11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/8129/23
провадження № 61-12486св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року в складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) та просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 26 березня 2020 року звернувся із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, пов'язане з невиконанням судових рішень. Однак з моменту розпочатого досудового розслідування слідчими впродовж двох років та 10 місяців чинились перешкоди його інтересам внаслідок невиконанням службовими особами судових рішень, а тому наявні підстави для стягнення на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн компенсації моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів та не обґрунтував розмір моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн.
Однак, оскільки позивач протягом тривалого часу оскаржує дії та бездіяльність слідчого, за результатом розгляду скарг слідчий суддя зобов'язує слідчого вчиняти відповідні дії.
Враховуючи кількість наданих позивачем скарг, які були задоволенні слідчим суддею, справедливим буде відшкодувати завдану моральну шкоду позивачу у розмірі 3 000,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт постановлення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про зобов'язання вчинити певні дії, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Крім того у справі № 523/10166/21 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року, зміненим у мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, та у справі № 523/3478/22 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 та від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій не застосували до правовідносин сторін частину другу статті 22, статтю 56 та частину другу статті 64 Конституції України.
Апеляційний суд з порушенням пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України прийняв до провадження та розглянув апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області без сплати судового збору.
Ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси про зобов'язання слідчого виконати вказівки прокурора щодо прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні не були виконані. Однак апеляційний суд не надав оцінку цій обставині.
Системна протиправна поведінка службових осіб правоохоронного органу з прийняттям незаконних рішень і бездіяльності, визнаних численними рішеннями слідчого судді, які набрали законної сили, є підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
20 грудня 2024 року справа № 522/8129/23 надійшла до Верховного Суду.
Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у слідчому відділенні відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП Одеській області проводиться досудове розслідування кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020162040000041 від 04 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, та № 42020162040000042 від 12 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України. Відомості до ЄРДР у вказаних кримінальних проваджень були внесені на підставі заяви позивача ОСОБА_1 .
Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань за зазначеними вище номерами кримінальних проваджень.
Відповідно до листа № 60.7/2033 від 26 листопада 2021 року т.в.о. начальника СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Клинч Я., 31 грудня 2020 року кримінальні провадження № 42020162040000041 від 04 червня 2020 року та № 42020162040000042 від 12 червня 2020 року прокурором були об'єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру № 42020162040000041. Досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні здійснює слідчий Бахчиванжи В. В .
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2020 скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020162040000041 від 04 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, долучити до провадження цивільний позов ОСОБА_1 , надати йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки цивільного позивача, а також повідомити про процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову.
Також ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020162040000042 від 12 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, долучити до провадження цивільний позов ОСОБА_1 , надати йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки цивільного позивача, а також повідомити про процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Бахчиванжи В. В. від 24 листопада 2020 року про закриття кримінального провадження № 42020162040000041 від 04 червня 2020 року у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області щодо нездійснення процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк задоволено. Зобов'язано слідчого відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Бахчиванжи В. В. вчинити процесуальну дію з проведенням допиту ОСОБА_1 як потерпілого в рамках кримінального провадження № 42020162040000041 від 04 червня 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області щодо нездійснення процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк задоволено. Зобов'язано слідчого СВ відділу поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Бахчиванжи В. В. виконати вимоги ухвали суду від 26 червня 2021 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42020162040000041.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано процесуального керівника - прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси розглянути в порядку статті 220 КПК України клопотання потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року про зміну правової кваліфікації об'єднаного кримінального провадження № 42020162040000041 від 02 червня 2020 року з частинами першою, другою статті 382 КК України на частини першу, другу, четверту статті 382 та частину другу статті 364 цього ж кодексу, а також виконати резолютивну частину ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 202021 року (в справі №523/8760/20, провадження №1кс/523/315/21), яка стосувалася аналогічного питання.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження № 42020162040000041 від 02 червня 2020 року за частинами першою, другою статті 382 КК України в розумні строки:
- виконати письмові вказівки процесуального керівника прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси Ковальського Р. І. від 13 квітня 2021 року щодо зазначених у вказівках процесуальних дій, в тому числі допитати потерпілого;
- прийняти остаточне процесуальне рішення щодо стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області Кочигіну В. С., інших слідчих, які здійснюють досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №42020162040000041 від 02 червня 2020 року за частинами першою, другою статті 382 КК України, в розумні строки:
- виконати письмові вказівки процесуального керівника прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси Ковальського Р. І. від 20 липня 2022 року щодо зазначених у вказівках процесуальних дій, в тому числі допитати потерпілого ОСОБА_1 ;
- прийняти остаточне процесуальне рішення щодо стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язати слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області Кочигіну В. С. на виконання вимог абзацу першого частини шостої статті 284 КПК України направити потерпілому ОСОБА_1 постанову від 26 січня 2023 року про закриття кримінального провадження № 42020162040000041 від 04 червня 2023 року у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження № 42020162040000041 задоволено частково та визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, яка полягає у порушенні вимог частини шостої статті 284 КПК України, щодо повідомлення потерпілого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження №42020162040000041.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення такої скарги становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 638/8493/19 (провадження № 61-13452св20).
Отже, ухвали слідчого судді про задоволення скарг ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Одеській області свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень посадових осіб і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності ГУ НП в Одеській області.
Встановивши, що позивач не надав достатні та допустимі докази на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявності причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями (бездіяльністю) посадових осіб ГУ НП в Одеській області, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, прийняття до провадження та розгляду апеляційної скарги ГУ НП в Одеській області без долучення ним документів, що підтверджують сплату судового збору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року про залишення апеляційної скарги ГУ НП в Одеській області без руху заявник долучив платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко