03 вересня 2025 року
м. Київ
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Кишакевича Л. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
справа № 911/906/23
провадження № 12-61гс24
1. Спір у цій справі стосувався відновлення порушеного права позивача на земельні ділянки, які внаслідок незаконних дій володільців зазнали змін і стали частиною нового об'єкта речових прав у зв'язку з об'єднанням, що включає поряд із спірними також земельні ділянки відповідача, законність набуття яких позивачем не оспорюється.
2. Справу передано колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, зокрема:
- відсутності сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду щодо належного / ефективного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах;
- наявності в судовій практиці різних підходів у спорах щодо захисту прав власника земельної ділянки за обставин, коли належна йому земельна ділянка, яка була витребувана на його користь з незаконного володіння відповідача за судовим рішенням в іншій справі або про витребування якої заявлено позовні вимоги, була неодноразово поділена / об'єднана відповідачем з іншими ділянками, внаслідок чого була сформована нова земельна ділянка, у склад якої входять як земельні ділянки, які вибули з власності позивача поза його волею, так і ті, щодо яких відсутній спір.
3. Велика Палата Верховного Суду визнала правомірним звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (далі - Яготинська міська рада, позивач) та виснувала, що для спірних правовідносин й конкретних обставин цієї справи правомірному та ефективному способу захисту відповідають вимоги позову про припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірних земельних ділянок у координатах, межах та конфігурації, що були передані попереднім власникам. Також зазначила, що у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав для закриття провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки предмет та підстави позовів у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 та у цій справі не є цілком тотожними.
4. Суттєвих розбіжностей з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради не вбачаємо.
5. Водночас вважаємо хибними висновки більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що саме судове рішення про витребування земельної ділянки, яка була об'єднана з іншою ділянкою, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, а реалізація позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тому правомірними та ефективними способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.
6. Також категорично не погоджуємось з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України.
7. На наше переконання, наведені висновки сформульовані без належного урахування сутнісного змісту кадастрового обліку та всупереч усталеній та послідовній судовій практиці щодо витребування земельних ділянок, які внаслідок формування їх володільцем зазнали поділу / об'єднання й були включені до новоствореної ним земельної ділянки та щодо закриття провадження при поданні нового тотожного позову правонаступником у справі, а також принципу res judicata, який передбачає повагу до остаточного рішення суду, в тому числі з точки зору неможливості повторного звернення до суду з тотожним позовом.
8. З огляду на викладене щодо наведених висновків Великої Палати Верховного Суду висловлюємо окрему думку виходячи з таких міркувань.
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача 2
9. У березні 2023 року керівник Корюківської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у Київській області [на цей час - Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач 1, Держгеокадстр відповідно)] і Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"(далі - ТОВ "Нива Фарм", відповідач 2), у якому просив:
1) припинити за ТОВ "Нива Фарм"у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га, кадастровий
номер 3225583600:01:005:0029, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925278832255, номер запису про право власності 33442171);
2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га, кадастровий номер 3225583600:01:005:0029, на території Яготинської міської ради (раніше - Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області);
3) витребувати у ТОВ "Нива Фарм"на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною
площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4769/15-18-сг;
4) витребувати у ТОВ "Нива Фарм"на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною
площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29 травня 2018 року № 10-4770/15-18сг.
10. Позов прокурора мотивований незаконністю вибуття із власності держави земельних ділянок, що підтверджено судовими рішеннями Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року у справах № 911/2822/19, 911/2824/19, якими витребувано з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави
в особі Держгеокадастру земельні ділянки площею 2 га кожна з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025 та 3225583600:01:005:0023. Однак, як стверджує прокурор, при виконанні цих судових рішень з'ясувалось, що зазначені земельні ділянки припинили своє існування як об'єкти цивільних прав, оскільки за заявою
ТОВ "Нива Фарм" вони були об'єднані з іншими ділянками в земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, внаслідок чого відбулось порушення майнового права держави на витребування земельних ділянок та конституційних засад щодо обов'язковості виконання судового рішення.
11. ТОВ "Нива Фарм" у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що земельна ділянка площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, щодо якої прокурор просить припинити право приватної власності відповідача 2, була сформована на підставі заяви ТОВ "Нива Фарм" до прийняття рішень у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 шляхом об'єднання 10 земельних ділянок, які були правомірно придбані у фізичних осіб за договорами купівлі-продажу. Відповідач 2 стверджує, що ТОВ "Нива Фарм" набуло у власність спірні ділянки за відплатними договорами як добросовісний набувач і на нього не може покладатися надмірний, індивідуальний тягар за допущені державою помилки під час приватизації землі. Скасування реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку площею 19,363 га є неспівмірним обтяженням для підприємства і не відповідає обсягам прав, які підлягають захисту.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
12. 29 жовтня 2020 року Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справах № 911/2822/19 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 березня 2021 року) та № 911/2824/19 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2021 року), якими задовольнив позови заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Держгеокадастру та витребував з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Держгеокадастру земельні ділянки площею 2 га кожна з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023, 3225583600:01:005:0025 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
13. У наведених рішеннях суд установив незаконне, без волі держави, вибуття спірних земельних ділянок із власності держави.
14. Зазначені судові рішення не виконані й спірні земельні ділянки не повернуті у власність держави, оскільки ТОВ "Нива Фарм"вчинило дії з об'єднання 10 земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 (незаконність вибуття яких з власності держави встановлена судовими рішеннями у справах № 911/2822/19, 911/2824/19), внаслідок чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, а попередні кадастрові номери 10 земельних ділянок, в тому
числі і щодо 2 спірних, були перенесені до архівного шару.
15. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ТОВ "Нива Фарм" зареєстровано право власності на земельну ділянку 3225583600:01:005:0029
площею 19,363 га, а інформація про земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 у цих реєстрах відсутня.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. 18 липня 2023 року Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справі № 911/906/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2023 року,яким позов прокуроразадовольнив у повному обсязі та стягнув з ТОВ "Нива Фарм" на користь на користь Чернігівської обласної прокуратури 10 736,00 грн судового збору за подання позову.
17. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано, зокрема, таким:
- у справах № 911/2822/19 та 911/2824/19 суд установив факти незаконного
вибуття із власності держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, і наведені факти є преюдиційними для цієї справи. Однак на момент звернення прокурора до суду із позовом у цій справі земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 як об'єкти цивільного права вже не існували, оскільки шляхом об'єднання увійшли до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га;
- спірні земельні ділянки втратили статус об'єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем 2 наразі зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новосформовану земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки;
- з урахуванням положень частини третьої статті 26 Закону України від 01 липня
2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) задоволення позовних вимог про припинення за відповідачем 2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права
власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов'язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки приведе до ефективного способу захисту порушених прав та інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження та узагальнені доводи скаржника
(ТОВ "Нива Фарм")
18. ТОВ "Нива Фарм" у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року та рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року у справі № 911/906/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
19. На обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Нива Фарм", посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального
права, зокрема, статей 12, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення норм процесуального права, а саме статей 18, 74, 76- 79, 98, 326, пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначило, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України щодо вичерпних випадків для витребування нерухомого майна з незаконного володіння добросовісного набувача,
статті 1 Першого протоколу до Конвенції та залишили без належної уваги надані скаржником докази його добросовісності як набувача земельних ділянок, не врахувавши висновки Верховного Суду про обов'язкову наявність трьох критеріїв правомірного втручання держави у мирне володіння майном, про наявність ознак добросовісного набувача, про дотримання принципу належного урядування, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від
02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі
№ 461/12525/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від
22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19;
- станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення спір щодо вимог про витребування земельних ділянок площею 2 га кожна з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 з незаконного володіння вирішений, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема наявними в ній судовими рішеннями у справах № 911/2822/19, 911/2824/19. Однак суд першої інстанції на порушення приписів пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України не закрив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що метою поданого позову
є зміна способу виконання рішень у справах № 911/2822/19, 911/2824/19,
що суперечить визначеному законом, зокрема частинами першою, третьою
статті 331 ГПК України, частиною третьою статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), порядку виконання рішень судів та є неприпустимим;
- юрисдикція Корюківської окружної прокуратури та її компетенція не поширюються на земельні спори Яготинської міської ради. При цьому наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо дотримання прокурором територіальної юрисдикції із урахуванням частини першої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), статті 19 Конституції України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Корюківська окружна прокуратура)
20. Прокурор у додаткових поясненнях не погоджується з доводами касаційної скарги ТОВ "Нива Фарм" та зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, законними, а аргументи відповідача, наведені у скарзі, є безпідставними. Водночас прокурор щодо територіальної юрисдикції Корюківської окружної прокуратури зауважив, що функція представництва інтересів держави в суді покладається на прокуратуру як єдину систему, яка здійснюється виключно прокурорами. Вимоги щодо місця знаходження прокуратури та прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, Конституція України, Закон № 1697-VII, ГПК України та інші нормативно-правові акти не містять.
21. Також прокурор подав клопотання, в якому просив передати справу № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення ефективного способу захисту прав власників земель у подібних правовідносинах, зокрема у випадку, коли сформована на час розгляду справи земельна ділянка, яка є предметом позову, включає як землі, що належать позивачу, так і ті, що належать відповідачу, та щодо яких відсутній спір, а рішення суду про витребування земельних ділянок, державна реєстрація яких скасована, не може бути виконане.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
22. Ухвалою від 13 червня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у справі № 911/906/23 за касаційною скаргою ТОВ "Нива Фарм" та призначив її до розгляду, зупинив виконання та дію рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
23. 25 вересня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.
24. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду,
з-поміж іншого, зазначила про відсутність сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду щодо належного / ефективного способу захисту прав позивача у випадку, коли предмет спору (земельна ділянка) внаслідок незаконних дій володільців зазнав змін і став частиною нового об'єкта речових прав у зв'язку з об'єднанням, що включає поряд із належним позивачу майном інше майно, законність набуття якого позивачем не оспорюється. Водночас, як зауважила колегія суддів, обставини поділу первісної земельної ділянки роблять неможливим виконання судового рішення щодо її витребування, оскільки таке рішення не може бути підставою для внесення запису про право власності позивача на витребувану земельну ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі прав - закритий.
25. Також колегія суддів навела різні підходи в судовій практиці у спорах щодо захисту прав власника земельної ділянки за обставин, коли належна йому земельна ділянка, яка була витребувана на його користь з незаконного володіння відповідача за судовим рішенням в іншій справі або про витребування якої заявлено позовні вимоги, була неодноразово поділена або об'єднана відповідачем з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була сформована нова земельна ділянка, у склад якої входять як земельні ділянки, які вибули з власності позивача поза його волею, так і ті, щодо яких відсутній спір, а саме:
І підхід- задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування об'єднаної земельної ділянки, складовою частиною якої є спірні земельні ділянки, не приведе до повного відновлення порушеного права держави без скасування державної реєстрації права власності відповідача на об'єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 672/1790/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 924/144/20, від 31 січня 2023 року у справі № 924/504/20);
ІІ підхід - ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою
для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить вимозі про витребування нерухомого майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 915/200/21).
26. 18 грудня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла та призначила цю справу до розгляду.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
27. 03 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,
якою касаційну скаргу ТОВ "Нива Фарм" залишила без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року - без змін. Поновила виконання та дію рішення суду першої інстанції від 18 липня 2023 року.
28. З огляду на наведені вище заперечення щодо сформульованих Великою Палатою Верховного Суду висновків у цій справі вважаємо за необхідне в окремій думці зосередити увагу на таких питаннях.
Щодо можливості віндикації земельних ділянок, в яких скасований кадастровий номер внаслідок їх поділу / об'єднання, та способу захисту прав позивача щодо земельних ділянок, які в результаті зазначених дій були включені до новоутвореної земельної ділянки, яка включає як спірні земельні ділянки, що належать позивачу, так і ті, що належать відповідачу та не оспорюються
29. Прокурор у цій справі просив відновити порушене право територіальної громади на спірні земельні ділянки із застосуванням способу захисту порушеного права у вигляді: 1) припинення права власності ТОВ "Нива Фарм"на новостворену земельну ділянку;
2) зобов'язання скасувати її державну реєстрацію; 3) витребування спірних земельних ділянок в координатах, межах та конфігурації, в яких вони були передані безоплатно фізичним особам, які надалі відчужили їх ТОВ "Нива Фарм".
30. Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо ефективності обраного способу захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах та, зокрема, зауважила, що вона послідовно викладала висновки про те, що у разі пред'явлення позову про витребування інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем. Проте ці правові висновки були сформульовані за обставин, коли предметом позовної вимоги про витребування були об'єкти речових прав, які існували на момент вирішення такого спору судом.
31. Натомість у справі № 911/906/23, залишаючись незмінно певними частинами земної поверхні, спірні земельні ділянки тим не менш припинили своє існування в розумінні статті 791 Земельний кодекс України (далі - ЗК України), оскільки безпосередньо на них вже не зареєстровані будь-які речові права за відповідачем 2 у відповідному державному реєстрі. До того ж відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже закрито, як закрито і Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об'єднання.
32. Така обставина, як об'єднання спірних земельних ділянок з іншими, спричинила абсолютну неможливість виконання раніше ухвалених судових рішень щодо їх витребування з огляду на те, що ці судові рішення вже не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірні земельні ділянки, оскільки такі ділянки як окремі об'єкти цивільних прав нині не існують, їх кадастрові номери скасовані, а відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закриті, як і закриті Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об'єднання.
33. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що втрата спірними земельними ділянками такої характеристики, як кадастровий номер, і відповідна реєстрація є істотною обставиною, що унеможливлює виконання судових рішень про витребування цих ділянок.
34. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у ситуації, яка склалася у цій справі, що переглядається, повернення земельних ділянок у володіння власника (правомірного володільця) лише шляхом задоволення позову про витребування майна не відбувається, оскільки судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об'єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 791 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
35. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємось та вважаємо їх такими, що сформовані без належного урахування сутнісного змісту кадастрового обліку та всупереч її усталеній судовій практиці щодо неефективності інших способів захисту у разі пред'явлення позову про витребування майна, а також практики щодо витребування земельних ділянок, які внаслідок формування їх володільцем зазнали поділу / об'єднання, виходячи з таких міркувань.
36. За визначенням, наведеним у частині першій статті 79 ЗК України (тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин), земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
37. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев'ята статті 791 ЗК України).
38. Згідно Із частинами першою, третьою статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
39. Частиною першою статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI; тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
40. Згідно з пунктами "а", "б", "в", "ж", "з", "и", "і" частини першої статті 25 Закону
№ 3613-VI Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який, зокрема, містить такі відомості про земельну ділянку, як кадастровий номер; площа; місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); кадастровий план земельної ділянки; дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
41. За частинами другою, третьою статті 25 Закону № 3613-VI Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.
42. До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї [пункт 52 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 1051 (далі - Порядок № 105; тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин)].
43. Згідно із частиною четвертою статті 791 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а державна реєстрація земельної ділянки відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI передбачає внесення до Державного земельного кадастру визначених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
44. Відповідно до пункту 29 Порядку № 1051 кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
45. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних
ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно (частини друга, шоста - восьма статті 16 Закону № 3613-VI).
46. Відповідно до частини тринадцятої статті 791 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
47. Положення щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номера, а також закриття Поземельної книги на таку земельну ділянку у разі поділу або об'єднання земельних ділянок також закріплені в абзаці другому частини десятої статті 24, частині першій статті 27 Закону № 3613-VI та в пункті 114 Порядку № 1051.
48. Крім того, в Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок (частина друга статті 27 Закону № 3613-VI).
49. Згідно із частиною двадцять другою статті 21 Закону № 3613-VI, абзацами
шостим - дев'ятим пункту 114 Порядку № 1051 відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
50. Системний аналіз наведених норм свідчить, що всі відомості про земельну ділянку, які при її формуванні були внесені до Поземельної книги, зберігаються постійно, навіть тоді, коли земельна ділянка перестала існувати як об'єкт формування (об'єкт цивільних прав) внаслідок скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, зокрема, через поділ / об'єднання такої ділянки, оскільки у цьому випадку відомості про неї як про об'єкт цивільних прав: 1) набувають статусу архівних; 2) відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; 3) зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
51. Таким чином, у Державному земельному кадастрі фіксуються два види відомостей про земельну ділянку. До першого виду належать актуальні відомості - ті, які отримуються з чинної Поземельної книги та відображаються у витязі з Державного земельного кадастру та використовуються для вчинення юридично значимих дій щодо земельної ділянки з дійсним кадастровим номером. До другого виду відомостей про земельну ділянку відносяться всі архівні відомості про неї, які включають документацію із землеустрою на земельну ділянку, електронна копія якої є частиною відомостей Поземельної книги і, відповідно, зберігається постійно, навіть якщо певна частина земної поверхні у межах території України неодноразово ставала частиною різних земельних ділянок, які формувалися та припиняли своє існування із скасуванням кадастрового номера.
52. Тож безсумнівно, щокадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі, який зберігається за нею протягом усього часу її існування, а створення на основі земельної ділянки внаслідок об'єднання / поділу новосформованих земельних ділянок є підставою для скасування її кадастрової реєстрації (кадастрового номера) та відповідно державної реєстрації нових ділянок з присвоєнням їм нового кадастрового номера.
53. Однак, на наше переконання, земельне законодавство не унеможливлює виникнення та існування права власності і відповідно можливості віндикації земельних ділянок, яким не присвоєно кадастровий номер.
54. Для прикладу, звертаємо увагу на те, що в силу прямої вказівки законодавця в пункті 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
55. Отже,кадастровий облік (включно з державною реєстрацією) в розрізі питання щодо можливості земельної ділянки бути об'єктом віндикації має похідний характер, оскільки змістовно (сутнісно) земельна ділянка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі (частина перша статті 79 ЗК України), а тому відсутність кадастрового номера не позбавляє можливості ідентифікувати земельну ділянку, межі якої відомі.
56. Тому переконані, що витребування земельної ділянки, межі якої відомі, можливе незалежно від стану її опису у Державному земельному кадастрі, в тому числі через поділ та/або об'єднання земельної ділянки, адже вона знаходиться територіально і конфігурально в тих межах, де перебувала до її об'єднання з іншою земельною ділянкою, оскільки фактично ця земельна ділянка фізично не змінена, змінений лише кадастровий номер у результаті її об'єднання з іншою земельною ділянкою (див. близький за змістом висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17-ц).
57. Ураховуючи наведене, вважаємо, що земельна ділянка, межі якої відомі, може бути об'єктом віндикації за пред'явленим позовом про витребування земельної ділянки в порядку статей 387, 388 ЦК України незалежно від наявності в неї присвоєного кадастрового номера, в тому числі його скасування внаслідок поділу або об'єднання земельної ділянки (див. близький за змістом підхід щодо можливості витребування земельних ділянок, щодо яких здійснений поділ та/або об'єднання, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
58. Однак Велика Палата Верховного Суду наведене залишила без належної уваги, а натомість, посилаючись на особливість цього спору, більш детально зосередилась на обставинах скасування кадастрового номера спірних земельних ділянок внаслідок їх об'єднання та включення до новоутвореної земельної ділянки відповідача 2, що, за її висновками, унеможливлює повернення цих земельних ділянок у володіння власника лише шляхом задоволення позову про витребування майна. З огляду на це в контексті способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах зауважуємо таке.
Щодо способу захисту порушених прав позивача стосовно земельної ділянки, яка внаслідок поділу / об'єднання включає як спірні земельні ділянки, що належать позивачу, так і ті, що належать відповідачу та не оспорюються
59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами [див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23].
60. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
61. Також Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24).
62. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
63. Водночас пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права власника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
64. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
65.Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
66. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
67. Отже, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності зареєстроване за відповідачем, то задоволення будь-яких вимог, крім вимог про витребування майна, не відповідає вимогам ефективності.
68. У справі, яка переглядалась, прокурор прагнув відновити порушене право територіальної громади на спірні земельні ділянки, які внаслідок поділу / об'єднання увійшли до складу нової земельної ділянки, що належить ТОВ "Нива Фарм", яка включає як спірні земельні ділянки, так і земельні ділянки відповідача 2, законність (правомірність) набуття яких не оспорюється.
69. Звертаємо увагу, що Велика Палата Верховного Суду, враховуючи приписи статей 387, 388 ЦК України, неодноразово висновувала, що на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об'єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок.
70. Такий правовий висновок є усталеним та неодноразово був викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17.
71. Окрім того, у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача (постанова від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц). Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема, у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається (постанова від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Для витребування земельних ділянок із володіння відповідачів не потрібно оскаржувати будь-які рішення органів влади, державні акти на право власності на земельні ділянки, державну реєстрацію права власності на них тощо (постанова від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
72. Вважаємо, що підстави для перегляду (уточнення) наведених висновків під час розгляду цієї справи у Великої Палати Верховного Суду відсутні.
73. Дійсно, наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду були сформульовані за обставин, коли вимоги пред'явленого позову про витребування земельних ділянок фактично стосувалися рівно тих самих земельних ділянок, які вибули з володіння власника, незважаючи на те, що вони були юридично розділені на частки із внесенням запису про речові права щодо кожної з них окремо.
74. Тобто стала практика сформульована щодо повернення усього первісного об'єкта - земельних ділянок (навіть за умови їх поділу) у володіння власника.
75. Натомість у цій справі спірні земельні ділянки зазнали змін і стали частиною новосформованої земельної ділянки, яка включає поряд із належними позивачу земельними ділянками також ділянки відповідача 2, законність набуття яких позивач не оспорює (наявний так званий "ефект змішування" земельних ділянок).
76. Очевидно, що витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосований щодо всієї новосформованої земельної ділянки відповідача 2, а може розглядатися тільки щодо спірних земельних ділянок, які складають частину цієї ділянки (див. mutatis mutandis висновок стосовно неможливості застосування віндикації щодо всієї площі земельної ділянки, а лише стосовно тієї частини, яка є спірною, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24).
77. За цих умов для забезпечення захисту та відновлення порушеного права позивача на спірні земельні ділянки із застосуванням наведеного способу захисту, на наше переконання, важливе значення мають ідентифікуючі ознаки цих земельних ділянок. Такі земельні ділянки мають бути ідентифіковані (індивідуалізовані). Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 441/123/16).
78. Наразі відсутня технічна можливість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку на підставі відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку із статусом архівних. Однак відсутність такої технічної можливості та програмного забезпечення не може бути юридичною підставою для відмови у відновленні земельної ділянки у її архівних параметрах.
79. Звертаємо увагу на те, що за частиною десятою статті 791 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
80. Тобто державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі передує державній реєстрації речових прав на земельну ділянку. При цьому відповідно до положень частини першої статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.
81. Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натурі) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки з оформленням акта винесення меж земельної ділянки в натурі.
82. Натомість місце розташування земельної ділянки фіксується прив'язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі) (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 369/6400/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 622/1361/18). Тобто для земельної ділянки місце розташування визначається за її координатами (точніше, за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив'язці до наявної геодезичної межі. Місце розташування земельної ділянки визначається при її формуванні (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 14 травня 2020 року у справі № 908/394/19, від 09 червня 2020 року у справі № 908/845/19).
83. Тож, на наше переконання, під час вирішення подібних спорів земельна ділянка, для витребування якої наявні підстави, може бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (частина перша статті 15 Закону
№ 3613-VI).
84. Звертаємо увагу на те, що у рішенні суду про витребування така земельна ділянка з урахуванням частини першої статті 15 Закону № 3613-VI може бути ідентифікована у різний спосіб, зокрема наведенням координат поворотних точок меж, шляхом посилання на опис земельної ділянки в Державному земельному кадастрі тощо, в тому числі навіть після того, як державна реєстрація ділянки була скасована (зокрема, витребування земельної ділянки, яка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером та знаходиться територіально і конфігурально в тих межах, де вона перебувала до її об'єднання з іншою земельною ділянкою) (див. наприклад, mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19).
85. Також, на нашу думку, не створює жодних перешкод щодо відновлення зазначених даних, які містяться у технічній документації із землеустрою, на підставі якої відбулося об'єднання незаконно одержаної земельної ділянки з іншими ділянками, відсутність у Державному земельному кадастрі попередніх координат, а також відомостей про межі та конфігурацію цієї земельної ділянки. Документація із землеустрою на земельну ділянку, електронна (цифрова) копія якої є частиною відомостей Поземельної книги, яка зберігається постійно (пункт 52 Порядку № 1051), не позбавляє можливості відновити координати всіх поворотних точок ліній меж земельної ділянки та інші її юридичні параметри як об'єкта цивільних прав.
86. Окрім того, виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі може потребувати спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 98-107 ГПК України) (див. mutatis mutandisвисновок щодо способу ідентифікації частини земельної ділянки, яка витребовується в порядку віндикації із загальної площі ділянки, в якій спірна складає лише її частину, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19).
87. Ураховуючи наведене, вважаємо, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача щодо земельних ділянок, які внаслідок поділу / об'єднання стали частиною новосформованої ділянки, що включає поряд із належними позивачу спірними земельними ділянками також ділянки відповідача, які не оспорюються, є виключно звернення до суду з віндикаційним позовом із вимогами про витребування спірних земельних ділянок у координатах, межах та конфігурації, що були передані попередньому власнику, задоволення якого, тобто рішення суду про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
88. Такий спосіб захисту, на наше переконання, дозволяє уникнути втручання у право на майно відповідача, щодо якого немає спору, адже протилежний підхід - задоволення також вимог позову щодо припинення за ним права власності та скасування державної реєстрації всієї новосформованої земельної ділянки, частину якої складають спірні земельні ділянки, тобто повернення сторін у попередній стан, позбавить відповідача права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яку складають спірні земельні ділянки, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність набуття відповідачем якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним та пропорційним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
89. Укотре наголошуємо, що поділ та/або об'єднання первісних земельних ділянок з огляду на приписи статей 387, 388 ЦК України не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь позивача, оскільки первісні земельні ділянки з визначеними межами нікуди не зникли (не має місця перетворення або переробки тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об'єднаних ділянок, не відбулося зміни їх розташування тощо), вони існують незалежно від формального об'єднання та входження їх до складу новосформованої земельної ділянки.
90. Тож, на нашу думку, пред'явлення разом з вимогою про витребування будь-яких інших вимог суперечить позовній вимозі про витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідача (див. близький за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20).
91. Велика Палата Верховного Суду хоча і зазначила й погодилась із правильністю її послідовних висновків щодо неефективності інших способів захисту у разі пред'явлення позову про витребування майна, однак пославшись на особливість обставин цієї справи наголосила, що саме рішення суду про витребування майна не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, а витребування спірних земельних ділянок можливе винятково за одночасного припинення права власності відповідача на новостворену (об'єднану) земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
92. Проте, на наше переконання, визначені Великою Палатою Верховного Суду як особливі у цій справі обставини, які зумовлені об'єднанням спірних земельних ділянок з іншими належними відповідачу земельними ділянками у нову земельну ділянку, що призвело до скасування їх кадастрових номерів та закриття відповідних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є такими, що унеможливлюють повернення спірних земельних ділянок у володіння власника за наслідком задоволення вимог позову про витребування спірних земельних ділянок без одночасного вирішення питання про припинення речового права на об'єднану земельну ділянку й скасування її державної реєстрації.
Щодо порядку виконання рішення суду про витребування спірних земельних ділянок, які внаслідок поділу / об'єднання входять до складу новосформованої земельної ділянки відповідача
93. На нашу думку, під час вирішення питань, які постали перед Великою Палатою Верховного Суду, з урахуванням наведеного вище, не можна було оминути питання щодо порядку виконання рішення суду про витребування земельних ділянок, які внаслідок поділу / об'єднання ввійшли до складу новосформованої земельної ділянки відповідача, що включає поряд із належними позивачу земельними ділянками також земельні ділянки відповідача, законність набуття яких позивачем не оспорюється.
94. За загальним правилом рішення суду про витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідача може бути виконано в добровільному порядку або в порядку примусового виконання, визначеному Законом № 1404-VIII (тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Щодо добровільного виконання боржником рішення суду про витребування спірних земельних ділянок
95. У випадку добровільного виконання відповідачем (боржником) рішення суду про витребування у нього спірних земельних ділянок, які внаслідок проведення ним поділу / об'єднання входять до складу новосформованої земельної ділянки, відповідач має на підставі розробленої відповідно до статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV) технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок здійснити поділ новосформованої ним (або за домовленістю позивачем з подальшою компенсацією йому відповідних витрат відповідачем) земельної ділянки та передати на підставі акта приймання-передачі (чи будь-якого іншого акта) витребувані земельні ділянки (вже сформовані як нові ділянки) позивачу.
96. Подібний порядок виконання рішення суду, на нашу думку, не вимагає додаткового заявлення та задоволення судом вимог щодо скасування державної реєстрації новосформованої земельної ділянки відповідача, а для його практичної реалізації необхідними є лише наявність волі відповідача (боржника) на повернення витребуваних у нього земельних ділянок та добровільний поділ новосформованої земельної ділянки, до складу якої входять спірні ділянки.
97. На наше переконання, на підтвердження відсутності необхідності скасування державної реєстрації новосформованої земельної ділянки також свідчать положення частини тринадцятої статті 791 ЗК України, частини третьої, абзацу другого частини десятої статті 24, частини першої статті 27 Закону № 3613-VI, пунктів 109, 114, 135 Порядку № 1051, які визначають, що поділ або об'єднання земельної ділянки є підставою як для скасування державної реєстрації первинної земельної ділянки, так і підставою для реєстрації новосформованої внаслідок поділу або об'єднання земельної ділянки за заявою власника, користувача або уповноваженої ними особи.
Щодо примусового виконання рішення суду про витребування спірних земельних ділянок
98. За відсутності добровільних дій відповідача (боржника) з виконання рішення суду про витребування спірних земельних ділянок його виконання здійснюється в порядку примусового виконання, визначеному Законом № 1404-VIII.
99. Подібний порядок відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає обов'язком державного / приватного виконавця вжиття передбачених цим Законом заходів для примусового виконання судового рішення - витребування спірних земельних ділянок у відповідача та передачі їх позивачу, яке згідно з пунктом 3 частини першої статті 10, частиною першою статті 60 згаданого вище Закону здійснюється шляхом вилучення в боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні, про що виконавець складає акт передачі.
100. Таке вилучення може передбачати замовлення державним / приватним виконавцем технічної документації із землеустрою щодо поділу відповідної земельної ділянки (стаття 56 Закону № 858-IV), для чого виконавець вправі залучати в установленому порядку відповідних експертів, спеціалістів, яких Закон № 1404-VIII відносить до учасників виконавчого провадження (стаття 14, пункт 15 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).
101. Участь залучених виконавцем експертів, спеціалістів у виконавчому провадженні передбачає можливість отримання винагороди за надані ними послуги (виконані роботи), яка відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 20 Закону
№ 1404-VIII належать до витрат виконавчого провадження.
102. Вважаємо, що за наслідком вжитих виконавцем наведених заходів витребувані на підставі рішення суду спірні земельні ділянки будуть зареєстровані в Державному земельному кадастрі за позивачем, а відповідні витрати виконавчого провадження, в тому числі пов'язанні із залученням експертів, спеціалістів, згідно зі статтею 42 Закону № 1404-VIII будуть здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
103. До того ж у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат. У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов'язковим лише на вимогу приватного виконавця (стаття 43 Закону № 1404-VIII).
Щодо суті касаційної скарги
Щодо позовних вимог у частині витребування спірних земельних ділянок
104. Позов прокурора в частині витребування земельних ділянок мотивований незаконним вибуттям (поза волею власника) із державної власності спірних земельних ділянок у володіння ТОВ "Нива Фарм", які внаслідок об'єднання протиправно увійшли до складу новосформованої земельної ділянки відповідача 2 із скасуванням раніше присвоєних їм кадастрових номерів та присвоєнням нового кадастрового номера такій ділянці, що безпосередньо встановлено раніше постановленими судовими рішеннями у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 про витребування земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами на користь держави, які наразі не виконані.
105. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, позов у цій частині задовольнив та витребував у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Яготинської міської ради спірні земельні ділянки.
106. Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в цій частині та зазначила, що в судів не було підстав для закриття провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки як предмет, так і підстави позовів у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 та у справі № 911/906/23 не є цілком тотожними з огляду на те, що:
- позов у цій справі подано у зв'язку з новим фактом (новим порушенням) - об'єднанням чужого майна з іншим майном, щодо якого немає спору; такої підстави позову у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 не було;
- усправах № 911/2822/19, 911/2824/19 предметом спору було повернення спірних земельних ділянок у державну власність, тоді як у справі, що переглядається, предметом спору та його кінцевою метою є повернення земельних ділянок у комунальну власність;
- у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 держава звернулася до суду за захистом порушеного права, протиправно втраченого в результаті недобросовісних дій відповідачів, тоді як у цій справі прокурор в інтересах територіальної громади звернувся за захистом її охоронюваного законом інтересу, оскільки спірні ділянки на праві комунальної власності у відповідному державному реєстрі (Державному земельному кадастрі) ніколи не були зареєстровані.
107. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду з урахуванням повторності звернення прокурора з позовом про витребування спірних земельних ділянок не погоджуємось виходячи з таких міркувань.
Щодо тотожності позову у справі, яка переглядається, з позовами у справах № 911/2822/19, 911/2824/19
108. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
109. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина друга статті 4 ГПК України).
110. Відповідний порядок звернення до господарського суду встановлюють положення ГПК України, частиною першою статті 162 якого визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
111. За змістом пунктів 4, 5 частини третьої статі 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
112. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
113. Акцентуємо увагу на тому, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про необхідність суду в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 , від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).
114. Іншими словами у кожному окремому конкретному випадку суд повинен надати належну інтерпретацію змісту заявленим вимогам позивача.
115. Тож незалежно від того, чи вимога пред'явленого позову сформульована у вигляді: "повернення земельних ділянок", "витребування з незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами...", "витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами... у координатах, межах, та конфігурації, що були передані...", на наше переконання, таку вимогу виходячи з мети позову, заявленого позивачем, і його обґрунтування слід інтерпретувати як вимогу про витребування з володіння відповідача на користь власника (позивача) земельних ділянок з кадастровими номерами […]у координатах, межах, та конфігурації до її поділу / об'єднання.
116. Зустановлених обставин справи вбачається, що 29 жовтня 2020 року Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справах № 911/2822/19, 911/2824/19, якими задовольнив позови заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Держгеокадаструта витребував з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм"на користь держави земельні ділянки площею 2 га з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025 та 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
117. У цих рішеннях суд установив незаконне, без волі держави, вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023, 3225583600:01:005:0025 із власності держави.
118. Звертаємо увагу на те, що заявлені у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до ТОВ "Нива Фарм" про витребування у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави земельних ділянок стосуються тих самих земельних ділянок, щодо яких ухвалено рішення у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 (за винятком зміни додаткового доповнення формулюванням після слів кадастровий номер "в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Київській області…").
119. Те ж саме стосується підстав пред'явлення позову у справах, якими як у справі, що переглядається, так і у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 визначено незаконність вибуття (поза волею держави) з державної власності спірних земельних ділянок.
120. Так, не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявнику під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 9901/364/19).
121. Аналогічне стосується зміни обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 15 січня 2025 року у справі № 914/1068/24).
122. Також, на нашу думку, не може вважатися зміною підстав позову при збереженні в ньому первісних обставин додаткова аргументація (доповнення) підстав позову у справі, яка переглядається, обставинами незаконного вибуття (поза волею держави) спірних земельних ділянок з державної власності, а саме підтвердження цих обставин судовими рішеннями у справах № 911/2822/19, 911/2824/19. Посилання на наявність судових рішень, якими підтверджено незаконність вибуття спірних земельних ділянок, як і на неможливість їх виконання, не змінює підстав позову, які у справі, яка переглядається, є тотожними з підставами позову, наведеними у справах №№ 911/2822/19, 911/2824/19, а є лише додатковим доказом (підтвердженням незаконності вибуття (поза волею держави) спірних земельних ділянок) за заявленими позовними вимогами про їх повторне витребування.
123. Окрім того, вважаємо, що неможливість виконання судового рішення само по собі не може слугувати підставою для пред'явлення нового позову про витребування спірних земельних ділянок, адже за своєю суттю є лише наслідком процесуального ускладнення виконання раніше ухвалених судових рішень у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 про витребування цих ділянок у відповідача, що надалі може слугувати підставою для ініціювання застосування тих чи інших юридичних механізмів задля виконання цих рішень суду, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання (зокрема, ініціювання питання звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) виконавця, зміни порядку і способу виконання судового рішення тощо).
124. Тож, на наше переконання, спір у цій справі фактично виник про той самий предмет та з тих самих підстав, що й у справах № 911/2822/19, 911/2824/19. Водночас суб'єктний склад сторін спору у справі, яка переглядається, у порівняні зі справами № 911/2822/19, 911/2824/19 з урахуванням законодавчих змін у сфері земельних відносин зазнав змін щодо розпорядника спірних земельних ділянок, в особі якого прокурором пред'явлений позов до суду в інтересах держави, на чому вважаємо за потрібне зосередити увагу окремо.
Щодо зміни розпорядника земельних ділянок та наявності підстав для ухвалення рішення про повторне витребування спірних земельних ділянок
125. Указом Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 постановлено Кабінету Міністрів України, зокрема: активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність; опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності.
126. Постановою від 16 листопада 2020 року № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Кабінет Міністрів України визначив Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.
127. Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі - Закон № 1423-IX), що набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни, зокрема, до ЗК України щодо права власності земельних ділянок та їх розпорядників.
128. Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом № 1423-IX доповнено розділ X "Перехідні положення" ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім виключень, передбачених цим пунктом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
129. Ураховуючи те, що станом на момент розгляду спору у справі, яка переглядається, право державної власності на земельні ділянки у силу прямих вказівок пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України перейшло в комунальну власність відповідних місцевих територіальних громад, Яготинська міська територіальна громада в особі Яготинської міської ради наразі є правонаступником ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах (див. висновок щодо наявності підстав для залучення відповідної територіальної громади в особі міської ради як правонаступника, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 143/923/19).
130. Відповідно до частини другої статті 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
131. Таке правило, на наше переконання, застосовується і в разі, якщо суд вирішив спір з правопопередником сторони у справі. Оскільки спір про витребування спірних земельних ділянок у відповідача 2 вже вирішений судовими рішеннями у справах № 911/2822/19, 911/2824/19 (пред'явлені прокурором позови задоволені), то ці рішення є обов'язковими і для правонаступників Держгеокадастру у спірних правовідносинах [див. подібний підхід щодо відсутності підстав для ухвалення нового рішення за позовом правопопередника сторони у справі, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункти 96-99)].
132. Близький за змістом висновок про те, що зміни в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають, зокрема, на виконання рішення суду на користь належного суб'єкта (територіальної громади), також викладений mutatis mutandis у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.
133. Тож зміна розпорядника спірних земельних ділянок, на нашу думку, не свідчить про виникнення нового спору, вона є лише підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні (стаття 334 ГПК України). Фактично наявний у цій справі спір щодо витребування спірних земельних ділянок був вирішений судом під час розгляду справ № 911/2822/19, 911/2824/19.
Щодо дотримання принципу res judicata
134. Звертаємо увагу на те, що станом на час розгляду спору у справі, яка переглядається, обов'язкові до виконання усіма органами і особами відповідно до статті 1291 Конституції України рішення суду у справах № 911/2822/19, 911/2824/19, як зазначалось вище, не виконані та не подавались ні для вчинення виконавчих дій, ні для вчинення реєстраційних дій щодо внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, про що безпосередньо підтверджено прокурором у судовому засіданні під час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
135. Водночас установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелювало б значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
136. Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
137. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
138. Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata ("вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
139. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних держав. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, серед іншого, що ухвалене судами остаточне рішення не може ставитися під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності судових рішень. Він, зокрема, означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи. Відступ від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").
140. Принцип res judicata передбачає не лише повагу до рішення суду з точки зору використання процедур оскарження, але й з погляду неможливості повторного звернення до суду з тотожним позовом. Інакше кажучи, відповідно до цього принципу справа, що вже була вирішена судом, не може стати предметом нового судового розгляду. Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 15 липня 2010 року у справі "Ющенко та інші проти України" з-поміж іншого зазначив, що нове вирішення тих самих питань, які були вирішені в іншому провадженні у цивільній справі, звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом правової визначеності.
141. Переконані, що встановлений у судовому рішенні, яке набрало законної сили, факт порушення майнових прав позивача та визначений спосіб їх поновлення, який суд визнав належним, не повинен спонукати позивача до поновлення свого права в інший спосіб, зокрема пред'явлення нового позову, лише через те, що держава не забезпечила виконання взятого на себе зобов'язання з виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
142. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення "колізії" судових рішень (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 520/9211/17).
143. З огляду на викладене вважаємо неприпустимим повторний розгляд справи, вже вирішеної судом, на тій підставі, що відбулась зміна розпорядника земельних ділянок, чи у зв'язку з посиланням у позові на обставини невиконання судового рішення в іншій справі при збереженні в ньому первісних обставин.
144. У протилежному випадку, на наше переконання, судове рішення, обов'язковість виконання якого гарантована Конституцією України та процесуальними законами, буде "знецінене", адже за такого підходу фактично презюмується можливість неодноразового задоволення подібних позовів щодо витребування одних і тих самих земельних ділянок як з підстави зміни розпорядника цих ділянок, так із підстави їх неодноразового поділу / об'єднання (як під час розгляду справи, так і після ухвалення у ній рішення суду) з іншими земельними ділянками, що вочевидь створює на практиці достатні передумови для зловживань.
145. Вважаємо, що посилання Великої Палати Верховного Суду у прийнятій постанові, що спір у цій справі виник у зв'язку з новими обставинами - штучним об'єднання спірних земельних ділянок з іншими ділянками ТОВ "Нива Фарм" в окрему земельну ділянку з метою унеможливлення їх повернення правомірному власнику, не свідчить про нетотожність цього спору зі спорами, які розглядалися в межах справ № 911/2822/19, 911/2824/19, та не є підставою для звернення з новим позовом до суду з фактично аналогічними вимогами, позаяк об'єднання первісних земельних ділянок з огляду на приписи статей 387, 388 ЦК України не впливає на можливість їх витребування. Те ж саме стосується посилання на неповідомлення суду ТОВ "Нива Фарм" під час розгляду справ № 911/2822/19, 911/2824/19 про факт об'єднання спірних земельних ділянок, адже наведене, з огляду на визначення прокурором підставою позову у цих справах незаконності вибуття (поза волею держави) з державної власності спірних земельних ділянок, жодним чином не вливало на результати вирішення спору за пред'явленими ним вимогами про витребування спірних ділянок у відповідача, які суд задовольнив у повному обсязі. До того ж як на момент розгляду зазначених справ, так і спору у цій справі у подібній категорії спорів сформована усталена судова практика щодо неефективності інших способів захисту, окрім витребування майна (земельних ділянок) з володіння відповідача.
146. Тож знову-таки наголошуємо на тому, що запропонований Великою Палатою Верховного Суду підхід до вирішення подібних спорів фактично може призвести до легітимізації зловживань, за яких у разі незаконного вибуття земельних ділянок з володіння власника неодноразовий поділ / об'єднання таких ділянок зумовлюватиме щоразу необхідність пред'явлення нового позову про їх витребування, а не виконання первісного рішення про витребування цих ділянок, що не відповідає цілям і завданням господарського / цивільного судочинства і, як наслідок, нівелює мету судового захисту, якою передусім є відновлення порушеного права особи, а не створення нескінчених судових процесів.
147. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.
148. За пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
149. Зауважуємо, що метою застосування зазначених норм процесуального права законодавець визначив як уникнення можливості формування різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так і уникнення можливості подання нового позову з тим самим предметом і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення в іншій справі, що вже набрало законної сили, як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідає принципу правової визначеності та суперечить приписам пункту 1 статті 6 Конвенції.
150. Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України зумовлена, зокрема, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 241 ГПК України).
151. Також акцентуємо увагу на тому, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав [див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 751/2991/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 596/1121/19, від 21 березня 2024 року у справі № 140/7237/22, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 913/266/20 (826/15260/17)].
152. Згідно із частиною першою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттями провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
153. З огляду на викладене вважаємо, що прийняті у справі судові рішення в частині вирішення вимог прокурора до відповідачів про витребування у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Яготинської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023, 3225583600:01:005:0025 підлягали скасуванню, а провадження у цій частині - закриттю (див. подібний висновок щодо закриття провадження при поданні нового тотожного позову правонаступником у справі, викладений у пункті 99 постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).
Щодо позовних вимог у частині припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача 2 на новосформовану земельну ділянку та зобов'язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі
Щодо припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
154. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
155. Звертаємо увагу, що сама по собі державна реєстрація є не окремою підставою набуття особою права власності, а офіційним засвідченням державою набуття особою права власності [див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від
15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).
156. Згідно із частиною третьою статті 26 Закону № 1952-IV (в редакції на момент подачі та розгляду позову) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком:
? державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, ? відповідні права чи обтяження припиняються (абзац другий);
? державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, ? відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав (абзац третій).
157. Також акцентуємо увагу на тому, що за приписами пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
158. Абзацом першим пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) (далі - Порядок № 1127), визначено, що для державної реєстрації права власності у разі витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подається відповідне рішення суду.
159. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
160. З урахуванням наведеного вважаємо, що у цих правовідносинах вимогу про припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не можна розцінити як належний спосіб захисту.
161. До того ж, на наше переконання, задоволення вимоги про припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на новосформовану земельну ділянку є надмірним втручанням у право власності іншої сторони спору, адже призводить до скасування правового титулу права власності щодо всієї земельної ділянки, до якої входить частина земельної ділянки, законність набуття якої не оспорюється.
Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі
162. Як зазначалось вище за приписами частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI, підпункту 3 абзацу першого пункту 114 Порядку № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
163. Абзацом шостим пункту 114 Порядку визначено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
164. Отже в разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація та кадастровий номер скасовуються, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
165. Аналіз положень Закону № 3613-VI, Порядку № 1051 дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, утвореної внаслідок поділу або об'єднання земельних ділянок, не призводить до відновлення в Державному земельному кадастрі колись поділеної чи об'єднаної спірної земельної ділянки, відомості про яку занесені до архівного шару даних геоінформаційної системи.
166. З огляду на наведене вважаємо, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки не приведе до поновлення порушеного речового права позивача, зокрема повернення у його володіння спірних земельних ділянок, без його звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 915/86/23, від 28 травня 2025 року у справі № 904/2870/22, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 727/2415/22).
167. Знову ж таки наголошуємо, що задоволення такої вимоги є непропорційним втручанням у право власності іншої сторони спору, оскільки призводить до скасування правового титулу права власності щодо всієї земельної ділянки, до якої входить частина земельної ділянки, законність набуття якої не оспорюється.
168. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою та не врахувала, що за наслідком задоволення таких позовних вимог не забезпечується відновлення державної реєстрації спірних земельних ділянок, які існували до їх об'єднання з іншими земельними ділянками відповідача 2, оскільки таке відновлення не передбачене законом.
169. Окрім того, на нашу думку, задоволення вимог позову в цій частині є неспівмірним по відношенню до ТОВ "Нива Фарм", оскільки спірні земельні ділянки площею 2 га кожна становлять лише 20,66 % від площі земельної ділянки відповідача 2 (19,363 га), до складу якої вони увійшли. Водночас наслідком задоволення зазначених позовних вимог буде втрата відповідачем 2 прав на великий масив землі, який не є спірним і права на оскарження якого у межах цієї справи в позивача немає. До того ж позбавлення відповідача 2 реєстрації його прав на земельні ділянки, які не оспорюються у цій справі, порушуватиме статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
170. Переконані, що ухвалення рішень суду про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" спірних земельних ділянок є цілком достатньо для поновлення порушених прав, оскільки такі судові рішення усувають правову невизначеність щодо спірних земельних ділянок та відповідно до цих судових рішень за позивачем має бути зареєстроване право власності на земельні ділянки в межах, які були наявними до їх поділу або об'єднання.
171. У цьому випадку, на нашу думку, для витребування спірних ділянок немає необхідності заявлення будь-яких інших вимог чи застосування інших способів захисту, а достатньо лише визначити зміст та послідовність дій органів (осіб), які мають виконувати рішення суду за віндикаційним позовом, що можна безперешкодно зробити в межах встановлення порядку виконання такого рішення.
172. Отже, цілком очевидно, що застосоване Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норм та сформований підхід щодо вирішення спорів про витребування земельних ділянок, які внаслідок формування їх володільцем зазнали поділу / об'єднання та були включені до новоствореної ним земельної ділянки,не забезпечать розумної передбачуваності судових рішень та матимуть наслідком формування хибної судової практики у подібній категорії спорів, що згодом у майбутньому може зумовити необхідність уточнень або конкретизації цих висновків.
173. Водночас саме Верховний Суд має бути джерелом визначеності судової практики, і саме судові рішення касаційного суду мають бути розумно передбачуваними, що безпосередньо слідує з положень частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Щодо відступу (конкретизації) від висновків Верховного Суду
174. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").
175. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі "С.В. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. THE UNITED KINGDOM)].
176. Стабільність судової практики є важливим аспектом верховенства права [див. справу "Юнедік проти Франції" (Unedic v. France) № 20153/04, 2008 рік], відхід від попередньої судової практики має бути обґрунтований суттєвими правовими чи фактичними змінами [див. справу "Атанасовський проти Північної Македонії" (Atanasovski v. North Macedonia, № 36815/03, 2002 рік], непослідовність у судовій практиці, особливо за короткий проміжок часу, суперечить принципу юридичної визначеності [справа "Беян проти Румунії"(Beian v. Romania), № 30658/05, 2007 рік].
177. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
178. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
179. За усталеним підходом задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
180. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають врахувати національні суди; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
181. Положення частини четвертої статті 302 ГПК України свідчать, що має існувати необхідність відступу, яка виникає з певних об'єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Відступ від правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які були сформовані нещодавно, з одного і того ж питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо немає вагомих змін у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов'язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.
182. Звертаємо увагу на тому, що з часу формування правових висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 та від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24 щодо можливості віндикації та способу ідентифікації земельної ділянки, яка витребовується із загальної площі ділянки, в якій спірна складає лише її частину, та неефективності інших способів захисту у випадку, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, від яких фактично імпліцитно відступила Велика Палата Верховного Суду, пройшло менше одного року (лише 2 місяці з часу формування висновку у справі № 446/478/19 та 7 місяців - у справі № 902/122/24). Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Великої Палати Верховного Суду призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого раніше висновку, - немає.
183. Так само, на нашу думку, не відповідає наведеним вище критеріям необхідності і вмотивованості, здійснена Великою Палатою Верховного Суду у цій справі конкретизація її власних висновків, викладених у поставові від 29 травня 2019 року у справі № 367/202/15-ц, а де-факто відступ від послідовної та усталеної практики Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав у разі пред'явлення віндикаційного позову, а також відступ від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 915/200/21, від 29 серпня 2024 року у справі № 924/996/23 про те, що лише задоволення віндикаційного позову шляхом витребування спірної земельної ділянки, яка була об'єднана з іншою ділянкою, є ефективним та достатнім для повного відновлення порушеного права держави, а інші вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на об'єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є неефективними, оскільки такі конкретизація та відступ не зумовлені недоліками правового регулювання, суттєвою зміною правовідносин, з яких виник спір, або іншими вагомими причинами.
184. ЄСПЛ у рішенні від 06 лютого 2025 року у справі "ТОВ "Укркава" проти України" акцентував увагу на тому, що суд не може виключати, що навіть у ситуації усталеної практики з відповідного питання вищий національний суд може правомірно змінити тлумачення, якщо це виправдано важливими міркуваннями та якщо воно застосоване з належним урахуванням його впливу на вже існуючі ситуації [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 26 січня 2023 року у справі "Вальверде Дігон проти Іспанії" (Valverde Digon v. Spain)]. При цьому ЄСПЛ зауважив, що Велика Палата Верховного Суду не згадала будь-яких серйозних несприятливих наслідків, які виникли, для обґрунтування такої радикальної зміни тлумачення, як оскаржуване у цій справі. Верховний Суд також не розглянув наслідків свого нового тлумачення щодо існуючих ситуацій і відповідно юридичної визначеності.
185. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не врахувала жодних передумов для зміни усталеної та послідовної судової практики щодо неефективності інших способів захисту в разі пред'явлення позову про витребування майна та практики щодо витребування земельних ділянок, які внаслідок формування їх володільцем зазнали поділу / об'єднання й були включені до новоствореної ним земельної ділянки, а також залишила без належної уваги несприятливі наслідки зміни такого правозастосування у подібних спорах та вплив їх у цілому на правову визначеність.
186. Тож, на наше переконання, у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для конкретизації висновків, викладених у її постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/202/15-ц, та для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 915/200/21, від 29 серпня 2024 року у справі № 924/996/23.
187. Підсумовуючи, зазначимо, що з урахуванням викладеного вище у цій окремій думці Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цієї справи мала сформулювати такі висновки щодо застосування норм матеріального права.
Щодо можливості віндикації земельної ділянки, кадастровий номер якої скасований внаслідок її поділу / об'єднання (статті 179, 181, 190, 387 ЦК України, статті 79, 791 ЗК України, статті 15, 21, 24, 25 Закону № 3613-VI)
188. Земельна ділянка, межі якої відомі, може бути об'єктом віндикації за пред'явленим позовом про витребування земельної ділянки в порядку статей 387, 388 ЦК України незалежно від наявності в неї присвоєного кадастрового номера, в тому числі його скасування внаслідок поділу або об'єднання земельної ділянки.
Щодо способу захисту порушених прав позивача на земельну ділянку, яка внаслідок поділу / об'єднання включає як спірні земельні ділянки, що належать позивачу, так і ділянки, що належать відповідачу та не оспорюються (статті 15, 16, 387, 388 ЦК України, стаття 791 ЗК України)
189. Належним способом захисту порушених прав позивача на земельну ділянку, яка внаслідок поділу / об'єднання включає як спірні земельні ділянки, що належать позивачу, так і земельні ділянки, які належать відповідачу та не оспорюються, є звернення до суду з віндикаційним позовом з вимогами про витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації до її поділу / об'єднання.
190. На нашу думку,ураховуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти постанову, якою задовольнити частково касаційну скаргу ТОВ "Нива Фарм"; оскаржувані судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Яготинської міської ради в частині позовних вимог про припинення за ТОВ "Нива Фарм"у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 19,363 га та зобов'язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки; закрити провадження у справі в частині вимог позову прокурора в інтересах держави в особі Яготинської міської ради про витребування у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Яготинської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га.
Судді:О. О. Банасько
Л. Ю. Кишакевич
К. М. Пільков
І. В. Ткач
В. Ю. Уркевич
Н. В. Шевцова