Справа № 638/2398/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/136/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст. 307 КК України
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220480003760 від 27.11.2020, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше судимим не був, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання обчислено з моменту фактичного затримання - з 27.11.2020.
Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 27.11.2020 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що в листопаді 2020 року, точний час в ході судового розгляду встановлено не було, маючи умисел на вчинення тяжкого злочину у сфері незаконного обігу психотропних речовин, діючи з корисливих мотивів, користуючись власним мобільним телефоном через програму системи миттєвих повідомлень «Telegram» замовив у невстановленої судом особи заборонену в обігу особливо небезпечну, психотропну речовину - PVP.
За допомогою доставки «Нова Пошта» ОСОБА_7 повинен був отримувати наркотичні засоби, розфасувати їх у визначених дозах й кількості та у подальшому залишати в різних місцях на території міста Харкова.
Після чого, ОСОБА_7 за допомогою власного мобільного терміналу, через невстановлену під час судового розгляду особу, повинен був повідомляти покупців про зазначені місця розташування наркотичних засобів у вигляді фотознімків із зазначенням на них адрес, за що отримував прибуток від збуту наркотичних засобів у вигляді попередньо обумовленої оплати.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , користуючись власним мобільним телефоном, через програму системи миттєвих повідомлень «Telegram» отримав від оператору інтернет магазину повідомлення з номером накладної «Нової Пошти».
Далі 27.11.2020 року у денний час, ОСОБА_7 прослідував до відділення «Нової пошти» №81, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 346 А та забрав посилку, яка знаходилась в пакеті, після чого, одразу біля виходу з «Нової Пошти», а саме об 11 годині 36 хвилин був виявлений співробітниками поліції, та в подальшому затриманий в порядку статті 208 КПК України. Під час проведення огляду місця події у ОСОБА_7 було вилучено пакет, в якому знаходилось 2 пакета з фіксатором, в середині яких містилась кристалічна речовина масою: 27,7390 грам та 24,5314 грам, яка відповідно до висновку експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №13/1/3553СЕ-20 від 28.11.2020 року, містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса в перерахунку на масу речовини, становить: 17,9627 грам та 14,5304 грам. Вказану речовину ОСОБА_7 придбав та зберігав з метою подальшого збуту.
Не погодившись з зазначеним вироком прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Прокурор у поданій апеляційній скарзі, яка була ним у подальшому доповнена, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 - скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не дотримався вимог статті 65 КК України та статті 334 КПК України, оскільки належним чином не мотивував підстави призначення засудженому значно меншого покарання, ніж передбачає максимальна санкція статті КК України, керуючись тільки тим, що ОСОБА_7 на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Однак, не в повній мірі оцінив те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин у сфері обігу психотропних речовин з корисливих мотивів, до цього часу офіційно не працевлаштувався, що свідчить про нього, як про особу антисоціальну та схильну до вчинення злочинів, які відносяться до вказаної категорії, з метою отримання прибутку.
Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання, на думку прокурора, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів, не відповідає тяжкості вчинених ним протиправних діянь та його особі внаслідок м'якості.
Апелянт звертає увагу на те, що матеріали судового провадження не містять даних, які свідчать про здійснення аудіо та відео фіксації судового засідання від 23.03.2023, а саме під час дослідження доказів, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній сказі просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 - скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 - закрити, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 скасувати, звільнивши його з - під варти негайно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, не доведена поза розумним сумнівом. Докази, які надані стороною обвинувачення та дослідженні судом першої інстанції, не підтверджують винуватість ОСОБА_7 , а навпаки свідчать про його невинуватість, та є недопустимими.
Звертає увагу, що відомості до ЄРДР внесені слідчим 27.11.2020 з кваліфікацією правопорушення за частиною 2 статті 307 КК України, де зазначено про те, що 27.11.2020 в порядку статті 208 КПК України затримано ОСОБА_7 , в ході особистого обшуку якого було виявлено та вилучено полімерний пакет з порошкоподібною речовиною, яку останній зберігав при собі з метою збуту. Однак не зрозуміло з яких підстав ОСОБА_7 було затримано, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що у працівників поліції нібито було доручення слідчого про встановлення місця знаходження ОСОБА_7 , та доставку його до відділу поліції для проведення слідчих дій, але останній жодних повідомлень про виклик до слідчого не отримував, жодного візиту за місцем мешкання ОСОБА_7 працівниками поліції не здійснювалось. В матеріали провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_7 має відношення до інших кримінальних проваджень. Його випадково помітили біля відділення «Нової пошти» та вирішили перевірити документи, а коли ОСОБА_7 став тікати на нього одягнули кайданки та викликали слідчо-оперативну групу, яка відразу по прибуттю почала складати протокол затримання, та на початку його складання співробітник поліції повідомив ОСОБА_7 що його затримано за скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України.
Апелянт вказує, що матеріали провадження не містять жодних відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_7 причетний до злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів або психотропних речовин, що свідчить про незаконне притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. Обвинувачений зазначав, що він прийшов до відділення «Нової пошти» отримати своє замовлення, а саме спортивний одяг, про те, що в коробці могли перебувати наркотичні засоби йому не відомо.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що не відповідають дійсності результати проведення НСРД, відповідно до яких у телефоні ОСОБА_7 були виявлені фотографії із вказаними адресами нібито місця знаходження закладок, а також в яку ізолюючу стрічку вони запаковані, який наркотик та його вага. У судовому засіданні були переглянуті вищезазначені фотографії, де окрім місцевості нічого іншого зображено не було, а саме ніяких фактів зображення пакетів з наркотичними речовинами на даних фотографіях не міститься, однак судом першої інстанції у вироку вказано, що при проведенні негласної слідчої (розшукової ) дії, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем була отримана інформація, що у мобільному телефоні, який був вилучений у ОСОБА_7 , були виявлені фотографії із вказаною адресою місця знаходження «закладок», а також в яку ізолюючу стрічку вони запаковані, який наркотик та його вага.
У судових засіданнях було допитано свідків, а саме двох понятих, які були присутні при затриманні ОСОБА_7 та двох працівників поліції які здійснювали його затримання. Один із понятих зазначив, що він не одноразово за проханням працівників поліції приймає участь в такому заході, що свідчить про упередженість понятого у зв'язку з тим, що даний понятий знаходиться у залежності від працівників поліції, які його залучають до подібних заходів. Також, з матеріалів справи вбачається, що дані поняті були присутні також і при складанні протоколу огляду місця події, згідно якого, у ОСОБА_7 була вилучена картонна коробка. Однак про цю подію свідки під час допиту у судовому засіданні, та під час досудового розслідування нічого не повідомили, що може свідчити про те, що вони не були присутні при складані вищевказаного протоколу.
Стороною обвинувачення, на підтвердження кваліфікації злочину за частиною 3 статті 307 КК України, не були надані докази того, що ОСОБА_7 з кимось домовлявся щодо реалізації психотропних речовин, дані про осіб, які придбали у обвинуваченого психотропні речовини, дані про листування щодо реалізації психотропних речовин, дані отримання грошових коштів за реалізовані психотропні речовини, або інші будь-які докази на підтвердження умислу щодо збуту. Оперативні закупівлі психотропної речовини не проводилися, то як можна стверджувати, що ОСОБА_7 придбав та зберігав психотропну речовину з метою збуту, незрозуміло.
Також не спростовується проведеним судовим слідством твердження ОСОБА_7 про те що він отримував у відділенні «Нової пошти» посилку зі спортивним одягом. Таким чином ОСОБА_7 не міг знати, що знаходиться в посилці, натомість працівникам поліції достоменно було відомо, що знаходиться в посилці.
Захисник звертає увагу на неповноту судового розгляду, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості, після дослідження доказів сторони обвинувачення, навіть заявити клопотання про дослідження доказів сторони захисту.
22 листопада 2023 року була постановлена ухвала щодо застосування приводу до свідка ОСОБА_10 та доставки її до Дзержинського районного суду м. Харкова. Однак 7 грудня 2023 року у судове засідання свідок доставлений не був. Ніяких документів про причини невиконання ухвали суду та про застосовані заходи спрямовані на її виконання не надано. Не надійшло ніяких заяв і від свідка ОСОБА_10 . Прокурор у судовому засіданні повідомив, що свідок не може прибути в судове засідання, однак документів на підтвердження неможливості свідка прибути в судове засідання, не надав.
Крім того, прокурор заявив клопотання, що він відмовляється від допиту даного свідка у судовому засіданні проти чого заперечувала сторона захисту, у зв'язку з тим, що даний свідок є єдиною особою яка може пояснити як ,та при яких обставинах проводилося затримання ОСОБА_7 . Однак суд першої інстанції незважаючи на заперечення сторони захисту, повідомив, що сторона захисту не має права заперечувати при вирішенні цього питання.
Захисником було повідомлено, що у сторони захисту є клопотання, однак суддя вказала, що сторона захисту не може заявляти ніяких клопотань. Тобто, в порушення норм діючого законодавства, а саме статті 350 КПК України, а також статті 363 КПК України, а саме: після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим, має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження. Таке право стороні захисту надано не було, що є грубим порушенням права на захист.
