12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 523/4507/17
провадження № 61-15493ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, про визнання припиненими договору кредиту, договору іпотеки, договору поруки та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2017 року АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в сумі 5 674,87 доларів США.
У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду зустрічну позовну заяву про визнання частково недійсним кредитного договору у зв'язку з повною сплатою кредитних коштів, про розірвання кредитного договору, про розірвання договору іпотеки та договору поруки у зв'язку з повним виконанням боргового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 рокупозовні вимоги АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № ML-502/072/2008 від 23 травня 2008 року в розмірі 5 674,87 доларів США.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, про визнання припиненими договору кредиту, договору іпотеки, договору поруки та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року залишено без змін.
09 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ «ОТП Банк» відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовльнити, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а також визнання частково недійсним кредитного договору, про визнання припиненими договору кредиту, договору іпотеки, договору поруки та відшкодування моральної шкоди, тому клопотання про звільнення заявниці від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не підлягає задоволенню.
Сплата судового збору, як одна з умов доступу до суду, не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України.
Верховний Суд ураховує, що споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Таким чином, заявниця не звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення в частині задоволення позовних вимог АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час звернення позивача до суду) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600,00 грн.
Банк звернувся до суду з позовом у березні 2017 року та просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 5 674,87 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 153 928,58 грн (5 674,87 доларів США * 27,1246 грн =153 928,58 грн).
Отже, за подання касаційної скарги заявниці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 694,28 грн (153 928,58 грн * 1,5% * 200% *0,8=3 694,28 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Однак, у касаційній скарзі не зазначено АТ «ОТП Банк», як учасника справи, та не вказано його місцезнаходження. У свою чергу, статус ОСОБА_2 у касаційній скарзі визначено як представник скаржника, що не відповідає складу учасників справи.
Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року вона отримала в підсистемі «Електронний суд» 11 листопада 2025 року, однак до касаційної скарги не додала доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк
до 25 грудня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников