Єдиний унікальний номер №943/2161/25
Провадження №1-кп/943/200/2025
12 грудня 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142210000031 від 27.05.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лоні Перемишлянського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера за віком, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, -
30.04.2025 року, в період з 10 години 43 хвилини по 11 годину 02 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи у залі №1 Буського районного суду Львівської області, за адресою: вулиця Паркова, 14, м. Буськ Золочівського району Львівської області, під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження №12021141210000349 (справа №943/734/22, провадження №1-кп/943/32/2025) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, склавши присягу свідка та будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, тобто за завідомо неправдиве показання свідка суду, усвідомлюючи, що своїми умисними діями, що полягають у наданні суду завідомо неправдивих показань, він перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні №12021141210000349 від 17.11.2021, діючи з особистого мотиву, з метою введення в оману суду та штучного створення доказів захисту, умисно змінив свідчення, надані на досудовому розслідуванні та надав суду завідомо неправдиві показання в якості свідка. Так, ОСОБА_4 , будучи допитаним в якості свідка під час досудового розслідування кримінального провадження №12021141210000349 від 17.11.2021, повідомив, що він з 2007 року працював завідувачем господарської частини у Красненській ЗОШ І-ІІІ ст. №2, щодо таких осіб як ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - повідомив, що вони у Красненській ЗОШ І-ІІІ ст. №2 не працювали, він відколи працює у школі ніколи їх не бачив, як саме були оформлені трудові відносини у них із школою йому не відомо, візуально він вказаних осіб знає, але на роботу такі не ходили. Однак, ОСОБА_4 , будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність, передбаченою ст. 384 КК України, надавши суду присягу говорити лише правду, усвідомлюючи характер своїх свідчень, які мають значення для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, з метою штучного створення доказів захисту, свідомо ввів суд в оману, шляхом надання завідомо неправдивих показань, повідомив суду, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 працювали у Красненській ЗОШ І-ІІІ ст. №2, зокрема, на посадах опалювачів, сторожів, щодо працевлаштування ОСОБА_10 , то ОСОБА_4 повідомив, що остання працювала лаборантом або секретаркою, ким точно не пам'ятає. Також ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 працювали в навчальному закладі та він їх бачив, коли в них були зміни..
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, тобто у наданні завідомо неправдивого показання свідка суду, поєднаного зі штучним створенням доказів захисту.
07 листопада 2025 року між прокурором Буського відділу Золочівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42025142210000031 від 27.05.2025 року, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, за участю захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, в приміщенні Буського відділу Золочівської окружної прокуратури Львівської області, укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 384 КК України, підозрюваний в повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме погоджуються на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного: на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), відсутності обставин, які обтяжують покарання, а тому досягають згоди, що підозрюваний ОСОБА_4 має понести узгоджене покарання за ч. 2 ст. 384 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, а також звільненням ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України слід покласти на ОСОБА_4 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному ОСОБА_4 .
Розглядаючи в порядку ст. 314 ч. 3 п. 1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, а тому просила вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в цій угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили вказану угоду із прокурором затвердити та призначити узгоджене в ній покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе зобов'язання.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, а також те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є нетяжким злочином, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального провадження є обставинами, що пом'якшубть покарання. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог статті 67 КК України, судом не встановлено.
Відтак, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а також зі звільненням ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування вказаного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий термін строком на 1 (один) рік, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку із проведенням судових експертиз відсутні, арешти не накладалися.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 100, 314, 373, 374, 394, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд, -
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 листопада 2025 року між прокурором Буського відділу Золочівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42025142210000031 від 27.05.2025 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення цього вироку.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази:
- протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 30.11.2021 року та протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 27.05.2022 року з фотоаблицею до протоколу допиту, які зберігаються як окремі аркуші в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах провадження;
- копія аудіо та відеозапису судового засідання за 30.04.2025 року, копія аудіо та відеозапису судового засідання у режимі конференції за 30.04.2025 року по справі №943/734/22 про обвинувачення ОСОБА_6 , що міститься на оптичному лазерному диску DVD+R, копія Аналітичної довідки по інформації, вилученій в ПрАТ «Київстар» та копія інформації, вилученої у АТ КБ «Приватбанк» із відомостями щодо руху коштів, із реквізитами їх власників та фото із банкоматів особи яка знімала кошти, що міститься на оптичному лазерному диску DVD+R, копії документів з матеріалів кримінального провадження №12021141210000349 від 17.11.2021, які зберігаються, як окремі аркуші в томі №2 матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах провадження.
Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1