№ провадження 11-кп/4809/484/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 391/654/23 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія 369-2
02.12.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
адвоката - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2025, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працює на посаді лікаря КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на користь держави у розмірі 9 560,00 грн на залучення експерта.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим і засуджений за вчинення одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Як встановлено судом першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , відповідно до наказу № 166 від 16.03.1988 Компаніївської ЦРЛ та наказу №228-к від 16.12.2021 КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області призначено на посаду лікаря-невропатолога поліклінічного відділення та лікаря-невропатолога об'єднаного терапевтичного відділення за сумісництвом.
Маючи на меті отримання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_7 став на шлях протиправної діяльності у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 8 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні.
Наказом головного лікаря КНП «Маловисківська лікарня» №78-к від 24.02.2023 р. відповідно до ст. ст. 18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та розпорядження начальника Новоукраїнської районної військової адміністрації від 10.02.2023 № 28-р створено медичну комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 та затверджено її склад.
ОСОБА_7 за основу своєї злочинної діяльності взяв злочинну схему, яка передбачала створення умов для реалізації протиправних намірів, а саме: маючи можливість вплинути на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішив отримувати кошти у осіб для впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ) задля вирішення питання, щодо виключення осіб з військового обліку.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється особою призовного віку, яка підлягає мобілізації в особливий період.
У зв'язку з поганим станом здоров'я та розуміючи, що у разі призову на військову службу не зможе належним чином виконувати обов'язки військового через стан свого здоров'я, ОСОБА_9 02.05.2023 вирішив звернутись за медичною допомогою до КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області», де зустрівся з невропатологом ОСОБА_7 .
У ході розмови ОСОБА_9 повідомив про погіршення стану свого здоров'я та висловив своє занепокоєння з приводу можливого його призову на військову службу.
В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на отримання для власного матеріального збагачення від ОСОБА_9 грошових коштів згідно із раніше складеної ним злочинної схеми.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що має знайомих серед членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , й за неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США може здійснити на них вплив за вирішення питання щодо виключення ОСОБА_9 з військового обліку.
ОСОБА_9 , розуміючи що у разі ненадання неправомірної вигоди медична комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 не прийме рішення про виключення його з військового обліку, погодився на пропозицію ОСОБА_7 , вважаючи, що останній буде впливати на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 і вирішить питання про зняття з військового обліку.
У подальшому, 19.05.2023, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , з метою підтвердження реальності своїх можливостей та створення у ОСОБА_9 переконання того, що він дійсно має вплив на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , організував у приміщенні аптеки по вул. Шевченка у м. Мала Виска Кіровоградської області зустріч ОСОБА_9 із членом медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 .
У ході розмови ОСОБА_9 повідомили деталі проходження ним лікування в КНП «Компаніївська лікарня» та у подальшому медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після вказаної бесіди ОСОБА_9 , на вимогу ОСОБА_7 , відвіз останнього в смт. Компаніївка, Кіровоградської області, де в салоні автомобіля ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США або еквівалентну в сумі 40 000 гривень під час проходження лікування в стаціонарному неврологічному відділенні КНП «Компаніївська лікарня», за подальший вплив на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, 25.05.2023, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_9 прибув до КНП «Компаніївська лікарня», розташованої за адресою Кіровоградська область, смт. Компаніївка, вул. Садова, 192, де ОСОБА_7 видав йому довідку про проходження лікування в стаціонарному відділенні КНП «Компаніївська лікарня» у лікаря ОСОБА_7 , а також здійснив оформлення медичної картки ОСОБА_9 про перебування останнього на стаціонарному медичному лікуванні.
Після цього, приблизно об 11 годині 00 хвилин цього ж дня, ОСОБА_9 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_7 КНП «Компаніївська лікарня» (смт. Компаніївка, вул. Садова, 192), передав останньому неправомірну вигоду у розмірі 40 000 гривень за вплив на членів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення в інтересах ОСОБА_9 умисних дій з використанням їхнього службового становища, а саме прийняття рішення про виключення ОСОБА_9 з військового обліку.
Після отримання ОСОБА_7 грошових коштів, працівниками правоохоронного органу проведено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_7 КНП «Компаніївська лікарня» (смт. Компаніївка, вул. Садова, 192), у ході якого в шухляді столу виявлено та вилучено неправомірну вигоду у сумі 40 000 гривень, медичну картку стаціонарного хворого № 509 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувачений вказує, що цілком погоджується із кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 369-2 КК України: він не погоджувався із інкримінуванням йому саме «вимагання», якого не було, - і цю ознаку суд виключив із його кваліфікації.
Наразі він повністю визнає свою вину і щиро кається у вчиненому, жалкує про вчинене.
Одночасно обвинувачений висловлюється про призначення йому судом занадто суворого покарання і просить врахувати такі обставини.
Він судовий процес не затягував, не приховувався, відвідував всі судові засідання, з'являвся за викликами.
Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, тяжких наслідків від кримінального правопорушення не настало, - і вказане зменшує його суспільну небезпечність.
Він є медиком із вищою освітою, має великий стаж фахової роботи, у населеному пункті свого місця проживання - єдиний лікар за спеціальністю «невропатолог», веде стаціонарне лікування хворих, приймає амбулаторних хворих.
Він також позитивно характеризований, у минулому жодного разу не притягався до відповідальності.
Також, зауважує, що він є особою похилого віку, станом на теперішній час має повних 65 років, погіршується й стан його здоров'я.
Беручи до уваги вказане, ОСОБА_7 просить врахувати перелічені обставини і пом'якшити йому покарання, висловлює переконання про можливість його перевиховання без ізоляції від суспільства, зобов'язується сплатити штраф, у разі пом'якшення йому призначеного покарання з позбавлення волі на штраф.
Крім того, вирок суду першої інстанції оскаржений в апеляційному порядку й прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , який просив вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, допущенням неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що стало причиною невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією майна, а також й адвокатом ОСОБА_11 , який здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_7 , та просив змінити вирок суду першої інстанції, ухвалений стосовно ОСОБА_7 .
Однак, до початку апеляційного розгляду по суті, прокурор у кримінальному провадженні відмовився від апеляційної скарги сторони обвинувачення, про що подав відповідну заяву (долучена до матеріалів кримінального провадження), обвинувачений же відмовився від послуг адвоката ОСОБА_11 , про що свідчить його власноруч написана заява (долучена до матеріалів кримінального провадження), а також відмовися від апеляційної скарги та апеляційних вимог, висловлених в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_11 , який здійснював захист обвинуваченого.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 який натепер здійснює захист обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили змінити обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 , пом'якшивши призначене судом покарання, думку прокурора ОСОБА_12 , який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема, вивчивши дані про особу обвинуваченого, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, і в порядку апеляційного оскарження ніким із учасників судового провадження не заперечуються, зокрема й обвинуваченим.
Кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Відтак, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України - правильною.
Разом із тим колегія суддів погоджується із твердженнями обвинуваченого у поданій апеляційній скарзі про суворість призначеного обвинуваченому покарання, що полягає у призначенні покарання у виді позбавлення волі із фактичним його відбуванням.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції загалом врахував обставини, передбачені ст. ст. 65-67 КК України, і визначив обвинуваченому покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, у виді позбавлення волі.
Вид покарання, визначено судом першої інстанції, у відповідності вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.
Разом із тим, колегія суддів ураховує, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 , у відповідності до положень ч. 4 ст. 12 КК України, - є нетяжким злочином.
Тяжких або невідворотних наслідків від вчинення кримінального правопорушення - не встановлено; майнової шкоди - не спричинено; цивільний позов - не заявлений; потерпілі у даному кримінальному провадженні - відсутні.
Обвинувачений визнав свою вину повністю, щиро розкаявся, добровільно надавав сталих і послідовних показань.
Ураховується і посткримінальна поведінка ОСОБА_7 - надавав добровільних та правдивих пояснень, дотримувався належної процесуальної поведінки; під час кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 слідчим суддею у травні 2023 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу - у вигляді застави, яку у подальшому ОСОБА_7 сплачено; останній протягом досудового розслідування та судового слідства належним чином дотримувався покладених на нього процесуальних обов'язків та процесуальної поведінки, з'являвся на виклики слідчого та суду, не вчиняв дій, спрямованих на затягування слідства або таких, що розцінювалися би як намагання уникнути кримінальної відповідальності, також добровільно з'явився за викликом суду апеляційної інстанції.
Вказане, в цілому, свідчить про усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_7 своєї протиправної поведінки, засудження її та готовність нести відповідальність за те.
Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченому, відсутні.
Як особа обвинувачений ОСОБА_7 характеризований виключно позитивно, має постійне місце проживання та роботи, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, не судимий.
Відповідно до висновку досудової доповіді органу пробації ОСОБА_7 усвідомлює правові наслідки неправомірної поведінки, є середній ризик вчинення кримінального правопорушення та такий самий ризик небезпеки для суспільства. Виправлення ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства.
Відтак, наведене вище об'єктивно надає підстав вважати, що наразі обвинувачений усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, розкаявся, виявляє готовність відповісти за свій протиправний вчинок, має намір суворо дотримуватись закону і у подальшому не допускати вчинення протиправних вчинків.
Зауважується колегією суддів й на те, що обвинувачений є особою похилого віку, має повних 65 років, також, у цьому зв'язку його стан здоров'я не є задовільним.
Крім того, колегія суддів переконана, що заслуговують на увагу такі твердження обвинуваченого ОСОБА_7 як те, що він є єдиним фаховим лікарем-невропатологом у КНП «Компаніївська лікарня» Компаніївської селищної ради, тобто, єдиним лікарем такої фахової спеціалізації на досить велику адміністративно територіальну одиницю, який самотужки здійснює прийом та лікування пацієнтів з численних населених пунктів (сіл, селища тощо) цієї території, має великий практичний досвід.
Вказане є суттєвим, зважаючи на те, що у сьогоденні гостро постає питання про глобальний брак медичних працівників, а саме фахових лікарів в Україні, та дефіцит цих фахових кадрів на містечковому рівні зокрема.
Слушно буде звернути увагу на те, що з аналогічної причини, під час досудового розслідування, колегією суддів скасовано ухвалу слідчого судді про відсторонення ОСОБА_7 від посади та відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про відсторонення ОСОБА_7 від посади, як лікаря-невропатолога поліклінічного відділення та лікаря-невропатолога об'єднаного терапевтичного відділення за сумісництвом КНП «Компаніївська лікарня», Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, при цьому колегія суддів, зазначила, що ОСОБА_7 є вузькопрофільним спеціалістом, займає декілька посад за сумісництвом, а саме лікаря-невропатолога поліклінічного відділення та лікаря-невропатолога об'єднаного терапевтичного відділення за сумісництвом КНП «Компаніївська лікарня», Компаніївської селищної ради Кіровоградської області та здійснює свою професійну діяльність по наданню медичної допомоги як єдиний спеціаліст цього профілю на декілька населених пунктів.
Відтак, враховуючи сукупно обставини даного кримінального провадження, інші наведені обставини та особу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити призначене покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді штрафу.
Такі висновки узгоджуються із вимогами ст. ст. 50, 65, 66-67 КК України, положеннями Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», практикою ЄСПЛ щодо справедливого судового розгляду, індивідуалізації та пропорційності покарання.
Вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України карається штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, що не заперечується учасниками судового провадження, ОСОБА_7 отримано неправомірну вигоду у розмірі 40 000 гривень.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України карається, зокрема, штрафом понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже - розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 -2 КК України, слід визначити покарання у виді штрафу, у межах санкції частини статті обвинувачення, але у розмірі не менше отриманої неправомірної вигоди.
Така міра покарання, на переконання колегії суддів, відповідатиме таким принципам призначення покарання, про які йшлося вище, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи, її поведінки до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, мети, намірів, мотивів; така міра покарання у конкретному випадку є достатньою та необхідною для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 , для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого знайшли своє підтвердження, а отже - оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити.
Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2025 стосовно ОСОБА_7 - змінити у частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 369-2 КК України, пом'якшивши йому покарання та визначивши покарання у виді штрафу у розмірі 2700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 45 900 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот) гривень.
В іншій частині вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2025 стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4