Справа №461/5805/25
01 грудня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2;
ЄДРПОУ: 40966896; e-mail: ufc75334@gmail.com),
в особі представника адвоката Дідуха Євгена Олександровича
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до
ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
та
зустрічним позовом
ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2;
ЄДРПОУ: 40966896; e-mail: ufc75334@gmail.com),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Акціонерне товариство «Ідея Банк»
про застосування наслідків нікчемності правочину та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в особі представника адвоката Дідуха Євгена Олександровича, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Ідея Банк», у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 177759 грн 31 коп., суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.09.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Кредитор») і боржником, яким/якою є - ОСОБА_1 (надалі «Відповідач/ Позичальник») було укладено Кредитний договір № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 року, надалі - «Кредитний договір/Договір», відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 14990,62 грн.
03.01.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Кредитор») і боржником, яким/якою є - ОСОБА_1 (надалі «Відповідач/ Позичальник») було укладено Кредитний договір № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 року, надалі - «Кредитний договір/Договір», відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 15908,43 грн.
19.03.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Кредитор») і боржником, яким/якою є - ОСОБА_1 (надалі «Відповідач/ Позичальник») було укладено Кредитний договір № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 року, надалі - «Кредитний договір/Договір», відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 33468,92 грн. Свої зобов'язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові.
Усі права вимоги за кредитним договором № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018, №Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 та № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до них, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023. В подальшому, право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які, в свою чергу, передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»
Відповідач не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість:
- за кредитним договором № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 в розмірі 41652 грн 75 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14990 грн 62 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 26662 грн 13 коп.
- за кредитним договором № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 в розмірі 41137 грн 74 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15908 грн 43 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 7562 грн 60 коп.; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 17666 грн 10 коп;
- за кредитним договором № Z06.24227.005041778 від 19.03.20192019 в розмірі 94968 грн 82 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 33468 грн 92 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 23205 грн 04 коп.; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 38294 грн 86 коп.
Позивачем направлено відповідачу вимогу про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість останній добровільно врегулювати заборгованість, однак вимога не була виконана.
У зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
07.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що надані позивачем довідки-розрахунки за кредитними договорами сформовані банком на власний розсуд і лише констатують заборгованість у фіксованій сумі та надані розрахунки по спірним договорам є невірними. Також, вважає безпідставними вимоги про стягнення з неї комісії за кредитними договорами де така передбачена, оскільки такі пункти договорів є нікчемними. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою з пропуском позовної давності, а також не погоджується з витратами позивача на правову допомогу.
07.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», за участі третьої особи Акціонерного товариства «Ідея Банк», про застосування наслідків нікчемного правочину.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2025 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та об'єднано в одне провадження разом з первісною позовною заявою, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою у якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним) в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду надійшла про слухання справи за відсутності відповідача за первісним позовом, згідно якої заперечує проти задоволення первісного позову та підтримує зустрічну позовну заяву. Однак, наведена заява не містить підпису автора.
Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на наведені положення закону, а також зважаючи на забезпечення судом можливості належним чином реалізувати свої права, зокрема на подачу заяв, доказів і клопотань, перешкод для розгляду справи не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.09.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 року, згідно якого відповідач отримала кредитний ліміт у розмірі 15000 грн. зі сплатою 24% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. (пп.1.1-1.3. Договору кредиту № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018).
Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк», долученого до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 станом на 25.07.2023 становить 41652 грн 75 коп., з яких: заборгованість основним боргом в розмірі 14990 грн 62 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 26662 грн 13 коп.
Крім цього, 03.01.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 року згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 17711 грн. зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору - 48 (пп.1.1-1.3. кредитного договору № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019).
Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк», долученого до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 станом на 25.07.2023 становить 41137 грн 74 коп., з яких: заборгованість основним боргом в розмірі 15908 грн 43 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 7562 грн 60 коп; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 15908 грн 43 коп.
Крім цього, 19.03.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 року згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 33800 грн. зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору - 60 (пп.1.1-1.3. кредитного договору № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019).
Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк», долученого до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 станом на 25.07.2023 становить 94968 грн 82 коп., з яких: заборгованість основним боргом в розмірі 33468 грн 92 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 23205 грн 04 коп; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 38294 грн 86 коп.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.1. договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1. цього договору.
На виконання умов договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплачено АТ «Ідея Банк» суму фінансування у розмірі 11963508 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023.
26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-38/23, у відповідності до умов якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.1. договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1. цього договору.
На виконання умов договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» сплачено ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» суму фінансування у розмірі 1981288,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №128 від 26.07.2023.
08.11.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (фактор) укладено договір факторингу №08/11/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права вимоги, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників - додатку № 1 до договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами:
- № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 в сумі 41652 грн. 75 коп.;
- № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 в сумі 41137 грн. 74 коп.;
- № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 в сумі 94968 грн. 82 коп.
На виконання умов договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачено ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» суму фінансування у розмірі 98500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №476 від 22.11.2024.
04.04.2025 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на адресу відповідача направлено письмові вимоги (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитними договорами № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018, № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019, № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», та про необхідність погашення заборгованості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Під час розгляду справи, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд погоджується із розрахунками заборгованості за кредитними договорами, які долучено до матеріалів справи, а саме:
- № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 в сумі 41652 грн. 75 коп. у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту) та залишку прострочених відсотків;
- № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 в сумі 23471 грн. 04 коп. у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту) та залишку прострочених відсотків;
- № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 в сумі 56673 грн. 96 коп. у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту) та залишку прострочених відсотків.
Щодо доводів відповідача про неналежність та невірність розрахунків заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно з п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання інших видів грошового посередництва (Фінансовий лізинг, Інші види кредитування, Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення, Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах), без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи. Відтак, надані позивачем розрахунки є належними, допустимими та достатніми доказами заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками, а також довідки-розрахунки заборгованості банку можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 14.07.2020 у справі N 367/4970/13-ц).
В зв'язку з цим суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом цієї заборгованості.
Однак, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 в розмірі 17666 гривень 71 копійок та за кредитним договором № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 в розмірі 38294 грн 86 коп, суд враховує наступне.
Пунктом 1.10 кредитного договору договором № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 встановлено, що за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до п. 4.2. паспорту споживчого кредиту до договору № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019, плата за обслуговування кредиту становить 2,80% щомісячно від початкової суми кредиту.
Пунктом 1.11 кредитного договору договором № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 встановлено, що за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до п. 4.2. паспорту споживчого кредиту до договору № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019, плата за обслуговування кредиту становить 2,95% щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Отже, положення укладених між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Також, суд не знаходить підстав для застосування положень закону щодо позовної давності, як підстави для відхилення заявлених вимог, оскільки така позивачем не пропущена. Зокрема, як вбачається з виписки рахунку № НОМЕР_3 за кредитним договором № №Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 погашення строкових процентів відбулось 21.12.2019, також з виписки рахунку № НОМЕР_4 за кредитним договором № № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 погашення строкових процентів відбулось 17.01.2020, та з виписки рахунку № НОМЕР_5 за кредитним договором № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 і саме з цих моментів обчислюється позовна давність
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції від 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції від 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, який виключений, пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Відтак, строк позовної давності у цій ситуації не пропущений.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем АТ «Ідея Банк» доведено факт укладення між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 кредитних договорів № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018, № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019№ та № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019, а також отримання відповідачем коштів у позику.
Беручи до уваги те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитних договорів № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 та № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 , укладених між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача в цій частині та висновує, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 121797 грн. 74 коп., зокрема:
- № C-304-007102-18-980 від 21.09.2018 в сумі 41652 грн. 75 коп., з яких: 14990 грн 62 коп. - заборгованість за основним боргом; 26662 грн 13 коп. - заборгованість за відсотками.
- № Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 в сумі 23471 грн. 04 коп., з яких: 15908 грн 43 коп. - заборгованість за основним боргом; 7562 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками.
- № Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 в сумі 56673 грн. 96 коп., з яких: 33468 грн 92 коп. - заборгованість за основним боргом; 23205 грн 04 коп. - заборгованість за відсотками.
З наявної у матеріалах справи копії виписки банку за кредитним договором №Z62.24227.004756264 від 03.01.2019 вбачається, що за період з 03.01.2019 по 25.07.2023 ОСОБА_1 було сплачено 19 платежів по кредиту на загальну суму 5307 грн. 99 коп., у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Також, з наявної у матеріалах справи копії виписки банку за кредитним договором №Z06.24227.005041778 від 19.03.2019 вбачається, що за період з 19.03.2019 по 25.07.2023 ОСОБА_1 було сплачено 13 платежів по кредиту на загальну суму 5307 грн. 99 коп., у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, оскільки судом було встановлено нікчемність оспорюваних пунктів кредитного договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги зустрічної позовної заяви підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1659 гривень 78 копійок.
Також, відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний
представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем укладено Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024. Відповідно до умов договору та актів № C-304-007102-18-980, № Z62.24227.004756264, № Z06.24227.005041778 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.05.2025 згідно Договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, вартість юридичних послуг становить 15000 гривень. Суд погоджується з відповідністю даного розміру вартості наданих послуг та вважає його обґрунтованим, з огляду на характер справи та правовідносин у ній, обсяг матеріалів наданих суду, зміст та обсяг поданих суду заяв та складність справи.
Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог первісного позову, витрати на професійну правничу допомогу у даному конкретному випадку підлягають до пропорційного розподілу, з врахуванням наведеного розміру та обсягу задоволених вимог, що становить 10277 гривень 78 копійок.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, провадження № 14-44цс21, задовольнивши позов в частині зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність пунктів цього договору про нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, вказала, що оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не оплачувала судовим збором позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються.
Водночас, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог зустрічної позовної заяви, але позивач звільнена від сплати судового збору, то суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з позивача.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 121797 гривень 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1659 гривень 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 10277 гривень 78 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» зарахувати сплачені позичальником кошти у розмірі 6429 гривень 10 копійок, що були спрямовані АТ «Ідея Банк» на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення іншої заборгованості по кредитному договору №Z06.24227.005041778 від 19.03.2019.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» зарахувати сплачені позичальником кошти у розмірі 5307 гривень 99 копійок, що були спрямовані АТ «Ідея Банк» на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення іншої заборгованості по кредитному договору №Z62.24227.004756264 від 03.01.2019.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2;
ЄДРПОУ: 40966896; e-mail: ufc75334@gmail.com)
представник позивача за первісним позовом
(відповідача за зустрічним) ОСОБА_2
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 );
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) -
ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 ;
РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
у первісному та зустрічному позовах -
Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький