Справа № 464/5017/24
Провадження 2/465/700/25
12.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мартьянової С.М.
при секретарі - Безпяткової Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, в якій просили суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
22.11.2008 було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (після укладання шлюбу ОСОБА_5 ).
Після укладання шлюбу між позивачем-1 та відповідачем, остання почала проживати за спірною адресою. Дозволу на проживання позивач-2 не давала та заперечувала проти такого. У зв'язку з цим, місце проживання відповідачки і не було зареєстроване у спірній квартирі. На дань звернення до суду відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
06.06.2024 рішенням Франківського районного суду м. Львова (справа №465/1590/24) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Відповідач не бере і не брала участі по утриманню спірної квартири. Всі комунальні послуги, поточні ремонти оплачуються позивачем-1.
Отже, шлюб між позивачем-1 та відповідачем розірвано, вони не пов'язані спільним побутом. Не мають взаємних прав та обов'язків, а також те, що поживання відповідача перешкоджатиме вільному користуванню та розпорядженню квартирою, яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності, стосунки які склалися між сторонами, подальше проживання відповідача у квартирі позивачів є неможливим.
У зв'язку з вищевикладеними позивачі і були змушені звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкоду користуванні майном шляхом виселення передано на розгляд за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.
Відповідно до супровідного листа Сихівського районного суду м. Львова від 05.08.2024 вище вказана цивільна справа надійшла до Франківського районного суду м. Львова 13.08.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 року головуючим суддею визначено Мартьянову С.М.
Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
З метою виконання вимог ч.1ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
30.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини.
Так, ОСОБА_3 є законною дружиною позивача ОСОБА_1 , шлюб з яким було укладено 22.11.2008. Після укладання шлюбу відповідач набула права користування житлом, оскільки проживала в ньому як член сім'ї.
Відповідач зазначає, що її присутність у квартирі з моменту укладання шлюбу є законною, і таке право не можна позбавити без наявності законних підстав.
Відповідач та позивач-1 мають двох спільних дітей. Діти постійно проживають з відповідачем у квартирі, де вони всі разом ведуть спільне господарство.
Фактично відповідач продовжує користуватися житлом на законних підставах, оскільки її діти проживають разом із нею, а квартира була їх спільним місцем проживання протягом багатьох років.
Протягом шлюбного життя відповідач разом з позивачем-1 та їх дітьми проживали в квартирі, вели спільне господарство, оплачували комунальні послуги та брали участь у покращенні житлових умов.
Право користування житлом, на яке має підставі відповідач як колишній член сім'ї, може бути розглянуто як сервітут.
Позивачі стверджують, що присутність відповідача у квартирі перешкоджає їхньому праву на розпорядження власністю. Проте, фактично, такої перешкоди не має, оскільки квартира використовується відповідачем і їх дітьми на законних підставах як місце спільного проживання.
У зв'язку з вищевикладеним вважає позовні вимоги безпідставними, і таким, що суперечать законодавству України. Відповідач продовжує законно користуватися житловим приміщенням, оскільки це право ґрунтується на шлюбі, на захист інтересів дітей та законному сервітуті.
08.11.2024 від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій вони посилались на наступні обставини.
Так, 06.06.2024 Франківським районним судом м. Львова шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Таким чином, з 06.06.2024 відповідач офіційно втратила статус дружини позивача-1, та відповідно члена сім'ї позивача-1 як власника спірного житла. Шлюбні відносини між позивачем-1 та відповідачем припинились, однак остання продовжує проживати у квартирі позивачів, всупереч волі останніх.
Позивачі вказують, що оскільки шлюб між позивачем-1 та відповідачем розірвано, вони не пов'язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов'язків, а також проживання відповідача перешкоджатиме вільному користуванню та розпорядженню спірною квартирою, яка належить на праві спільної сумісної власності позивачам, стосунки які склалися між позивачами та відповідачем, подальше проживання останньої у спірній квартирні позивачів є неможливим.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначала, що позивачами порушуються інтереси дітей, проте діти продовжують проживати разом із позивачем-1 у його житлі.
Позивачами заявлено вимогу про виселення саме і лише відповідача. Жодних вимог про виселення дітей не було і не могло бути.
Крім того, в провадженні Сихівського районного суду м. Львова (справа №464/4564/24) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дітей. ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання дітей із ним за адресою: АДРЕСА_2 . Ця обставина спростовує твердження відповідача про бажання позивачів щодо її виселення разом із дітьми.
Предметом спору у даній справі є виключно виселення відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
25.09.2025 від позивача ОСОБА_2 надійшов лист повідомлення, що відповідач висилилась зі спірної квартири і не проживає в ній орієнтовно більше місяця.
Позивачі в судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомила.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини не явки суд не повідомила.
Від представника відповідача надійшла заява про проведення розгляду справи без їх участі, про прийняте рішення покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на праві спільної сумісної власності позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуєтеся свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 06.02.2001. (а.с.14)
За адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , що вбачається з відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №154357 від 13.03.2024.(а.с.12)
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.11.2008. (а.с.11)
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачами було надіслано вимогу відповідачу про виселення зі спірної квартири. (а.с. 17, 18,19)
06.06.2024 Франківським районним судом м. Львова шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. (а.с.20)
Щодо утримання спірної квартири позивачами надано квитанції про оплату ними житлово-комунальних послуг. (а.с.46-59)
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Як вказано у ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України. Тлумачення частини третьої статті 16 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, при наявності порушення цивільного права або інтересу не допускається відмова в їх захисті. Винятком, який дозволяє відмовити в захисті цивільного права або інтересу, є недотримання частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселилася в спірну квартиру і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Згідно з ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Оскільки підставою сервітуту був шлюб сторін, його розірвання є підставою припинення сервітуту.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач вселилася у спірну квартиру як член сім'ї власника будинку, а саме як дружина ОСОБА_1 . Доказів того, що після розірвання шлюбу за рішенням суду, вони ведуть спільне господарство, проживають однією сім'єю суду не надано. Тому право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власників цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Так, відповідач користувалась спірною квартирою під час дії сервітуту, на час розгляду справи обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, припинились, а тому суд вважає наявними підстави для виселення відповідача із спірного займаного житлового приміщення з підстав, передбачених статтею 406 ЦК України.
Аналогічний висновок зробив й Верховний Суд України у постанові № 6-158цс14, від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 14-298цс19 від 21 серпня 2019 року.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
За вимогами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач із розірванням шлюбу перестала бути членом сім'ї власників квартири і не має права на сервітут (право користування чужим майном). Сімейні стосунки між ними припинено, спільне господарство не ведеться. Відповідач не бере участь в утриманні спірної квартири. Отже, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідача переслідує легітимну мету, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності шляхом виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Мартьянова С.М.