11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 757/48076/23-ц
провадження № 61-15330ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання порушенням прав, зобов'язання надати інформацію,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати, що ненаданням запитуваної в листі від 18 липня 2023 року інформації про причини нарахування плати за постачання теплової енергії у літній період, коли батареї центрального опалення не працюють, КП «Київтеплоенерго» порушило його права;
зобов'язати КП «Київтеплоенерго» надати запитувану в листі від 18 липня 2023 року інформацію протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
У грудні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: визнання ненадання запитуваної інформації порушенням прав; зобов'язання надати запитувану інформацію.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене вище постанова Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справі незначної складності, підлягає касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Обґрунтовуючи вказаний випадок, ОСОБА_1 вказує, що: висновок апеляційного суду про законність/незаконних дій відповідача порушує право споживачів на справедливий та компетентний судовий захист, зокрема, в апеляційному порядку, передбачене статтею 8 Загальної декларації прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статтею 129 Конституції України; зазначений висновок апеляційного суду створив правову основу для ігнорування надавачами комунальних послуг звернень споживачів, порушуючи цим їх право на звернення з метою реалізації своїх соціально-економічних прав і законних інтересів, закріплене статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»; внаслідок висновку апеляційного суду споживачі комунальних послуг не зможуть вирішувати життєво важливі для них побутові проблеми шляхом звернення до надавачів комунальних послуг, що погіршить якість життя споживачів; без справедливого вирішення даного спору і забезпечення права споживачів на звернення, проблема, з якою зіштовхнувся я, може стати проблемою для мільйонів інших споживачів комунальних послуг.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки такі доводи зводяться до заперечень заявника із мотивами ухваленого апеляційним судом рішення, а міркування щодо інтересів інших споживачів є безпідставним, оскільки предметом спору в цій справі є ненадання запитуваної інформації та зобов'язання надати таку конкретній особі, тобто особі, яка здійснила запит на інформацію відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
В кожній конкретній справі, перевіряючи дотримання надавачем інформації, на відповідне звернення, вимог Закону України «Про звернення громадян», суд враховує, чи надана відповідь на запит, в тому числі повнота такої відповіді з врахуванням меж інтересів громадянина, який звернувся із запитом. Тобто не вся запитувана інформація може стосуватися широкого загалу, як обставини в цій справі, що за своїм змістом є індивідуальним запитом споживача щодо нарахування оплати з постачання теплової енергії в літній період, що, на думку позивача, порушує його особисті права.
Інші доводи не містять конкретних обставин винятковості цієї справи для ОСОБА_1 .
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання порушенням прав, зобов'язання надати інформацію.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак