Справа № 465/11021/25
Провадження 2-о/465/408/25
іменем України
09.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі :
головуючого судді: Гулієвої М. І.
з участю секретаря судових засідань: Столярської Ю. Є.
представника заявника Фис У. М.
заявниці ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
Заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис на 6 місяців відносно ОСОБА_2 . Заяву обгрунтовує тим, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 , де орендує житло. З нею також проживають її чоловік - ОСОБА_2 та їх діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 регулярно з 2022 року вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а з 2025 року - фізичне насильство. Звертає увагу, що нею до Шептицького міського суду Львівської області подано заяву про розірвання шлюбу. З кожним місяцем ОСОБА_2 поводить себе все агресивніше, шарпає, штовхає, кидає побутові речі, а також душив, штовхав, шарпав, погрожував ножем. Крім того, ОСОБА_2 принижує, ображає, обзиває та залякує її, погрожує розправою (сказав, що він так її вдарить, що вона не встане, вилиє на неї та на її маму кислоту, поламає їм хребти), переслідує її, безпідставно звинувачує у зрадах, змусив пройти тест на вживання наркотиків, не дає спати. Також зазначає, що ОСОБА_2 викрав її паспорт громадянки України та паспорт для виїзду з кордон, викрав документи на автомобіль, неодноразово викрадав мобільний телефон на певний час. За наслідками таких дій в Шевченківському районному суді м. Львова відносно ОСОБА_2 розглядається адміністративний протокол, також винесені тимчасові заборонні приписи. Оскільки заходи, раніше вжиті поліцією, не принесли очікуваного результату, вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання з розгляду справи по суті з викликом учасників судового процесу.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Шипілов Олександр Вікторович про зупинення провадження у цивільній справі №465/11021/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Представником заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокатом Шипіловим О.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з тим, що як адвокат, так і заінтересована особа, перебуватимуть в іншому судовому засіданні у судовій справі №459/3902/25, яка розглядається Шептицьким міським судом Львівської області.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду цивільної справи за відсутності заінтересованої особи та його представника, суд виходить з наступного.
Заява про видачу обмежувального припису подана представницею заявниці - адвокатом Фис У.М. через систему "Електронний суд" 05.12.2025.
Ухвала про прийняття до розгляду та відкриття провадження усправі з призначенням судового засідання на 08.12.2025 постановлена 05.12.2025.
08.12.2025 через систему Електронний суд представником заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокатом Шипіловим О.В. подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи для надання пояснень та доказів у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2012 ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить відмітка з його особостим підписом.
З урахуванням наявності клопотання про відкладення розгляду справи, з метою недопущення порушення прав заінтересованої особи розгляд справи перенесено на 09.12.2025.
Разом з тим, в судове засідання, призначене на 09.12.2025, заінтересована особа та його представник не прибули, в черговий раз подали клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів, зазначених раніше. Проте, будь - яких письмових пояснень , заперечень чи доказів на спростування заяви про видачу обмежувального припису суду не надали.
За змістом ст.350-5 ЦПК України, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Зважаючи на строки, встановлені ЦПК України для розгляду справ даної категорії, з урахуванням того, що заінтересована особа та його представник належним чином повідомлені про розгляд справи, однак у судове засідання не прибули, враховуючи положення ст.223 ЙЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Фис У.М. підтримали заяву про видачу обмежувального припису, просять таку задоволити. Заявниця в судовому засіданні надала аналогічні пояснення, викладені в заяві, зазначила, що 30.10.25 чоловік забрав ключі та телефон, підстерігши її біля роботи, він хапав її за шию, волочив по землі, затиснувши шию своєю рукою підвів телефон до обличчя, щоб розблокувати його, та розблокованого забрав на кілька годин, душив, погрожував вбити, ображав нецензурною лайкою,замахувався на неї кухонним ножем, 02.11.25 викрав її паспорти і до цих пір не повернув, про що вона написала заяву в поліцію та тепер змушена виробляти нові документи. Окрім того, 8.12.25 після засідання суду чоловік побив її при дітях, вхопив за волосся та піднімав,нецензурно висловлювався в її адресу,погрожував, що забере дітей, довів її до сліз і знімав це на відео, говорячи, що колись покаже це дітям. Вона звернулась з приводу цих дій у поліцію та після засідання суду йде у трампункт. Він щоразу стає агресивнішим, почав кричати і на старшого сина. Вона боїться ОСОБА_2 та просить заяву задоволити.
Заслухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.
Ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободичи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З витягів з реєстру територіальної громади №2025/016143539, №2025/016143560, №2025/016143559 від 02.11.2025 вбачається, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з синами - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .
З роздруківки з електронного застосунку "Дія" вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 31.10.2013 зареєстровували шлюб (свідоцтво НОМЕР_1 ).
За твердженням заявниці її чоловік, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчиняє відносно неї домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру. Зокрема, зі слів заявниці заінтересована особа ОСОБА_2 шарпав її, штовхав, хапав за горло і придушував, тягнув за волосся, кидав побутові речі, бив кулаком по меблях та дверях, стінах, постійно принижує, ображає, обзиває та залякує, погрожує розправою та переслідує її, безпідставно звинувачує у зрадах, змусив посеред ночі пройти тест на вживання наркотиків, не дає спати, забирав ключі від квартири і вона кілька днів не могла зайти до свого помешкання, погрожує що забере в неї дітей і вона не зможе з ними бачитись, викрав її паспорт громадянки України та паспорт для виїзду з кордон, викрав документи на автомобіль, неодноразово викрадав її мобільний телефон на певний час.
06.11.2025 за наслідками звернення заявниці працівниками ВП ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області винесено терміновий заборонний припис серії АА №612115 стосовно ОСОБА_2 , строком на 5 діб, до 11.11.2025, якого зобов"язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою.
19.11.2025 за наслідками звернення заявниці працівниками ВП ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області винесено терміновий заборонний припис серії АА №612208 стосовно ОСОБА_2 , строком на 3 доби, до 22.11.2025, якому заборонено в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою.
В доповнення до даних термінових заборонних приписів працівниками ВП ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області заповнено форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.11.2025 та від 19.11.2025, з яких вбачається, що визначено високий рівень небезпеки по відношенню до постраждалої особи.
До заяви про видачу обмежувального припису долучені письмові докази, які свідчать про те, що заявниця неодноразово зверталася до органів національної поліції з приводу дій ОСОБА_2 по відношенню до неї.
Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП ЛОР "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер" від 24.11.2025, заявниці ОСОБА_1 встановлено діагноз F43.2 - порушення адаптації, змішана тривожність, депресивна реакція.
Згідно Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я, даний діагноз є реакцією на тяжкий стрес та розлади адаптації.
На підтвердження фізичного насильства ,яке мало місце 8.12.25 ,заявницею надано світлини, з яких вбачається навність почервоніння за правим вухом заявниці.
Відповідно до ч.3 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про видачу обмежувального припису.
Відповідно до змісту ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
В п.7 ч.1 ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" зазначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
За змістом ч.2 ст.3 цього закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя та колишнє подружжя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 дійшов висновку, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Пунктом 41 постанови Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 569/19137/23 визначено, що оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).
За наслідками судового розгляду справи судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 станом на час розгляду справи перебуваєть у шлюбі, який зареєстровано у встановленому законом порядку та мають двох спільних дітей.
З досліджених долучених до заяви письмових доказів встановлено, що між сторонами наявні неприязні відносини, наслідком яких стало винесення термінових заборонних приписів від 06.11.2025 та від 19.11.2025 відносно кривдника ОСОБА_2 .
В судовому засідання переглянуто прикріплені до заяви про видачу обмежувального припису відеофайли, якими підтверджуються обставини, якими заявниця обгрунтовує заяву.
Правовий аналіз норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про те, що заінтересована особа ОСОБА_2 вчинив фізичне та психологічне насильство в сім'ї, яке виявилося у нанесенні тілесних ушкоджень(які мали місце навіть під час розгляду даної справи судом), неодноразових, впродовж тривалого часу словесних образах, погрозах, приниженні та залякувані заявниці ОСОБА_1 , що викликає у неї побоювання за свою безпеку, безпеку дітей, спричиняє емоційну нестабільність та тривожність, перебування в постійному стресі.
Встановлені в судовій справі обставини та досліджені докази свідчать про послідовність, систематичність та умисел дій заінтересованої особи стосовно своєї дружини - заявниці у справі.
Оцінюючи ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 може повторно вчиняти подібні дії відносно ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність в нього критики щодо вчинюваних ним дій, може прожовжити вчиняти психологічне, фізичне та економічне насильство відносно заявниці, що вказує на високий ступінь ризику повторення ним таких дій.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 вересня 2025 року у справі № 760/31644/24 (провадження №61-8219 св 25), зазначив, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У статті 27 Конституції України зазначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявницею надано належні докази, зокрема докази неодноразових звернень до правоохоронних органів(талони-повідомлення про реєстрацію заяв), наявність термінових заборонних приписів стосовно кривдника,а також відео та аудіозаписи, досліджені в судовому засіданні, які свідчать про застосування щодо неї психологічного насильства з боку чоловіка.
Суд приходить до висновку, що самостійно вжиті заявницею заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту її прав.
З урахуванням та оцінкою наявних ризиків, заявниця потребує захисту у порядку, передбаченому законом, а відтак з метою неможливості вчинення заінтересованою особою відносно заявниці дій з ознаками психологічного, фізичного та економічного насильства, суд вважає за доцільне заяву про видачу обмежувального припису задоволити частково.
Видача обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на 2 (два) місяці є пропорційним, доречним та відповідає меті його застосування, та водночас забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Олеговича
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (рішенняЄСПЛ від18липня 2006року №63566/00«Проніна протиУкраїни (Proninav.Ukraine)»,§ 23).
Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст.ст.1, 18, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким строком на 2 (два) місяці заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Копію рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: с.Гірник, Шептицький район, Л/о, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 12.12.25.
Суддя М. І. Гулієва