Провадження №1-кс/447/6811/25
Справа №447/3908/25
про обрання запобіжного заходу
10 грудня 2025 р. місто Миколаїв
Слідчий суддя Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110002531 від 19.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Берездівці Миколаївського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого,
встановив :
слідчий Слідчого відділення Відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, звернувся до слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області із клопотанням, яке погоджене прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури, в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи подане клопотання слідчий посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» 29.04.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 до лав Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №124 від 30.04.2024 солдат ОСОБА_5 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону, зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків за посадою.
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 N?30 від 29.01.2025, солдат ОСОБА_5 переміщений на посаду номера обслуги взводу забезпечення навчального процесу батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N?2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того останній призваний на військову службу саме за призовом під час мобілізації.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Разом з тим, 25.02.2025, близько 08 години 00 хвилин, солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 , та надалі обов?язки військової служби не виконує по теперішній час.
У період з 25.02.2025 та по теперішній час солдат ОСОБА_5 у військову частину не повернувся, обов'язків військової служби не виконував, незаконно припинив виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби по теперішній час.
ОСОБА_5 було затримано 08.12.2025 року під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до ст.615 КПК України
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення військової частини та, не бажаючи надалі проходити військову службу, перебуває поза межами військової частини та може вчиняти дії кримінального характеру.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що підтверджується, актом службового розслідування, заявою від командира військової частини НОМЕР_1 , наказами командира військової частини НОМЕР_1 , показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що дійсно ще весною 2025 року самовільно залишив місце несення служби, та весь цей час перебував дома, на військову службу не повертався. При розгляді клопотання покладається на розсуд суду. просить не позбавляти його волі, так як він має намір вернутися на військову службу.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що наведені слідчим ризики, є недоведені. Просив визначити інший запобіжний захід, не повзаний із триманням під вартою, а саме у виді застави в мінімальному розмірі.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається матеріалів кримінального провадження, зокрема із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділенням ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140110002531 від 19.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч.5 ст.407 КК України, про те, що згідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 (№3372/3 від 24.03.2025) військовослужбовець вказаної військової частини солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , призваний на військову службу 29.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстровнаий за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.02.2025 відсутній на військовій службі.
19.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке направлено на адресу його місця проживання 19.11.2025, що підтверджено поштовим описом вкладення в цінний лист.
Згідно постанови слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 від 03.12.2025, яка погоджена прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в розшук. Здійснення розшуку доручено СКП ВнП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області.
Згідно протоколу обшуку від 08.12.2025 проведеного на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області, підозрюваного ОСОБА_5 було виявлено за місцем проживання в АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.12.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано 08.12.2025 о 06 год.50хв. в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України,
Відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 25.02.2025 по теперішній час, ОСОБА_5 відсутній на військовій службі без поважних причин.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання суд враховує вагомість наявних доказів, які містяться в: матеріалах службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , витяги з наказів військової частини, поясненнявід 27.02.2025.
Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні довели, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення понесення покарання. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідки, разом з підозрюваним проходять військову службу в одній військовій частині. Підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється, оскільки ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення військової частини, не бажаючи надалі проходити військову службу, та може повторно самовільно залишити військову частину або відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану. Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме його вік, те, що він неодружений, немає утриманців, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги взводу забезпечення навчального процесу батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, тобто є умисним тяжким злочином.
При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
Враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, що мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії РФ, особливо, в бойовій обстановці, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.
Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вже зазначено, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави з огляду на особу підозрюваного.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.
Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560,00 грн, як таку яка не може бути завідомо непосильною, з врахуванням особи підозрюваного, його майнового стану. Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Тобто, в даній справі, з 08.12.2025 року, з моменту фактичного затримання.
Керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 20, строком до 19 січня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , до 19 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 60 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 19 січня 2026 року включно обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 11 грудня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_10