій, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За вище викладених обставин, є законні підстави прийти до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначені заперечення підтримав в повному обсязі та зазначив, що за кермом автомобіля був не ОСОБА_1 , а його товариш, який після того як їх зупинила поліція втік.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушення ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Пункт 2.9 ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст. 31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від18грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Заперечення представника ОСОБА_1 по суті зводяться до незгоди з різною термінологією та питаннями щодо відсутності безперервності відеозапису, при цьому які важливі події могли бути неохоплені відеозписом, але могли мати суттєве значення при розгляді справи про адміністративне правопорушення в запереченнях не зазначено та не доведено.
При цьому, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надано, не здобуто таких і в процесі розгляду справи.
Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що поліцейськими при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення дотримані вимоги законодавства України.
Також суд критично оцінює пояснення адвоката Родіонова А.В. про те, що автомобілем керував товариш ОСОБА_1 , оскільки це жодним чином не підтверджується матеріалами справи, про це під час складення протоколу також не зазначав ОСОБА_1 .
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого, ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 476706 від 08.10.2025; тестуванням на алкоголь до зазначеного протоколу, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; рапортом капітана поліції Штонда Д. від 08.10.2025; довідкою до матеріалів адміністративної справи ЕПР1 № 476706 від 08.10.2025, відеозаписом з місця події.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 130 КУпАП, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушень і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком, оскільки воно безпосередньо загрожує безпеці учасників дорожнього руху, може призвести до серйозних наслідків для життя, здоров'я та майна громадян. Дорожньо-транспортні пригоди, спричинені такими порушеннями, часто стають причиною трагедій, які залишають глибокий слід у житті постраждалих та їхніх родин.
Таким чином, притягнення до відповідальності за порушення, передбачені ст. 130 КУпАП, є важливим заходом для забезпечення безпеки на дорогах, захисту прав і законних інтересів громадян, а також формування правової свідомості в суспільстві. Таке судове рішення має також превентивний характер, спрямований на попередження подібних правопорушень у майбутньому.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є доведеним, а відтак є доведеною і його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом'якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись, ч.1 ст.130 КУпАП, статтями 283-284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу, Одержувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300; ЄДРПОУ:37607526; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р (IBAN) UA848999980313080149000015001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Після сплати штрафу оригінал квитанції необхідно надати до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Після сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати до суду.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Південний міський суд Одеської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