308/18080/25
12 грудня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, яка притягається до відповідальності, розглянувши матеріали справи, що надійшли від Відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 19.11.2009 року, місце роботи: компанія «Арія», альпініст, висотні роботи, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №012331Е від 18.11.2025, згідно з яким громадянин України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 18.11.2025 о 11:25, на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 та ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до відповідальності громадянин ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом обізнаний з даних протоколу. До матеріалів додана письмова заява, відповідно до якої ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду справи без його участі. Захисником ОСОБА_1 адвокатом Зубченко І.І. подано письмові пояснення, згідно з якими просить закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначила, зокрема, наступне. Обставин, які б свідчили про намір незаконного перетину державного кордону в протоколі не наведено. Тільки перебування особи на певній відстані біля держаного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. Затримання особи за 3000 м до державного кордону не вказує на дії, спрямовані на спробу особи незаконно перетнути державний кордон. Таким чином, обвинувачення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить об'єктивної сторони правопорушення. Такий протокол не може вважатись належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, а також бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Доказів того, що дії ОСОБА_1 будь-яким чином були спрямовані на спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску України, матеріали справи не містять. Більше того, в підтвердження відсутності наміру перетину ОСОБА_1 державного кордону поза встановленими пунктами пропуску, зазначає наступне. Відповідно до Довідки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційної компанії «Арія» №06-з/1712 від 18.10.2025 року, ОСОБА_1 працює в ТОВ ВКК «АРІЯ» на посаді монтажника зв'язку-антенника дільниці з будівництва об'єктів мобільного зв'язку з 27.10.2025 року по теперішній час. З 18.11.2025 року ОСОБА_1 перебував у відрядженні в Закарпатській області для будівництва базових станцій ТОВ ВКК «Арія», що підтверджується Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії «Арія» № 00000000549 від 17.11.2025 року, та посвідченням про відрядження № 00000000549 / 1 від 17.11.2025 року. Також, відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 є заброньований підприємством, на якому працює. Згідно електронного військо-облікового документу (Резерв+) ОСОБА_1 вбачається, що у нього наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 11.01.2026 року. Тобто, вказані обставини підтверджують наявність у ОСОБА_1 законних та безпечних підстав для перебування на території України, та спростовують наявність наміру перетину ОСОБА_1 державного кордону поза встановленими пунктами пропуску. Додала також довідку ТОВ ВКК "Арія" від 18.10.2025 про роботу ОСОБА_1 на посаді монтажника, наказ від 17.11.2025, посвідчення про відрядження, дані з Резерв +.
Згідно з вимогами ст. 277 КУпАП дана категорія справ розглядається протягом доби. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
За положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено порядок перетинання державного кордону. Так, зокрема, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Статтею 12 вказаного закону передбачено, зокрема, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього ж Кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення суду надано протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №012331Е від 18.11.2025 року; протокол про адміністративне затримання від 18.11.2025, протокол огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.11.2025, згідно з яким в особи, якій інкримінується вчинення даного адміністративного правопорушення було вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 та мобільний телефон «IPHONE X» чорного кольору, рапорт інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого сержанта ОСОБА_3 від 18.11.2025, схему місця затримки правопорушника на ділянці відповідальності відділення інспекторрів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.11.2025 року.
Разом з тим, до протоколу не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_2 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, зокрема не було додано до протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, зважаючи на відстань до державного кордону також з огляду на вилучені речі, які вказані в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.11.2025 року, особа не могла мати намір перетнути державний кордон, оскільки в такої крім паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 та мобільного телефону «IPHONE X» чорного кольору не було більше нічого вилучено. Також, суду надано довідку ТОВ ВКК "Арія" від 18.10.2025 про роботу ОСОБА_1 на посаді монтажника, наказ від 17.11.2025, посвідчення про відрядження, дані з Резерв +, які свідчать про законність перебування у Закарпатській області. Отже, сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з'ясувати об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення, зважаючи на подані суду докази. У даній справі не доведено ні події, а ні складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, про вчинення якого складено протокол відносно ОСОБА_4 . За наведеного, приходжу до висновку, що викладені в протоколі обставини того, що ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України є сумнівними.
Протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.
Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
У відповідності до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Керуючись ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
В силу положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а відтак, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного правопорушення.
Керуючись ст. 204-1, 247, 283, 284, 287 - 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Закарпатської області І.В. Логойда