Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/20634/25
Провадження №1-кп/523/1829/25
10.10.2025
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12025164490000276 від 13.09.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі ст.89 КК України не маючого судимості,
обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за встановлених органами дізнання (досудового розслідування) наступних обставин.
07.09.2025р., приблизно о 22год. 00хв., Оде перебуваючи на дитячому майданчику, розташованому за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого, біля будинку №103, зустрів малознайомого йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав при собі мобільний телефон марки «Iphone 11», в корпусі білого кольору, який ОСОБА_3 визначив предметом свого кримінально-протиправного посягання. Далі, Оде реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою особистого збагачення, звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати належний йому мобільний телефон марки «Iphone 11» під приводом здійснення телефонного дзвінка, при цьому, не маючи наміру повертати зазначений телефон. Після чого, ОСОБА_4 довіряючи Оде добровільно передав йому свій мобільний телефон, після чого, Оде впевнившись, що потерпілий не звертає на нього уваги, фактично заволодівши шахрайським шляхом мобільним телефоном ОСОБА_4 та утримуючи його при собі, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, тим самим завдавши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 7000гривень.
Суд вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження №12025164490000276 від 13.09.2025 року, вважає доведеним, що Оде вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України.
За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання (досудового розслідування) обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до заяви від 02.10.2025р., потерпілий ОСОБА_4 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без його участі. Потерпілому також роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини.
Згідно заяви від 02.10.2025р., Оде в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а також згідний із встановленим дізнанням обставинами та розглядом обвинувального акту за його відсутності, та крім того, просить призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду.
Оде роз'яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Оде згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості Оде, його згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутністю підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_5 .
За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина Оде у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), доведена в повному обсязі.
При призначенні покарання Оде, суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, Оде є особою згідно зі ст.89 КК України не маючої судимості, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працюючого, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання Оде, передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання Оде, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу Оде, який є особою згідно зі ст.89 КК України не маючої судимості, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працюючого, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, приймаючи до уваги наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді громадських робот, яке буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді громадських робот, передбаченого санкцією ст.190 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про призначення покарання за вчинений кримінальний проступок, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що останній не підлягає задоволенню, виходячи з наступних висновків.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
У п.7 ч.1 ст.368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Як передбачено у ч.1 ст.1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як передбачено у ч.1 ст.1166 ЦК, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас, відповідно до ч.2 ст.22 ЦК, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При цьому, згідно зі ст.1192 ЦК, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, слід звернути увагу, що ОСОБА_4 заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, однак із матеріалів кримінального провадження вбачається, що заявлені вимоги не містять належних доказів, які б підтверджували вказані обставини, а саме втрати, яких потерпілий зазнав у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які потерпілий зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно, згідно із вимогами ст.368 КПК України суд позбавлений можливості при ухваленні вироку вирішити питання щодо цивільного позову в цій частині і прийняти відповідне процесуальне рішення з цього приводу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робот на строк двохсот годин, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_3 обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1