Справа № 308/4198/25
(заочне)
27 листопада 2025 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Дегтяренко К.С.
при секретарі судового засідання - Сапронов А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою представника позивача Органу опіки та піклування Чопської міської ради, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
24 березня 2025 року Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Чопської міської ради, що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 50 % всіх видів заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що громадяни України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 являється батьками дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2024 року №308/9604/24 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлені батьківських прав відносно своїх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Після вилучення дітей із сім'ї та позбавлення батьків батьківських прав, ОСОБА_2 народила ще одну дитину - ОСОБА_8 , 2024 року народження. Дитина народжена з вадами, а саме відсутнім верхнім піднебінням, що потребує особливого нагляду, догляду, вмінні годувати та надавати медичну допомогу. Сім'я не має умов проживання, матеріально знаходиться у скрутному становищі, співмешканець ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та поводиться агресивно. Службою у справах дітей спільно з міським центром соціальних служб праведна робота щодо влаштування .матері з новонародженою дитиною до м. Перечии в обласний центр матері та дитини. Так, 4 грудня 2024 року ОСОБА_2 разом з дитиною була зарахована у даний заклад. Однак, перебуваючи у центрі матері та дитини, маючи всі необхідні умови для проживання, харчуванням та доступим до медичних послуг, ОСОБА_2 проявила себе як мати, яка не здатна виховувати, годувати та піклуватись про стан здоров'я дитини. Відповідно до характеристики Обласного соціального центру метрі та дитини, ОСОБА_2 показала себе як замкнута особа та не знаходила спільної мови з клієнтами закладу. Із незнанням української мови, оскільки спілкується тільки угорської мовою, має недостатнє коло спілкування. Відмовлялась виконувати вказівки працівників закладу, грубо порушувала санітарію-гігієнічні умови, мала неохайний вигляд, погано доглядає за дитиною, а саме: відмовляється купати, переодягати, ходити на прогулянку, відвідувати за потреби лікаря. Відмовилася також від укладання декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Декларація про дитину укладена спільними зусиллями працівників закладу. У ОСОБА_2 погано сформовані навички самообслуговування, недостатньо доглядає за кімнатою в якій проживає з малолітньою дитиною. Багато часу приділяє телефонному спілкуванню із співмешканцем з яким проживала. Має шкідливу звичку - палить.
Представник позивача зазначає, що працівниками ССД та МЦСС були прийняті всі можливі заходи щодо збереження сім'ї ОСОБА_9 та залишення дитини разом з матір'ю, однак, з огляду на вищезазначене, вважає, що ОСОБА_2 не здатна виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про дитину з вадами та за всілякої підтримки інших людей, мати несе загрозу дитині, яка потребує особливого догляду та потребує у майбутньому проведення операційних втручань. ОСОБА_3 також ухиляється від виконання батьківських обов'язків, оскільки вже тривалий час не проживає із ОСОБА_2 , оскільки вона проживає зі співмешканцем у с.Червоне. Співмешканець являється біологічним батьком ОСОБА_1 . Наявні документи свідчать, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклуються про стан здоров'ям дитини, навчання, розвитком, не забезпечують їх належним проживанням та харчуванням.
На підставі вищевказаного, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадян ОСОБА_2 , 1989 року народження та ОСОБА_3 , 1977 року народження відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відзиву на позовну заяву у встановлений строк відповідачі не подали.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.
В судове засідання 27 листопада 2025 року:
представник позивача не з'явилася, при цьому подала до суду заяву, згідно з якою просить провести розгляд справи без її участі.
відповідачі не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що жодним відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.
За змістом статті 280 ЦПК України суд не може ухвалити заочне рішення у справі у разі якщо позивач заперечує проти такого вирішення справи, а тому враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судові засідання не з'являється, відзиву на позов не надав, а представник позивача своїх заперечень, щодо ухвалення заочного рішення не висловлював, суд вважає, за можливе ухвалити заочне рішення .
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу.
Судом встановлено наступні обставини.
Малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2024 року, про що зроблено актовий запис за № 33.
Батьками зазначені ОСОБА_3 та мати ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Ужгородського міськрайонного суду від 02.09.2024 року №308/9604/24 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлені батьківських прав відносно своїх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Після вилучення дітей із сім'ї та позбавлення батьків батьківських прав, ОСОБА_2 народила ще одну дитину - ОСОБА_8 , 2024 року народження. Дитина народжена з вадами, а саме відсутнім верхнім піднебінням, що потребує особливого нагляду, догляду, вмінні годувати та надавати медичну допомогу. Сім'я не має умов проживання, матеріально знаходиться у скрутному становищі, співмешканець ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та поводиться агресивно.
Згідно акту обстеження умов проживання від 26.11.2024 року комісією вирішено помістити матір з дитиною до обласного центру матері та дитини в м.Перечин. Так, 4 грудня 2024 року ОСОБА_2 разом з дитиною була зарахована у даний заклад.
Згідно характеристики на клієнта обласного соціального центра матері та дитини перебуваючи у центрі матері та дитини, маючи всі необхідні умови для проживання, харчуванням та доступним до медичних послуг, ОСОБА_2 проявила себе як мати, яка не здатна виховувати, годувати та піклуватись про стан здоров'я дитини. Відповідно до характеристики Обласного соціального центру метрі та дитини, ОСОБА_2 показала себе як замкнута особа та не знаходила спільної мови з клієнтами закладу. Із незнанням української мови, оскільки спілкується тільки угорської мовою, має недостатнє коло спілкування. Відмовлялась виконувати вказівки працівників закладу, грубо порушувала санітарію-гігієнічні умови, мала неохайний вигляд, погано доглядає за дитиною, а саме: відмовляється купати, переодягати, ходити на прогулянку, відвідувати за потреби лікаря. Відмовилася також від укладання декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Декларація про дитину укладена спільними зусиллями працівників закладу. У ОСОБА_2 погано сформовані навички самообслуговування, недостатньо доглядає за кімнатою в якій проживає з малолітньою дитиною. Багато часу приділяє телефонному спілкуванню із співмешканцем з яким проживала. Має шкідливу звичку - палить.
Враховуючи інтереси дітей члени комісії підготувати та надати до суду письмовий висновок від 12.02.2025 №03-15/336 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, і судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд констатує, що дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідчать про ухилення від виконання ними своїх обов'язків, ведення способу життя, який не сприяє створенню міцної сім'ї, відсутністю інтересу у вихованні та зростанні дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому суд вважає, що висновок органу опіки та піклування Ужгородської міськвиконкому від 12.02.2025 №03-15/336 про доцільність позбавлення батьківських прав знаходить своє підтвердження згідно з доданими до матеріалів справи документами.
Отже, суд до ходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачів на даний час відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні вказаної справи.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Разом з тим, слід роз'яснити відповідачу, що згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно ч.3 ст. 166 СК України - при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідачі свій обов'язок утримувати сина, що передбачений ст. 180 СК України за твердженням позивача не виконують.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу її батька.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан відповідача, стан здоров'я, потреби дитини, та працездатний вік відповідачів, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов'язку утримання дитини на батьків.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідачі в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дитину не звільнені.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі матері та батька у її утриманні, слід визначити розмір аліментів в розмірі 1/4 частинивід усіх видів заробітку (доходу) відповідачів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати 24 березня 2025 року з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає приписам ч.1 ст. 183 СК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., за позбавлення батьківських прав, по 605 грн. 60 коп. з кожного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.4, 76-78, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166, 180, 183, 243, 244 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 59,60 ЦК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2024 року видане виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області).
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку який підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 24 березня 2025 року до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку який підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 24 березня 2025 року до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп..
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чопської міської ради, місце знаходження: м.Чоп, вул. Берег, 2;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Дегтяренко К.С.