11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 127/36103/23
провадження № 51 - 4670 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Вінницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою (повідомленням) ОСОБА_4 .
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року вищезазначену ухвалу місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо стосовно умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищої інстанції в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми гарантують право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається з касаційної скарги та матеріалів провадження, ОСОБА_4 порушує питання про перегляд касаційним судом ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, постановленої за результатами розгляду його апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді.
Таким чином, з огляду на положення ч. 4 ст. 424 КПК, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на судове рішення, які відповідно до положень цього Кодексу не підлягає оскарженню в суді касаційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3