Після чого суд повідомив, про перехід до стадії судових дебатів. Стороною захисту було заявлено клопотання про надання часу для підготовки для судових дебатів, однак суддею було відмовлено в цьому клопотанні, оскільки справа розглядається вже майже три роки та сторона захисту повинна бути підготовленою до судових дебатів. Дійсно вищезазначена справа розглядається вже майже три роки, однак такий час розгляду справи проводиться не з вини сторони захисту, а у зв'язку з тим, що на протязі двох років проводились засідання лише з метою продовження строку дії запобіжного заходу. Дослідження доказів почалося навесні 2023 року. Відмова суду відкласти судові дебати із необхідності їх підготовки є істотним порушенням права на захист.
На думку захисника, суд першої інстанції не вжив заходів для забезпечення реалізації обвинуваченим та його захисником права на виступ у судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їх процесуальних прав. Такі обставини свідчать про порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливого судового розгляду, оскільки кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєве невигідне становище відносно другої сторони.
Крім того, судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме за наявності підстав для закриття кримінального провадження в кримінальній справі, його не було закрито. Сторона захисту в судових дебатах висловила позицію щодо закриття провадження по справі, у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину однак у вироку суду не вказано, з яких причин суд не прийняв до уваги ці доводи сторони захисту.
Захисник вважає, що під час судового розгляду безумовно виник дисбаланс рівноваги сторін у кримінальному провадженні, де сторона обвинувачення отримувала все що хотіла, оскільки усі без винятку клопотання прокурора задовольнялися у повному обсязі, а клопотання сторони захисту навіть заборонялися судом першої інстанції оголошуватися. Намагання сторони захисту встановити об'єктивну істину по справі не знайшли підтримки зі сторони суду першої інстанції, що як наслідок вирок суду не відповідає ні обставинам справи, ні даним, отриманим під час судового слідства.
Обвинувачений в апеляційній скарзі просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у даному кримінальному провадженні відсутні докази вчинення ним інкримінованого злочину, оскільки на вилученому пакеті з наркотичними засобами відсутні його відбитки пальців, його клопотання про проведення експертизи для встановлення наявності саме його відбитків пальців були проігноровані, як і клопотання про вилучення з приміщення «Нової пошти» відеозапису його затримання, з якого було б видно, як працівники поліції без будь-яких пояснень заламали йому руки та підклали пакет з наркотичною речовиною йому в кишеню.
Вважає, що докази, які наявні в матеріалах провадження, є недопустимими, оскільки отриманні з порушенням прав та свобод людини, його затримання було здійснено з порушенням норм діючого законодавства. Крім того, судом першої інстанції було допущено порушення права на захист, оскільки сторона захисту зверталась до суду з клопотанням про допит свідка, який є незацікавленою особою, та міг пояснити обставини затримання, однак суд з незрозумілих обставин відмовив в задоволенні такого клопотання, що є порушенням конституційного права на справедливий розгляд справи.
Обвинувачений звертає увагу, що судом не можуть бути прийняті до уваги покази надані під час судового розгляду одного з понятих, з огляду на те, що він є «штатним» понятим співробітників поліції, оскільки під час допиту останній вказав, що неодноразово приймав участь разом з співробітниками поліції у подібних заходах, що свідчить про його зацікавленість.
На думку апелянта проведення судових дебатів та ухвалення вироку є незаконним, оскільки суд першої інстанції, в порушення статті 86 КПК України не перевірив докази щодо їх допустимості, не розглянув заявлений ним відвід прокурору, та не надав жодної правової оцінки дійсним обставинам справи, що є істотним процесуальним порушенням, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, вважав за необхідне вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, та продовжити обвинуваченому обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою та 60 днів, захисника, який частково підтримав подану апеляційну скаргу, просив вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, та застосувати до обвинуваченого інший альтернативний вид запобіжного заходу, окрім застави, обвинуваченого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника, просив їх задовольнити, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши вирок, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону у повній мірі не дотримався, та допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 7 КПК України передбачено, що кримінальне провадження за формою та змістом має відповідати його загальним засадам, у тому числі такій, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, який визначено законом і який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення. Зазначену норму імплементовано в національне законодавство України, вона міститься у статті 21 КПК України.
Зокрема, згідно з приписами частини 2 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд з'ясовує думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Згідно з приписами частини 4 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, санкцією статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до звукозапису та журналу судового засідання від 24 лютого 2021 року, головуючий суддя відкрив судове засідання, з'ясував наявність відводів у учасників судового розгляду, вручення пам'яток про права та обов'язки, роз'яснив обвинуваченому його права та обов'язки, передбачені статтею 42 КПК України, та поставив на обговорення питання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, не роз'яснивши обвинуваченому його право заявити клопотання про розгляд справи колегією суддів чим порушив вимоги частини 4 статті 315 КПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на не дотримання судом першої інстанції положень статті 107 КПК України, що передбачає повне фіксування судового розгляду технічними засобами.
Статтею 129 Конституцією України встановлено основні засади судочинства, у тому числі, гласність судового процесу та повне фіксування технічними засобами.
Аналогічні положення містяться у статті 7 КПК України.
Відповідно до статті 27 КПК України така загальна засада кримінального провадження як гласність і відкритість судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій складається з трьох елементів: 1) гласність судового провадження; відкритість судового провадження; повне фіксування судового засідання за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів.
Положеннями частини 4, 6 статті 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
Повне фіксування технічними засобами ходу всього судового розгляду, відображення його в журналі судового засідання слугують, з одного боку - його гласності та відкритості, а з іншого - забезпечують можливість встановити допущені під час судового розгляду порушення, які могли б вплинути на законність, обґрунтованість і справедливість ухвалених за результатами розгляду судових рішень.
Відповідно до Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом ДСА України №156 від 06.06.2022, фіксування судового засідання здійснює секретар судового засідання. Для фіксування судового засідання використовуються наявні в суді технічні засоби відео - та (або) звукозапису, а також підсистема відеоконференцзв'язку. Секретарю судового засідання необхідно: перевірити працездатність технічних засобів фіксування судового засідання (мікрофонів, камер, іншого обладнання), скориставшись відповідною функцією підсистеми відеоконференцзв'язку - налаштування обладнання; виконати тестовий запис судового засідання, тривалістю не більше 30 секунд, та перевірити можливість його відтворення у режимі реального часу (онлайн); пересвідчитись, що учасника (учасників) добре видно і чутно. У випадку нечіткого звуку та зображення (у разі здійснення відеозапису) секретар судового засідання звертається до головуючого судді з проханням звернутися до учасників судового засідання говорити голосніше або змінити місце власного розташування, у разі нечіткого зображення учасника, що приймає участь у режимі відео конференції; у разі виявлення технічного збою чи інших ознак непрацездатності технічного засобу, що не дозволяє здійснювати подальше фіксування судового засідання, одразу повідомити про це головуючого суддю та керівника апарату суду.
Між тим, незважаючи на наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, судом першої інстанції вони не були дотримані в повному обсязі, оскільки в матеріалах судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 відсутній технічний аудіозапис, який би підтверджував належне фіксування судового засідання від 23.03.2023, під час якого судом першої інстанції досліджувались письмові докази кримінального провадження.
Так, перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, зокрема щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час судового розгляду кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що прослухати звукозапис судового засідання, під час якого досліджувались письмові докази, та на які послався суд в обвинувальному вироку, виявилось неможливим.
Суду апеляційної інстанції не вдалось прослухати звукозапис цього судового засідання і після отримання витребуваного із суду першої інстанції архівної копії запису судових засідань. Звукозапис судового засідання від 23.03.2023 такої якості, яка не дозволяє перевірити зміст дослідження доказів та надання їм оцінки судом першої інстанції.
Таким чином, незважаючи на надання судом першої інстанції архівної копії звукозапису судових засідань, цей носій не містить у собі інформацію, а саме належної якості звукозапис судового засідання від 23.03.2023, який би дозволив суду апеляційної інстанції перевірити дослідження судом доказів у кримінальному провадженні, на які послався суд в оскаржуваному вироку.
Пунктом 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У зв'язку із наведеним, реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, положеннях частини 1 статті 412, пункту 6 частини 1 статті 407, пунктів 1, 3 частини 1 статті 409 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Враховуючи вищенаведені положення КПК України, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати оцінку апеляційним доводам обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про наявність чи відсутність в діяннях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, та апеляційним доводам прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм статті 416 КПК України.
Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд апеляційної інстанції вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2020 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який вирішено рахувати з 27 листопада 2020 року.
Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , звертав увагу суду апеляційної інстанції на тривалість перебування обвинуваченого під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу, вказував на скрутне матеріальне становище сім'ї обвинуваченого та те, що обвинувачений має місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає його мати, яка не заперечує проти проживання ОСОБА_7 разом з нею, про що підтвердила в судовому засіданні.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді триманні під вартою продовжують існувати, з метою забезпечення явки обвинуваченого до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , на строк 2 місяці - до 07 лютого 2026 року, включно, поклавши на нього обов'язки відповідно до частини 5 статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, -
Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 на 60 днів - до 07 лютого 2026 року, включно, поклавши на нього наступні обов'язки відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду за виключенням прибуття до укриття обумовленого сиреною та /або повідомленням «Повітряна тривога»;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: