09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 337/5178/25
провадження № 51-4504впс25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Запорізького апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 337/5178/25) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 4
ст. 408 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшло подання Запорізького апеляційного суду про направлення вищевказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_5 з Хортицького районного суду м. Запоріжжя до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Подання мотивовано тим, що до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023082070000454 від 18 травня 2025 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 4
ст. 408 КК України, з порушенням правил територіальної підсудності.
У поданні зазначається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 14 ч. 1
ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, є особливо тяжким злочином.
Таким чином, зазначається у поданні, відповідно до змісту ст. 32 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 має здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке кримінальне правопорушення, тобто злочин, передбачений диспозицією ч. 4 ст. 408 КК України.
При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України, полягає, окрім іншого, у самовільному залишенні військової частини або місця служби. Злочин є закінченим з моменту, коли особа фактично залишила розташування військової частини. Відповідно до обвинувального акту місцем проходження ОСОБА_5 служби була військова частина, яка на той час розташовувалася у АДРЕСА_1.
З урахуванням зазначеного у поданні просять направити провадження до іншого місцевого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
ОСОБА_5 не заперечував проти направлення провадження на розгляд до іншого суду. Просив направити провадження в один з судів м. Дніпра з міркувань безпеки.
Іншим учасникам провадження направлялися повідомлення про день і час розгляду подання, однак в судове засідання вони не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду, заяв про неможливість прибути з поважних причин для участі в судовому засіданні від них не надходило, що не перешкоджає розгляду цього подання.
Перевіривши наведені доводи та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що подання Запорізького апеляційного суду не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Згідно зі змістом ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє і на теперішній час.
Особливий режим судового розгляду в умовах воєнного стану врегульовано положеннями ст. 615 КПК України, за змістом ч. 9 якої під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою кримінальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Положення норм КПК України, якими врегульовано правила визначення територіальної підсудності кримінального провадження, застосовуються у взаємозв'язку з приписами статті 6 КК України.
За принципами дії закону України про кримінальну відповідальність в просторі, визначеними у змісті ст. 6 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
Колегія суддів щодо вирішення питання про визначення територіальної підсудності вказаного провадження виходить із того, що місце вчинення кримінального правопорушення в контексті ч. 9 ст. 615 КПК у сукупності з положеннями ч. 1 ст. 32 цього Кодексу розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження з урахуванням адміністративно-територіального поділу, на підставі якого побудована судова система України в цілому, якщо його встановлено з деталізацією, достатньою для визначення меж юрисдикції суду першої інстанції.
Місце і час вчинення кримінального правопорушення є ознаками об'єктивної сторони, які позначають, де і коли кримінальне правопорушення вчинено, тобто певна територія, де воно було розпочато, продовжено, закінчено або припинено.
Визначення територіальної підсудності кримінального провадження щодо триваючого кримінального правопорушення пов'язано із урахуванням особливостей його вчинення. Триваючим є правопорушення, яке починається актом вчинення протиправного діяння, за яким триває протиправний стан безперервного його здійснення протягом певного проміжку часу.
Отже місцем вчинення триваючого кримінального правопорушення є місце, де воно було або почато, або продовжено, або закінчено, або припинено. Кожне з цих місць є рівноправним у вирішенні питання про можливість розгляду кримінального провадження за правилами територіальної підсудності у певному суді.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до змісту ст. 32 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 має здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке кримінальне правопорушення, в цьому випадку - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.
Вказана диспозиція передбачає кримінальну відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Дезертирство за своєю правовою природою є триваючим злочином, оскільки охоплює не одноразову дію, а безперервне невиконання обов'язку військової служби, яке розпочинається з моменту самовільного залишення військової частини чи місця служби і триває до припинення протиправної поведінки.
Відповідно місцем його вчинення може бути територія, на якій такий злочин було або почато, або продовжено, або закінчено або припинено.
Зі змісту формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вбачається, зокрема, що ОСОБА_5 14 січня 2025 року в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , які на той час розташовувалися у АДРЕСА_1 ; свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав і про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, незаконно перебував поза місцем несення служби до 06 червня 2025 року.
Крім цього, як вбачається з описаних в обвинувальному акті фактичних обставин щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194 КК України, 05 червня 2025 року, приблизно о 16:15, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Запоріжжі, на ділянці місцевості поблизу Міської теплової мережі Хортицької філії по АДРЕСА_2, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи корисливі мотиви, реалізуючи раніше розроблений план, знайшов та зафіксував на особистий мобільний телефон транспортний засіб марки «Volkswagen», д.н.з. « НОМЕР_2 », який використовується військовослужбовцями ЗСУ у стримуванні збройної агресії РФ проти України.
В подальшому ОСОБА_5 планував вчинити дії, спрямовані на пошкодження майна та його займання шляхом підпалу. Однак довести свій протиправний умисел до кінця обвинувачений не встиг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений співробітниками поліції, які проводили оперативно-розшукові заходи.
За змістом реєстру матеріалів досудового розслідування 06 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб до 04 серпня 2025 року, строк якого в подальшому продовжувався до 04 жовтня 2025 року (т. 1 а.с. 24-25).
02 жовтня 2025 року указане вище кримінальне провадження надійшло на розгляд до Хортицького районного суду м. Запоріжжя (т. 1 а.с. 1)
Таким чином, з огляду на те, що затримання обвинуваченого відбулося у м. Запоріжжі по АДРЕСА_2, чим фактично було припинено вчинення, крім іншого, й триваючого більш тяжкого злочину, передбаченого диспозицією ч. 4 ст. 408 КК України, місцем його вчинення також може законно вважатися й зазначена вище адреса у м. Запоріжжя.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023082070000454 від 18 травня 2025 року щодо ОСОБА_5 надійшов до Хортицького районного суду м. Запоріжжя як до одного з територіально належних судів, а тому підстави для задоволення подання Запорізького апеляційного суду та направлення вказаного кримінального провадження на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів відсутні.
Керуючись положеннями статей 32, 34, 615 КПК України, Суд
постановив:
Подання Запорізького апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 337/5178/25) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3