11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 752/3594/23
провадження № 61-15349ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , який був нерезидентом України. Шлюб припинився внаслідок смерті останнього.
ОСОБА_4 мав квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано на відповідача за умови, що він в будь-який час переоформить право власності на цю квартиру на ту особу, яку визначить родина ОСОБА_5 .
18 листопада 2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким заповів позивачці квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до раніше укладеної домовленості 14 лютого 2022 року відповідач продав вищезазначену квартиру громадянину Естонської Республіки ОСОБА_6 , сину позивачки.
Про виконання домовленості ОСОБА_7 склав заяву від 14 лютого 2022 року.
Цього ж дня, 14 лютого 2022 року сторони домовилися, що відповідач відчужить (продасть) іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на користь позивачки.
14 лютого 2022 року було складено розписку, згідно якої позивачка надала відповідачу кошти в розмірі 5 000,00 дол. США для компенсації сплати ним 5 % податку за відчуження другої нерухомості за 2022 поточний рік, тобто для виконання відповідачем зобов'язань, які виникнуть у нього в майбутньому.
Проте відповідач до моменту звернення до суду не здійснив продаж квартири за адресою: АДРЕСА_3 , тобто кошти не використав та не повернув їх позивачці.
Таким чином, відповідач безпідставно зберігає у себе грошові кошти в розмірі 5 000,00 дол. США, які повинен повернути позивачці, оскільки підстава, на якій вони набуті, відпала.
Крім того, згідно зі статтею 625 ЦПК України відповідач повинен сплатити 3 % річних за 366 календарних днів в розмірі 150,41 дол. США.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 150,41 дол. США.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 дол. США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 260,21 грн.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 5 150,41 дол. США, що еквівалентно 217 759,33 грн, на момент подачі касаційної скарги 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 (офіційний курс гривні щодо іноземних валют, встановлений Національним банком України 05 грудня 2025 року (42,28), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник