Справа № 641/385/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/313/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 190 КК України
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 стосовно ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42022222050000051 від 02.06.2022 -
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харкова, громадянки України, працюючої на посаді завідувача Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 в місті Харкові, розлученої, маючої на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн; за частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України - виправдано за недоведеністю її вини. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді застави в сумі 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень, до набрання вироком законної сили - залишено без змін. Після набрання вироком законної сили, сума застави у розмірі 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень, підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_11 (м. Харків, Шариковий проїзд, буд. 45). Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 27.10.2022 на майно, перелік якого зазначений у вироку та на підставі статті 96-1, пункту 3 частини 1 статті 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію щодо грошових коштів, ідентифікуючі ознаки яких вказані у резолютивній частині вироку. Згідно вироку ОСОБА_7 , працюючи на посаді завідувача Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 в місті Харкові, службовою особою, до повноважень якої не входить звільнення працівників Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2, однак остання наділена організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, виник злочинний умисел на незаконне збагачення, а саме на заволодіння коштами від підлеглих працівників шляхом обману та погрозами звільнення з посади. В лютому 2022 ОСОБА_7 , більш точно час не встановлено, перебуваючи в Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, висунула лікарю-лаборанту Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_12 вимогу, що вона, ОСОБА_12 , щомісячно повинна надавати грошові кошти у сумі 3 000 гривень для керівництва вищого органу.
У подальшому, у зв'язку із бойовими діями на території Харківської області діяльність Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова призупинено.
Приблизно в травні 2022 року після відновлення діяльності Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_7 , більш точно час не встановлено, перебуваючи в Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих кранівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, висунула лікарю-лаборанту Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_12 вимогу, що вона, ОСОБА_12 , щомісячно повинна надавати грошові кошти у сумі 3 000 гривень для керівництва вищого органу.
22.06.2022 приблизно о 13 годині ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір'ї Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, повідомила ОСОБА_12 , що грошові кошти не керівництву Обласної державної ветеринарної лікарні, а керівництву, яке перебуває в м. Харкові на проспекті Науки, 40, не називаючи назву організації та отримала від ОСОБА_12 , яка перебувала під контролем правоохоронних органів грошові кошти у сумі 3 000 гривень.
22.07.2022 приблизно о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_12 , будучи під контролем правоохоронних органів передала, а ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 3 000 гривень.
27.08.2022 приблизно о 11 годині 5 хвилин ОСОБА_12 , будучи під контролем правоохоронних органів передала, а ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 3 000 гривень.
26.09.2022 приблизно о 10 годині 45 хвилин будучи під контролем правоохоронних органів ОСОБА_12 передала, а ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 3 000 гривень.
21.10.2022, більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, висунула лікарю- лаборанту Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_12 вимогу, що вона, ОСОБА_12 , в жовтні 2022 року, повинна надати 4 000 гривень для керівництва вищого рівня.
25.10.2022 приблизно о 12 годині 20 хвилин ОСОБА_12 , будучи під контролем правоохоронних органів передала, а ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 4 000 гривень.
Таким чином, з 22.06.2022 по 25.10.2022 завідувач Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_7 , будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману, достовірно знаючи, що до її повноважень не входить звільнення працівників Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2, під видом погроз про звільнення, не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, заволоділа майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів на загальну суму 16 000 гривень.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що з початку лютого 2022 року, у ОСОБА_7 , яка є службовою особою, до повноважень якої не входить звільнення працівників Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2, виник злочинний умисел на незаконне збагачення, а саме на заволодіння коштами від підлеглих працівників шляхом обману через підбурювання підлеглих працівників до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади.
Так, 22.06.2022 приблизно о 13 годині ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір'ї Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, у той же день, у вказаний час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержала від ОСОБА_12 частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 3 000 гривень.
У подальшому, 22.07.2022 приблизно о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади, перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь- кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 3 000 гривень.
27.08.2022 приблизно о 11 годині 5 хвилин ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади, перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь- кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 3 000 гривень.
26.09.2022 приблизно о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Г оловного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади, перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь- кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 3 000 гривень.
21.10.2022 більш точно час не встановлено ОСОБА_7 , перебуваючи в Дільничній лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, висунула лікарю- лаборанту Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_12 вимогу, що вона, ОСОБА_12 , в жовтні 2022 повинна надати 4 000 гривень для керівництва вищого рівня.
25.10.2022 приблизно о 12 годині 20 хвилин ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади, перебуваючи в приміщені Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь- кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 4 000 гривень.
Таким чином, з 22.06.2022 по 25.10.2022 завідувач Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова ОСОБА_7 , маючи злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_12 у виді грошових коштів, шляхом обману через підбурювання її до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не перешкоджання в повсякденній роботі та не звільненні з посади, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 19, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи із корисливих мотивів, не маючи права на звільнення з посад підлеглих працівників та не маючи наміру передавати будь-кому з керівництва грошові кошти, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти на загальну суму 16 000 гривень. Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за частиною 4 статті 27 частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 369 КК України, як підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні та захисник обвинуваченої подали апеляційні скарги. Прокурор просить вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 стосовно ОСОБА_7 - скасувати, повторно дослідити докази у вказаному кримінальному провадженні, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190 КК України та частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України, призначити покарання за частиною 1 статті 190 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн., за частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України - 5 років 4 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна, на підставі частиною 1 статті 70 КК України шляхом поглинання менш м'якого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна. В обгрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 26.04.2002, дії службової особи, яка одержала гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за статтею 368 КК, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК, як підбурювання до замаху на давання хабара. Прокурор зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги свідчення потерпілої ОСОБА_12 , що зі слів ОСОБА_7 гроші передавалися для керівника на Научній, де, як було встановлено, знаходиться Головне управління Держпродспоживслужбп в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище. Суд не враховує, що ОСОБА_7 інкримінується підбурювання до дачі неправомірної вигоди, а не сам факт передачі неправомірної вигоди, а тому підбурювання не вимагає встановлення факту передачі грошових коштів, оскільки це передбачає іншу кваліфікацію дій. Суд зазначає, що свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він є службовою особою, однак за класифікацією, не займає відповідальне становище і є безпосереднім керівником ОСОБА_7 та уповноважений на прийняття на роботу і звільнення з роботи співробітників Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова. Разом із тим, жодних грошових коштів від ОСОБА_7 він не отримував, і розмови про це з нею не мав. Однак, кваліфікація злочину за частиною 2 статті 15 КК України передбачає відповідальність за закінчений замах на скоєння злочину, тобто якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Суд безпідставно не бере до уваги, що відповідно до показів потерпілої ОСОБА_12 , а також протоколу проведення НСРД аудіо контролю особи № 70/5/6-6396т від 14.09.2022 ОСОБА_7 зазначала, що грошові кошти потрібні для передачі керівнику на Научній, де, як було встановлено, знаходиться Головного управління Держпродспоживслужбп в Харківській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, а також, що у разі відмови передавати грошові кошти, ОСОБА_12 піде з роботи, тобто грошові кошти передавались за можливість працювати. Покази потерпілої ОСОБА_12 узгоджуються з іншими доказами. Разом з тим, судом без жодного обґрунтування залишено без належної уваги вказані докази.
Прокурор вважає, що дані висновки суду є хибними, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, тому судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування судового рішення. Також зазначає, що суд призначаючи ОСОБА_7 покарання неповною мірою врахував, що вона скоїла корупційні кримінальні правопорушення, будучи службовою особою державної лікарні, які створюють в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності, підриваючи авторитет як державних установ , так і держави в цілому, що свідчить про значну суспільну небезпечність скоєних ним кримінальних правопорушень, вину не визнала, що хоча і є її правом на захист, однак свідчить про відсутність каяття та вказує на її суспільну небезпечність.
Захисник обвинуваченої просить вирок суду скасувати в частині визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та застосування спеціальної конфіскації, в решті вирок суду залишити - без змін, постановити ухвалу, якою кримінальне провадження - закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 події та складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. Крім того, захисник просить дослідити перелік доказів, вказаних нею у клопотанні. В обгрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що орган досудового розслідування не провів перевірку відомостей, що є в заяві потерпілої та беззастережно розпочав розслідування одразу з проведення НСРД. В ході проведення НСРД протягом 5 місяців будь-яких контактів ОСОБА_7 з ОСОБА_13 не зафіксовано. Було встановлено, що ОСОБА_7 навіть не є службовою особою, до її посадових обов'язків не входить прийом та звільнення працівників з роботи. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили показання ОСОБА_7 про те, що в їх закладі з 90-х років існує каса взаємодопомоги, гроші в касу здавалися виключно на добровільній основі та в подальшому витрачалися на поточні потреби закладу. ОСОБА_7 та ОСОБА_12 здавали як і всі, свій кабінет ОСОБА_7 не замикала та доступ до каси був вільний. Водій Обласної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_14 пояснив, що систематично отримує від ОСОБА_7 гроші для придбання палива для службової машини, її ремонту, також протягом 2022 року він заготовляв дрова для котла, купуючи їх у приватних осіб за 7 тисяч грн за 1 куб. метр. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що з весни 2022 року рахунки були заблоковані та лікарі забезпечували життєдіяльність лікарень самостійно, багато безоплатних послуг вони надавали військовим та членам їх родин. З досліджених судом чорнових записів слідує, що ОСОБА_7 поряд з іншими працівниками також здавала гроші. Судом також була допитана свідок ОСОБА_15 , показання якої певним чином відрізняються від показань інших свідків, однак сторона захисту вважає ці показання нещирими, надуманими, в неї неприязні стосунки із обвинуваченою та її показання суперечать показанням інших свідків, документам та речовим доказам, дослідженим судом. Судом не надано оцінку тій обставині, що ОСОБА_12 неодноразово змінювала свої показання. Захисник посилається на показання потерпілої від 02.02.2023. Вважає, що судом не обгрунтовано склад та подію кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. Зазначає, що ОСОБА_12 з початку слідства постійно перебувала під контролем правоохоронних органів, а отже вона не помилялася стосовно того, що відбувається. І на відміну від ОСОБА_7 , яка займала пасивну позицію, активно діяла, а саме наприкінці кожного місяця домовлялася з ОСОБА_7 про зустріч, потім добровільно приходила до СБУ, потім приїжджала до лікарні, де під запис передавала переписані оперативниками купюри. ОСОБА_12 жодного разу не вказувала, що гроші, які вона передавала ОСОБА_7 , остання привласнювала. Допитані свідки стверджували, що кошти ОСОБА_7 збирала не для задоволення власних потреб, а на поточні витрати закладу. Захисник звертає увагу, що у судовому засіданні досліджувалися договори поставки дров, відповідно до яких 10.02.2022, 29.08.2022, 23.12.2022 ФОП ОСОБА_16 поставив дрова Обласній державній лікарні ветеринарної медицини, але судом не з'ясовувалося питання, яким чином ці дрова розподілялися, оскільки претендентів на дрова було 16 дільничних лікарень. Крім того, договори за 10.02.2022 та 23.12.2022 не охоплюють період вчинення інкримінованого злочину. Зазначає, що ОСОБА_7 фіксувала не тільки збір грошей, а й витрати. Захисник наводить обставини, які на її думку свідчать про наявність провокації з боку правоохоронних органів, які вчинили провокацію дій, які вони помилково вважали злочинними. Вказує, що відповідно до показань обвинуваченої, остання дійсно попереджала потерпілу про можливе звільнення, однак не через відмову від здачі грошей на потреби лікарні, а через несумлінне ставлення до трудових обов'язків. Потерпіла ОСОБА_12 повідомлялася судом апеляційної інстанції про призначені судові засідання шляхом надіслання судових повісток за місцем її проживання, вказаним у матеріалах провадження, та шляхом надіслання смс-повідомлень за вказаним у матеріалах провадження номером телефона. Однак, судові повістки про виклик повернуті до суду, як не вручені адресату, смс-повідомлення, згідно довідок, доставлені, однак потерпіла не прибувала у судові засідання суду апеляційної інстанції, клопотань про відкладення апеляційного розгляду від неї не надходило, у зв'язку із чим колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційні скарги за відсутності потерпілої ОСОБА_12 . Відповідно до частини 1 статті 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Такий виклик потерпілої узгоджується із наведеними положеннями КПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченої ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні вимоги, просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного. Клопотань про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 190 КК України, на підставі статті 49 КК України, від сторони захисту не надходило та захисник з обвинуваченою наполягали на закритті кримінального провадження за частиною 1 статті 190 КК України за відсутністю події та складу кримінального правопорушення. Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно із статті 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. В апеляційних скаргах як захисника обвинуваченої ОСОБА_7 , так і прокурора заявлено клопотання про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції. Однак, в апеляційній скарзі прокурора клопотання про дослідження доказів взагалі не конкретизоване. Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов'язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлені підстави для задоволення клопотання прокурора в частині дослідження протоколів НСРД, постанови про визнання речовими доказами від 31.10.2022, протоколів обшуків. Щодо необхідності дослідження доказів, перелік яких зазначений у клопотанні сторони захисту, то захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначила, що їх можливо дослідити, якщо у суду апеляційної інстанції виникнуть питання щодо досліджених доказів, при цьому, зауважила, що докази вже були предметом дослідження суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про дослідження доказів, перелік яких зазначений у її клопотанні, окрім протоколу за результатами проведення НСРД від 31.10.2022 та протоколу обшуку від 25.10.2022. Крім того, чеки, накладні та квитанції, які просить дослідити захисник стосуються витрат, понесених у 2023 році, тоді як предметом даного кримінального провадження є події 2022 року. Як вбачається із вироку, судом першої інстанції допитано обвинувачену ОСОБА_7 , потерпілу ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , досліджено письмові докази, а саме: протоколи огляду речей та документів від 21.06.2022, 21.07.2022, 26.08.2022, 26.09.2022, відповідно до яких ОСОБА_12 , в присутності понятих, надала для огляду працівникам поліції власні грошові кошти в розмірі по 3000 грн. кожного разу, а всього були оглянуті грошові кошти в сумі 12 000 гривень; протокол огляду речей та документів від 25.10.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_12 , в присутності понятих, було видано грошові кошти в сумі 4000 гривень; протоколи обшуків із відеозаписами вказаних слідчих дій, ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 27.10.2022 про накладення арешту на вилучені під час обшуків речі, протоколи та звукозаписи від 14.09.2022, 28.10.2022, 31.10.2022, де зафіксовані розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 . Обвинувачена ОСОБА_7 суду першої інстанції пояснила, як до її призначення на цю посаду, так і після, в лікарні співробітники завжди щомісячно збирали кошти на загальні потреби - так звана «каса взаємодопомоги». З 24 лютого 2022 року лікарня фактично не здійснювала свою діяльність через активні бойові дії, а ОСОБА_7 поїхала за кордон. У травні 2022 року вона повернулась до м. Харкова та з 28 травня 2022 року, приступила до роботи в лікарні. На той момент в лікарні працювали деякі співробітники і лікарі, однак, всі грошові операції вони не проводили через касовий апарат. Коли ОСОБА_7 наказала всім проводити оплати через касу, багато співробітників були категорично проти, у зв'язку із чим, ОСОБА_7 пов'язує написання стосовно неї заяви у червні 2022 року до прокуратури. Тоді ж за загальним рішенням колективу, у зв'язку із воєнним станом, було прийнято рішення про поновлення збору коштів на загальні потреби в сумі 3000 гривень щомісяця (господарські товари, препарати, поточні ремонти, паливо і т.д.). Однак, не всі співробітники погодились здавати гроші. Ніяких репресій щодо цих співробітників не було, навпаки, одна із співробітниць у серпні була відзначена за сумлінну працю. ОСОБА_12 була однією із тих співробітниць, яка погодилась на збір коштів і регулярно їх здавала. У неї із ОСОБА_12 були хороші і довірчі стосунки. Разом із тим, у ОСОБА_12 були погані фінансові показники, тому вона небагато і заробляла. ОСОБА_7 неодноразово їй казала, що її показники одні з найгірших і керівництво її показниками не задоволене, а тому її можуть звільнити за невиконання фінансового плану лікарні. Нікому з вищого свого керівництва ОСОБА_7 гроші не передавала і не мала такого наміру. Крім того, судом першої інстанції були оглянуті грошові кошти, виявлені у робочому кабінеті ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_7 та її захисник не заперечували факту вилучення вказаних грошових коштів зі службового кабінету обвинуваченої. Як зазначила ОСОБА_7 , частина цих грошових коштів повинна була піти на закупівлю дров, господарських та інших товарів для лікарні, а частина коштів - її особисті. Судом апеляційної інстанції досліджено наступні докази, зокрема: постанова про визнання речовими доказами від 31.10.2022, відповідно до якої грошові кошти на загальну суму 24000 гривень та два аркуша паперу із чорновими записами визнані речовими доказами. Фотокопії купюр та чорнових записів долучені до постанови. (Т. 1 а.с. 194-207) Під час дослідження вказаних фотокопій чорнових записів обвинувачена ОСОБА_7 зауважила, що не всі записи виконані нею, деякі з них виконані іншими співробітниками лікарні, які могли взяти кошти на якісь потреби (оплату інтернету, витрати на ксерокс, папір) та записати це. На іншому аркуші із чорновими записами зазначено, що кошти в розмірі 5000 гривень також здала сама ОСОБА_7 . Вказаним чорновим записам судом першої інстанції у вироку взагалі не надано жодної оцінки, що свідчить про неповноту судового розгляду. Також, судом апеляційної інстанції досліджено: - протокол за результатами НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 27.10.2022, відповідно до якого 27.08.2022 ОСОБА_12 передала ОСОБА_7 3000 грн. (Т. 2 а.с. 41-42); - протокол за результатами НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 27.10.2022, відповідно до якого 26.09.2022 ОСОБА_12 передала ОСОБА_7 3000 грн. (Т. 2 а.с. 47-48); - протокол за НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.10.2022, відповідно до якого 25.10.2022 ОСОБА_12 передала ОСОБА_7 4000 грн. (Т. 2 а.с.60-61); - протоколи обшуків від 25.10.2022, які були проведені за місцем роботи та місцем проживання ОСОБА_7 ; - протокол за результатами НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, відповідно до якого 21.06.2022 ОСОБА_12 передала ОСОБА_7 3000 грн. (Т. 3 а.с. 71-72); - протокол за результатами НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, відповідно до якого 22.07.2022 ОСОБА_12 передала ОСОБА_7 3000 грн. (Т. 3 а.с. 73-74); - протокол за результатами НСРД - аудіо відеоконтроль особи від 14.09.2022 - зафіксовано розмови між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 21.06.2022, 22.07.2022. (Т. 3 а.с. 75-82); - протоколи від 28.10.2022 за результатами НСРД - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж за номером телефону, яким користується ОСОБА_7 відповідно до яких інформації не отримано. (Т. 3 а.с. 83-86); - протокол від 31.10.2022 за результатами НСРД - аудіо відеоконтроль особи, відповідно до якого зафіксовано розмови між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 від 27.08.2022, 26.09.2022 (Т. 3 а.с. 87-90); - протоколи від 28.10.2022 за результатами НСРД - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж за номером телефону, яким користується ОСОБА_7 , відповідно до яких інформації не отримано. (Т. 3 а.с. 91-94); - протокол від 31.10.2022 за результатами НСРД - аудіо відеоконтроль особи, відповідно до якого зафіксовано розмову між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 25.10.2022 (Т. 3 а.с. 96-101); - протокол від 28.10.2022 за результатами НСРД - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж за номером телефону яким користується ОСОБА_7 , відповідно до якого зафіксоване спілкування ОСОБА_7 по телефону з ОСОБА_15 21.10.2022. (Т. 3 а.с. 102 - 110); - протокол від 28.10.2022 за результатами НСРД - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж за номером телефону яким користується ОСОБА_7 , відповідно до якого зафіксоване спілкування ОСОБА_7 по телефону з особою « ОСОБА_24 » 18.10.2022, 19.10.2022. (Т. 3 а.с. 111-120). Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 ввела ОСОБА_12 в оману тим, що зі слів ОСОБА_7 грошові кошти будуть використані, у зв'язку із чим визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, одночасно виправдавши її за частиною 4 статті 27 частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 369 КК України, оскільки не встановлено конкретної службової особи, якій нібито передавалися грошові кошти, а показань потерпілої ОСОБА_12 про гроші, які вона передавала ОСОБА_7 , за суб'єктивною думкою потерпілої, ймовірно, були призначені вищому керівництву, є недостатнім для визнання винуватості ОСОБА_7 . Тобто, поза розумним сумнівом вбачається, що розподіл грошових коштів, які здавали всі працівники лікарні, за суб'єктивним припущенням ОСОБА_12 призначалися для подальшої передачі керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. При цьому, належить врахувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У відповідності до частини 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину. Положеннями частини 1 статті 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу. Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. За змістом частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. У відповідності з частиною 3 статті 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності стороною обвинувачення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України, оскільки під час досудового розслідування не було встановлено конкретної службової особи, яка займає відповідальне становище та яка наділена повноваженнями щодо неперешкоджання у повсякденні роботі та незвільненні із посади, про що зазначено у формулюванні обвинувачення, та якій ОСОБА_7 нібито збиралася передавати кошти, які отримала від потерпілої ОСОБА_12 , ввівши таким чином потерпілу в оману. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_7 спонукала ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди нібито керівнику, який знаходиться на «Науковій», де як встановлено стороною обвинувачення, знаходиться Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
Разом з тим, відповідно до протоколів проведених негласних слідчих (рошукових) дій, а саме аудіо, -відеоконтроль особи від 14.09.2022 та від 31.10.2022, в яких зафіксовані розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , що відбулися 21.06.2022, 22.07.2022, 27.08.2022, 26.09.2022, 25.10.2022, ОСОБА_7 у розмові з ОСОБА_12 не вказувала на жодну конкретну особу, якій нібито мала намір передати саме ті кошти, які їй передавала ОСОБА_12 . Посилання у обвинувальному акті на те, що ОСОБА_7 підбурювала до надання неправомірної вигоди керівництву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, тобто службовій особі, що займає відповідальне становище, є припущенням сторони обвинувачення, яке прокурор пов'язує зі словами ОСОБА_7 , зазначеними у протоколі НСРД від 14.09.2022, яким зафіксовано зміст розмови з ОСОБА_12 21.06.2022, про те, що кошти передавалися для керівника на Научній. Однак, зафіксована розмова від 21.06.2022 між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не дає обгрунтованих підстав вважати, що у розмові йдеться саме про керівництво Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, оскільки ОСОБА_7 не вказала на конкретних осіб, яким нібито мала намір передати кошти, що є предметом кримінального правопорушення. Крім того, на переконання колегії суддів, словосполучення «деньги возятся на Научную, там где сидит начальник, который вот просто сидит на зарплате», у контексті зафіксованої розмови неможливо однозначно тлумачити як вказівку саме на службову особу, яка займає відповідальне становище та наділена відповідними повноваженнями на вчинення чи невчинення дій щодо неперешкоджання у повсякденні роботі та незвільненні із посади. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, є вчинення діяння, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище. Тобто, службова особа, якій надається неправомірна вигода має займати відповідальне становище та бути наділеною відповідними повноваженнями на вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Крім того, із змісту зафіксованої розмови за 21.06.2022 вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_12 розмовляли про те, що ОСОБА_12 не працює з паспортами, оскільки не бажає працювати із документами. Видача паспортів передбачає ведення журналів, які ОСОБА_12 не бажає вести. ОСОБА_12 зауважує, що вона виходить раз в три дні, на що ОСОБА_7 відповіла, що ОСОБА_12 може виходити кожного дня працювати та зазначила, що нічого не подієш, тоді ОСОБА_12 не буде тут працювати. Якщо бажає працювати, може приходити завтра. На що ОСОБА_12 відповіла, що і більше працювати не хоче, бо має дитину, яка сидить вдома сама, у місті кожного дня обстріли. ОСОБА_7 при цьому, пропонує ОСОБА_12 різні варіанти для того, щоб працювати та більше заробляти, оскільки роботи вистачає всім. Зафіксовано, що ОСОБА_25 передає ОСОБА_7 грошові кошти, зазначає, що коли має аналізи, то старається не перебивати колег, щоб вони теж щось заробили, щоб поклали до каси. У подальшому у розмові ОСОБА_7 також зазначила, що у ОСОБА_12 мінімальна каса - 500 гривень. Після чого ОСОБА_12 запитала чи не образливо ОСОБА_7 , що дорослий чоловік сидить та точно так заробляє, на що ОСОБА_7 відповіла, що це не він, не йому кошти, гроші тим, хто не заробляє, що гроші возяться на «Научну», де сидить начальник. При цьому, ОСОБА_7 не зазначила, про які конкретно кошти йде мова, враховуючи, що попередні репліки учасників розмови стосуються коштів, які працівники отримують за надані послуги, та які йдуть до каси, а також не вказала, що кошти передаються саме начальнику. Відповідно до протоколу НСРД від 31.10.2022, зафіксовано зміст розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_12 25.10.2022 про гроші. ОСОБА_12 зазначає, що 5000 це занадто, таких коштів в лабораторії вона не отримає. ОСОБА_7 відповіла, що «ми чотири з тебе беремо, докладаємо тисячу, плюс на новий рік буде премія, близько 300 %». ОСОБА_12 зауважує: «Що як завжди заберуть?». ОСОБА_7 відповідає: «50% премії вам завжди залишали». Далі розмова про те, щоб ОСОБА_12 працювала в лабораторії, чому вона не робить клінічний аналіз крові. У телефонних розмовах ОСОБА_7 з абонентами ОСОБА_15 та « ОСОБА_24 », зафіксованих у протоколах НСРД, йдеться про те, що необхідно здавати по п'ять тисяч, про «общак», про те, що лікар має робити гарну касу. ОСОБА_7 у розмові з абонентом « ОСОБА_24 » зазначає, що «я колектив давлю на гроші в касу». Зміст вказаних розмов, враховуючи, що з наданих лікарями послуг дійсно формувалася каса, не є достатнім для підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, за обставин, які викладені у обвинувальному акті. Вказані розмови за своїм змістом об'єктивно не дозволяють зробити висновок про наявність конкретно визначеного умислу у ОСОБА_7 на вчинення незаконних дій шляхом обману, оскільки чітко обговорюється питання формування «каси взаємодомоги», кошти з якої витрачалися виключно на потреби лікарні для її функціонування, без належного держаного фінансування. Більш того, судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_13 , який пояснив, що він працює начальником Харківської обласної державної лікарні ветеринарної медицини, яка знаходиться в одній будівлі з Дільничною лікарнею ветеринарної медицини № 2 міста Харкова за адресою; м. Харків, вул. Фонвізіна, 19. За посадою він не є службовою особою, яка займає відповідальне становище. В його підпорядкуванні знаходяться всі дільничні лікарні, в тому числі Дільнична лікарня ветеринарної медицини № 2 міста Харкова. В його обов'язки входить зокрема прийом і звільнення працівників, а також інші керівні функції. Безпосереднім керівником ОСОБА_13 , на момент подій, була начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_22 .. Він особисто не отримував ніяких коштів ні від кого із співробітників, в тому числі і від ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з 08.08.2022 працює начальником ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області показала, що за посадою вона є службовою особою, яка займає відповідальне становище. ОСОБА_7 не є безпосередньо її підлеглою і до допиту органами досудового розслідування не знала ОСОБА_7 взагалі, оскільки вона призначається і підпорядкована керівнику обласної лікарні. Нічого про збір коштів у дільничних лікарнях вона не знає, і ні від ОСОБА_7 , ні від її керівника ОСОБА_13 , жодних коштів не отримувала. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з апеляційними доводами прокурора ОСОБА_7 інкриміноване саме підбурювання до надання неправомірної вигоди, а не сам факт її передачі службовій особи. Поряд з цим, як зазначено вище, стороною обвинувачення мало бути доведено, що ОСОБА_7 ввела ОСОБА_12 в оману шляхом її підбурювання до надання коштів саме службовій особі, яка відповідає ознакам, визначеним диспозицією статті 369 КК України, що в даному випадку не знайшло підтвердження, оскільки особа, якій нібито йшли кошти взагалі не конкретизована, а посилання у обвинувальному акті на те, що це саме керівництво вищого органу - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області є припущенням зі сторони обвинувачення. Крім того, відповідно до формулювання обвинувачення за частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України, ОСОБА_7 підбурювала ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди службовій особі за неперешкоджання у повсякденній роботі та незвільнення із посади, тоді як під час розмов із ОСОБА_12 , ОСОБА_7 взагалі не вказувала на службову особу «на Научній», яка мала такі повноваження, враховуючи, що ОСОБА_12 відповідно до наказу № 185к від 08.11.2021 були прийнята на роботу керівником Обласної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_26 (Т. 2 а.с. 187). До того ж, щодо посилання потерпілої на те, що ОСОБА_7 вимагала в неї кошти за нестворення перешкод у повсякденній роботі, то зі змісту зафіксованих розмов вбачається, що ОСОБА_7 навпаки зазначала, що ОСОБА_12 може працювати кожного дня, своїм клієнтам може робити паспорта, виходити на прийом, організовувати свій час, щоб робити аналізи, робити чіпи, вакцинації. При цьому, ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_12 може піти з роботи, це просто вибір, вона або погоджується на умови або ні. Контекст зафіксованої розмови не дозволяє однозначно зробити висновок про те, що ОСОБА_7 підбурила потерпілу до надання їй коштів шляхом погроз щодо перешкоджання у роботі чи її звільнення, оскільки ОСОБА_7 не має повноважень на звільнення її підлеглих з займаних посад. Підбурюванням визнається умовляння, підкуп, погроза, примус або інші дії, якими підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення, а саме до пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Дослідження всієї сукупності доказів та оцінка всіх фактичних обставин кримінального провадження не дозволяє зробити мотивований висновок, що дії обвинуваченої за своїм характером об'єктивно були спрямовані саме на зміцнення у потерпілої бажання, формування рішучості на надання неправомірної вигоди та схиляння її до надання неправомірної вигоди невідомій службовій особі, яка займає відповідальне становище, враховуючи, що потерпіла під час допиту у суді першої інстанції пояснювала, що з моменту її прийняття на роботу, вона знала, що гроші в лікарні збирались давно. В 2021 році був збір грошей «на рекламу». Спочатку ОСОБА_12 не задавалась питанням куди йдуть ці гроші, просто здавала ОСОБА_7 . Зазначала, що в кінці травня 2022 року на роботу вийшла також завідуюча - ОСОБА_7 , яка зібрала збори та вказала, що щомісячні збори поновлюються в сумі по 3000 грн. на місяць. Оскільки на господарські товари та інше вони скидались окремо, ОСОБА_12 не захотіла сплачувати ще 3000 грн., її це обурило, а тому вона вирішила звернутись до прокуратури. Після звернення до прокуратури, вона під контролем працівників правоохоронних органів, з червня по вересень, здавала ОСОБА_7 по 3000 грн., а у жовтні 2022 року - 4000 грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заява про вчинення кримінального правопорушення була подана потерпілою ОСОБА_12 до прокуратури лише 02.06.2022, де потерпіла зазначила, що ОСОБА_7 з лютого 2022 року вимагає від неї щомісячно 3000 гривень за нестворення перешкод у її повсякденній діяльності, посилаючись на керівника Обласної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_13 . При цьому, як встановлено судом першої інстанції під час судового провадження, ОСОБА_7 після початку повномасштабного вторгнення повернулася на роботу лише у травні 2022 року. Тобто обгрунтованих даних, які б підтверджували, що до травня 2022 року ОСОБА_7 підбурювала ОСОБА_12 на надання неправомірної вигоди для керівництва вищого органу за можливість працювати, судом апеляційної інстанції також не встановлено. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що працюючи на посаді завідувача Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 в місті Харкові, службовою особою, до повноважень якої не входить звільнення працівників Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2, однак остання наділена організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, виник злочинний умисел на незаконне збагачення, а саме на заволодіння коштами від підлеглих працівників шляхом обману та погрозами звільнення з посади. Однак, дослідженими судом доказами та показаннями інших працівників лікарні взагалі не підтверджується наявність у ОСОБА_7 умислу на заволодіння коштами інших підлеглих працівників шляхом їх обману та погрозами звільнення їх з посади, оскільки жоден із допитаних свідків про це не вказав, а навпаки спростовують обставини, викладені ОСОБА_12 у заяві про вчинення кримінального правопорушення. З дослідженої судом першої інстанції сукупності доказів об'єктивно вбачається, що стороною обвинувачення не доведена наявність умислу у ОСОБА_7 на заволодіння коштами ОСОБА_12 для особистих потреб, тобто не доведено наявності у ОСОБА_7 корисливого мотиву. Слід зазначити, що кваліфікація дій обвинуваченої саме за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України обумовлена висновками Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року, відповідно до якої дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за статтею 368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК України як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України як підбурювання до замаху надавання хабара (неправомірної вигоди). Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на давання останнього. Разом з тим, обвинувачення за частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України в даному випадку не знайшло свого підтвердження, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції. Однак, висновки суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_7 винуватою за частиною 1 статті 190 КК України є помилковими та спростовуються сукупністю доказів, досліджених у суді першої інстанції. Суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України доведена, оскільки остання ввела ОСОБА_12 в оману тим, що з її слів, грошові кошти будуть використані. Однак такі висновки суперечать встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам. Підставою для визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, згідно оскаржуваного вироку, є те, що суду першої інстанції не було надано ніяких розрахункових документів, чеків на придбання протягом травня - жовтня 2022 року товарів, дров, палива, медичного обладнання тощо. Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками місцевого суду, оскільки свідки під час допиту у суді першої інстанції надавали показання про те, що ОСОБА_7 давала кошти на придбання господарських товарів, пального, крім того, за необхідності кошти можна було взяти в її робочому кабінеті, при цьому записати для чого взяті кошти. Судом першої інстанції встановлено, що до призначення ОСОБА_7 на посаду у лікарні щомісяця збиралися кошти на загальні потреби. Спочатку збирали 2000 - 2500 гривень, в подальшому 3000 гривень, а потім 5000 гривень. Свідок ОСОБА_18 у суді першої інстанції надала показання про те, що до листопада 2022 року в лікарні завжди збирали щомісяця кошти на загальні потреби, або як всі колеги казали «на рекламу». Пояснила, коли наприклад треба було заправити картридж в принтері, чи привозили воду, ОСОБА_18 знала, де лежать на це кошти в кабінеті ОСОБА_7 , які можна було взяти, коли її не було на місці. Свідок ОСОБА_17 повідомляв, що весь час поки він працює, співробітники здавали щомісяця певну суму на загальні потреби лікарні ще до призначення ОСОБА_7 на посаду. Кошти збиралися на господарські товари, дрова тощо. Сам добровільно здавав кошти. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що дехто не погодився здавати кошти, але ОСОБА_7 не давила, сказала, що здасть їх за тих, хто не здав. Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він є водієм обласної державної лікарні ветеринарної медицини, яка знаходиться на 2-му поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, буд. 19, керівником якої є ОСОБА_13 .. ОСОБА_14 ввірено два автомобіля. Працюючи в обласній лікарні, до нього періодично зверталась завідуюча дільничної лікарні, що знаходиться на першому поверсі - ОСОБА_7 для допомоги в перевезеннях тварин, за що надавала гроші на паливо. ОСОБА_7 неодноразово давала гроші на паливо, дрова, і на невеликий поточний ремонт автомобіля. Свідок ОСОБА_19 показала, що працює санітаркою Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова. НА роботу вона прийшла коли завідувачем була ОСОБА_7 .. Всі господарські товари для прибирання і обслуговування приміщень та території, купувались за рахунок лікарів. Кошти на придбання цих товарів, за потребою, давала ОСОБА_7 , оскільки за рахунок лікарні ці потреби не забезпечувались. Свідок ОСОБА_20 показала, що вона працює лікарем Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова з 1999 року. Весь час її роботи, в лікарні здійснювались збори коштів лікарів на загальні потреби лікарні. В 2021 році на посаду завідуючої лікарні прийшла ОСОБА_7 , яка також збирала кошти з лікарів в сумі 3000 грн. на місяць. Куди конкретно шли ці кошти, вона не знає, однак закуповувалось дещо з господарських товарів, товарів медичного призначення, вакцини, тощо. Вона особисто не купувала ці товари, знає що купував лікар ОСОБА_17 . Свідок ОСОБА_21 надала покази про те, що на час коли ОСОБА_7 була завідуючою Дільничної лікарні ветеринарної медицини № 2 міста Харкова, вона в цій лікарні працювала лікарем. Як до приходу ОСОБА_7 , так і під час її роботи, лікарі збирали гроші на препарати, товари господарського та медичного призначення. Ці грошові кошти вони передавали ОСОБА_7 .. Що конкретно і на яку суму закуповувалось, ОСОБА_7 не звітувала. ОСОБА_21 підтвердила, що деякі речі, препарати та медичне обладнання дійсно закуповувалось з цих грошей і видавалось для роботи лікарям. Жодних погроз з боку ОСОБА_7 за не здачу грошових коштів, на неї не здійснювалось. Тобто показання вищенаведених свідків, які надані різними працівниками лікарні, поза розумним сумнівом свідчать, що спільно зібрані кошти працівників лікарні, з урахуванням фактичних потреб лікарні, об'єктивно виділялися на потреби життєдіяльності лікарні, за відсутності достатнього фінансування. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час обшуку в кабінеті ОСОБА_7 , окрім грошових коштів, також були виявлені чорнові записи, які відповідно до постанови слідчого від 31.10.2022 були визнані речовими доказами. З фотокопій вказаних записів вбачається про здійснені витрати за інтернет, папір. Крім того, на окремому аркуші зафіксовано, що кошти здавала і сама ОСОБА_7 (Т. 1 а.с. 197-198) Зазначені обставини стороною обвинувачення не спростовані та судом першої інстанції не були оцінені у сукупності з іншими доказами. Ці відомості об'єктивно спростовують формулювання обвинувачення як в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за частиною 1 статті 190 КК України, так і за частиною 4 статті 27, частиною 5 статті 15, частиною 3 статті 369 КК України. Оскільки кошти здавала і ОСОБА_7 пред'явлене їй обвинувачення у тому, що вона діяла з корисливих мотивів та бажала заволодіти коштами ОСОБА_12 шляхом обману, а також заволоділа вказаним способом коштами ОСОБА_12 на загальну суму 16 000 гривень не знаходить свого підтвердження. Зокрема, грошові кошти, які ОСОБА_12 передавала ОСОБА_7 , ідентифікаційні ознаки яких були зафіксовані у протоколах огляду речей та документів, не були вилучені за місцем мешкання ОСОБА_7 , де було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 2200 доларів США, не встановлено, що ОСОБА_7 , заволодівши вказаними коштами з корисливих мотивів, обернула їх на свою користь. Органом досудового розслідування не встановлено, куди були витрачені кошти, передані ОСОБА_7 від ОСОБА_12 , а за наявності даних про те, що кошти, як здавали працівники лікарні все таки використовувалися для господарських потреб, версія сторони обвинувачення не є переконливою та поза розумним сумнівом не підтверджує винуватість ОСОБА_7 . Оскільки кошти, які здавала ОСОБА_12 , не були відокремлені від коштів, які здавали інші співробітники, в тому числі і ОСОБА_7 , стороною обвинувачення не надано достатніх доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_7 заволоділа коштами ОСОБА_27 , а не використала їх на господарські потреби лікарні. У робочому кабінеті ОСОБА_7 25.10.2022 під час проведення обшуку серед виявлених купюр були вилучені купюри у сумі 4000 гривень, які були отриманні ОСОБА_12 цього ж дня від прокурора для проведення слідчої дії. Поряд з цим, вилучення цих коштів саме у кабінеті ОСОБА_7 в той же день, коли вони отримані від ОСОБА_12 , не свідчить про заволодіння цими коштами шляхом обману та наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву. Враховуючи показання свідків, кожен з яких підтвердив, що дійсно іноді придбавалися якісь господарські товари, з огляду на зміст чорнових записів, вилучених у кабінеті ОСОБА_7 , де зазначалися витрати на папір, ксерокс, інтернет, та внески, в тому числі і від ОСОБА_7 , зібрані органом досудового розслідування докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у тому, що вона шляхом обману заволоділа коштами ОСОБА_12 на суму 16000 гривень. Крім того, свідок ОСОБА_15 пояснювала, що вона та ОСОБА_18 відмовилися здавати кошти, але ОСОБА_7 сказала, що здасть тоді свої кошти за них. Відповідно до частини 3 статті 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції враховує, що у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Коробов проти України», «Кобець проти України» зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Натомість, у даному провадженні суд апеляційної інстанції приходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, через підбурювання потерпілої до надання щомісячно неправомірної вигоди керівництву ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, за нібито неперешкоджання у повсякденній роботі та не звільненні з посади, заволоділа коштами ОСОБА_12 у сумі 16 000 гривень. На переконання колегії суддів, під час досудового розслідування не встановлено достатніх доказів, які б вказували на введення потерпілої ОСОБА_12 в оману. Зміст протоколів НСРД поза розумним сумнівом не підтверджує винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а апеляційні доводи прокурора цього не спростовують. Крім того, щодо апеляційних доводів захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про наявність ознак, притаманних провокації вчинення кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що тривалість проведення у даному кримінальному провадженні НСРД не виключає створення умов щодо провокації вчинення кримінальних правопорушень. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті частини 1 статті 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Частиною 1 статті 417 КПК України визначено, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Враховуючи, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані ОСОБА_7 , які викладені в обвинувальному акті, не знайшли свого підтвердження сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення, а показання потерпілої ОСОБА_12 та зміст досліджених протоколів НСРД є недостатніми для підтвердження тієї кваліфікації дій, яка ставиться у провину обвинуваченій та за обставин, що викладені у обвинувальному акті, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційні доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 є слушними, у зв'язку із чим вирок суду в частині визнання ОСОБА_7 винуватою за частиною 1 статті 190 КК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині - закриттю на підставі статті 417, пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для закриття кримінального провадження саме у зв'язку із відсутністю події та складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, тому апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню. З огляду на те, що вирок суду в частині визнання ОСОБА_7 винуватою за частиною 1 статті 190 КК України підлягає скасуванню, застосування спеціальної конфіскації є безпідставним, що в свою чергу тягне за собою скасування вироку у частині вирішення питання щодо долі окремих речових доказів, а саме грошових коштів на суму 2000, 4400, 24000 гривень, які були вилучені у робочому столі під час обшуку у кабінеті ОСОБА_7 , та які підлягають поверненню ОСОБА_7 . Крім того, колегія судді дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо долі речового доказу, а саме 2х аркушів паперу з чорновими записами, які зберігаються в ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, які необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись частиною 2 статті 376 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково. Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 стосовно ОСОБА_7 в частині визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України - скасувати, у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за частиною 1 статті 190 КК України - закрити на підставі статті 417, пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України. Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 в частині вирішення долі речових доказів, а саме: - 2 (два) аркушів паперу з чорновими записами, які зберігаються в ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області; - грошових коштів на загальну суму 2000 гривень, купюрами номіналом 1000 гривень, у кількості 2 купюр: АА 5262416; АЖ7709755 (у верхній (першій) шухляді робочого столу), які запаковано до експертного пакету № 1051208 з підписом понятих та слідчого та які зберігаються у камері схову Відділу поліції № 2 Харківського районного управління № 1 ГУНП в Харківській області; - грошових коштів на загальну суму 4400 гривень, купюрами номіналом 200 гривень у кількості 22 купюр: СМ6136853; ХЖ1380903; ХИ1594129; СД4013869; ПГ566956; УС6672581; ВЗ6870564; ПЗ7624828; ХА0142468; ЗГ8286964; ХВ8695803; УЄ6354526; ХЗ2434624; КЕ8184777; КБ6922142; ХД4884390; ВГ7846885; ЄГ4598059; СЄ7383296; ХЄ9316789; ЕШ4008816; ХЗ7049595, (знаходились у четвертій шухляді робочого столу), які запаковано до експертного пакету №1050420 з підписом понятих та слідчого та які зберігаються у камері схову Відділу поліції № 2 Харківського районного управління № 1 ГУНП в Харківській області; - грошових коштів загальною сумою 24000 гривень, купюрами номіналом 100 гривень 6 купюр: ВЦ7270873; АЄ7454455; СБ5482319; УЗ3637485; АА9227229; АЄ1734927; купюри номіналом 200 гривень у кількості 22 купюр: ХД7659656; ЗБ0608612; ЕА2896416; ГЗ0737898; УТ0265239; УМ8566609; ПВ3546143; ТИ71125270; ТЄ3676583; УР5262525; ХЄ6771089; ТД1034290; ЕЄ1792311; СМ2305299; СИ4649962; ТЗ5814995;ХА6962057; ПД0724032; УБ2644466; ПЗ5272427; ЦА9177393; УД1139361; купюри номіналом по 500 гривень у кількості 34 купюр: АА48288941; АП0258538; ВЗ1774754; АГ8420728; ЗЗ8378639; ВЖ2659817; ГА3459173; ВИ5373340; СД5945468; ЗГ3680266; ЛД3276288; УИ4419978; БТ3230050; ФБ9450613; АД2953438; ЕИ1706730; АМ0491864; ЕГ5500113; АЕ9410510; СЗ5931201; ВЖ7606530; ГК5735719; ФГ8227690; ЛИ1623884; ВХ8222200; ЛД4357463; ХЖ2272646; ГА7192357; ВЗ2711329; ГБ4016116; ВД6218805; МА3097553; ЗБ2059619; АК9670113; купюри номіналом 1000 гривень у кількості 3 купюр: ЕА5889169; ЕА0507838; АЕ0585502, (знаходились у четвертій шухляді робочого столу), які запаковано до експертного пакету №1050420 з підписом понятих та слідчого та які зберігаються у камері схову Відділу поліції № 2 Харківського районного управління № 1 ГУНП в Харківській області, які було вилучено у ОСОБА_7 під час обшуку у її особистому кабінеті - скасувати, 2 (два) аркуші паперу з чорновими записами, які зберігаються в ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області - залишити в матеріалах кримінального провадження, а вказані грошові кошти - повернути ОСОБА_7 . В решті вирок суду - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: