Справа № 523/19478/25
Провадження №2/523/7428/25
заочне
"27" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь», про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20.12.1997 року вона на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Універсальній біржі «Вітязь», купила у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що вищевказаний договір купівлі-продажу майна було укладено відповідно до вимог, встановлених ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», який відповідно було зареєстровано на Одеській універсальній біржі «Вітязь». Однак, договір купівлі-продажу нерухомого майна не відповідає вимогам діючого законодавства, а відтак просить визнати договір дійсним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, на адресу суду 27.11.2025 року (вх.№50671) надійшла заява за підписом позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача, згідно якої остання зазначила, що позовні вимог підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.22).
Відповідач ОСОБА_2 до суду також не з'явилась про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та своєчасно, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній» (а.с.19).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь» також повідомлялась, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній» (а.с.20).
Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку, позивач звернулась з заявою про слухання справи за її відсутності, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачами на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 97-1031 від 20.12.1997 року укладеного на Одеській Універсальній біржі «Вітязь» ОСОБА_2 (мовою оригіналу ОСОБА_3 ) продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
Відповідно до відмітки проставленої на звороті договору купівлі-продажу нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_1 за реєстровим номером № 4 у реєстровій книзі 250пр на сторінці 153.
Також, реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за фізичною особою (мовою оригіналу) ( ОСОБА_4 ) на підставі договору № 197-1031 купівлі-пролажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській універсальній біржі «Вітязь» від 20.12.1997 року. Реєстраційний запис зроблено 24.12.1997 року за реєстровим номером 4 у реєстровій книзі 250пр на сторінці 153. В штампі про реєстрацію даного права власності на нерухоме майно була вказана сторінка «152». Однак, номер сторінки де здійснено запис про реєстрацію, є номер сторінки «153» (а.с.13).
З огляду на досліджені документи судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу покупець зареєструвала право власності в КП «ОМБТІ та РОН» та зареєструвався за адресою придбаного нерухомого майна.
Позивач зазначає, що сторонами договору було досягнуто всіх його істотних умов та вчинено дій пов'язаних з його виконанням, а саме: покупець сплатив грошові кошти та вселився до житлового приміщення, сплачує комунальні платежі та утримує майно, а продавці у свою чергу звільнили приміщення та знялися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Підставами позовних вимог, позивач зазначила, що не має можливості розпорядитись власністю, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства, з підстав його нотаріального не посвідчення.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1999 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом проживання за зазначеною адресою саме позивача по справі та те, що відповідачі (продавці) за вказаною адресою зняті з реєстраційного обліку.
При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме - купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь», про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати договір № 97-1031 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 20.12.1997 року на Одеській Універсальній біржі «Вітязь» між ОСОБА_2 . (мовою оригіналу ОСОБА_3 ), з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони - дійсним.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 02.12.2025 р.
Суддя: