Справа № 405/5719/25
провадження № 1-кс/405/3109/25
05.12.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участі дітей слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120251210000000234 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав до затримання фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
до Подільського районного суду м. Кропивницького від слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участі дітей слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просила задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав, додала, що просить визначити альтернативний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, також наголосила, що ОСОБА_4 вчиняв даний злочин під час дії запобіжного заходу у вигляді передання під нагляд матері у іншому кримінальному провадженні.
Захисник в судовому заперечив щодо задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків на які посилаються слідчий та прокурор; його підзахисний офіційно працює, характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв'язки, на час вчинення злочину був неповнолітнім; за наведених обставин захисник просить застосувати до ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити альтернативний захід у виді застави в мінімальному розмірі.
Підозрюваний підтримав пояснення захисника та додав, що працює охоронником в закладі «Копілка» з вересня 2025 року.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000234 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
03.12.2025 о 08 год. 52 хв. слідчим на підставі ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
04.12.2025 у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до якої: неповнолітній ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисного, протиправного діяння у сфері обігу психотропних речовин, обрав предметом своєї незаконної діяльності особливу небезпечну психотропну речовину - PVP, яка згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список 2) віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено.
Так, під час проведення досудового розслідування за матеріалами вказаного кримінального провадження встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 25.09.2025, за невстановлених розслідуванням обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, придбав з метою подальшого збуту згорток в ізолюючій стрічці білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта від 22.10.2025 № СЕ-19/112-25/14231-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,17 г.
Таким чином, отримавши у володіння особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено неповнолітній ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, вчинив придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, з метою збуту.
В подальшому, неповнолітній ОСОБА_4 особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, у невстановлений під час досудового розслідування час, але з моменту придбання і до моменту збуту, тобто, не пізніше 25.09.2025, за невстановлених розслідуванням обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту, особисто зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , згорток в ізолюючій стрічці білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта від 22.10.2025 № СЕ-19/112-25/14231-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, вагою 0,17 г.
Таким чином, зберігаючи до моменту збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, неповнолітній ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, вчинив зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, з метою збуту.
В подальшому, на підставі постанови прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури, працівниками поліції було проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме, контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. В ході слідчої дії встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисного, протиправного діяння у сфері обігу психотропних речовин, використовуючи мобільний телефон з доступом до мережі «Інтернет» в месенджері «Telegram», шляхом спілкування в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », досягнув домовленості з ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) щодо продажу йому особливо небезпечної психотропної речовини - PVP за грошові кошти в розмірі 250 грн. після їх переказу на банківську картку № НОМЕР_1 .
В рахунок сплати за отримання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP ОСОБА_8 (анкетні дані змінено) банкнотами, які раніше були оглянуті та вручені йому для проведення оперативної закупки, через платіжний термінал перерахував грошові кошти в сумі 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень) на банківську картку № НОМЕР_1 , про що повідомив ОСОБА_4 .
В подальшому 25.09.2025 близько 11 год. 44 хв. неповнолітній ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 26 по вул. Верхня Биківська в м. Кропивницький Кіровоградської області, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, в обмін на грошові кошти, перераховані ОСОБА_8 (анкетні дані якого змінені), на банківську картку № НОМЕР_1 , якою користується ОСОБА_4 , надіслав ОСОБА_8 (анкетні дані змінені) в месенджері «Telegram» фото та координати місця «48.507492 32.250837», де попередньо розмістив згорток в ізолюючій стрічці білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору. В ході оперативної закупки 25.09.2025 близько 11 год. 44 хв за вказаними координатами поблизу будинку № 26 по вул. Верхня Биківська в м. Кропивницький Кіровоградської області виявлено згорток в ізолюючій стрічці білого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта від 22.10.2025 № СЕ-19/112-25/14231-НЗПРАП, містить особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, вагою 0,17 г.
Таким чином, шляхом продажу через мессенджер «Telegram», а саме канал «DESPERADOS TOP», отримавши, у якості оплати, грошові кошти в сумі 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень) на банківську картку № НОМЕР_1 та передавши координати розміщення особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, обіг якої заборонено, неповнолітній ОСОБА_4 , вчинив збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.
Таким чином неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисного, протиправного діяння у сфері обігу психотропних речовин, обрав предметом своєї незаконної діяльності психотропну речовину - амфетамін, яка згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 2, Список 2) віднесена до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Так, під час проведення досудового розслідування за матеріалами вказаного кримінального провадження встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 03.12.2025, за невстановлених слідством обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, придбав з метою подальшого збуту один поліетиленовий зіп пакет з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта від 03.12.2025 № СЕ-19/112-25/16523-НЗПРАП, містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, вагою 0,41 г.
Таким чином, отримавши у володіння психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, ОСОБА_4 вчинив придбання психотропної речовини із метою збуту, вчинене повторно.
В період часу з 06:20 год. до 08:52 год. 03.12.2025 під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.11.2025, за адресою: АДРЕСА_2 - за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , працівниками поліції серед іншого виявлено та вилучено один поліетиленовий зіп пакет з порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта від 03.12.2025 № СЕ-19/112-25/16523-НЗПРАП, містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, вагою 0,41 г., яку неповнолітній ОСОБА_4 , повторно незаконно зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.
Таким чином неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчиненого повторно.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: постанова про проведення НСрД - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 24.09.2025, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 29.09.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 13.10.2025, протокол обшуку від 03.12.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
-щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком від шести до десяти років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим буде призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду.
Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження;
-щодо ризику передбаченого п. 3 - протокол допиту свідка, разом з його анкетними даними та місцем його проживання, який дає викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідка у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.
-щодо ризики передбаченого п. 5 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 вчинялось ним протягом тривалого часу, конспіративно, з корисливих мотивів, тобто від вчинення злочину отримував гроші, підозрюваний не має постійного місця роботи, офіційних джерел доходу, що в сукупності свідчить про те, що підозрюваний продовжить вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Окрім цього, на момент вчинення злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 мав статус обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні у вчиненні умисного злочину, а вироком Подільського районного суду м.Кропивницького від 17.11.2025 визнано ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік підозрюваного, його майновий стан та сімейний стан, наявність позитивних характеристик.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.
Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного більш альтернативного заходу у виді застави в мінімальному розмірі є неспроможними, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та уникненню встановлених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, оскільки, як вже раніше зазначено злочин за ч. 2 ст. 307 КК України вчинено ОСОБА_4 під час застосування до нього запобіжного заходу у виді передання під нагляд матері, і саме за місцем проживання ОСОБА_4 зберігав наркотичні речовини та здійснював їх розповсюдження за допомогою месенджера «Телеграм».
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.
Враховуючи серйозність повідомленої ОСОБА_4 підозри, його особи та матеріального стану, вважає за можливе визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 грн., водночас, максимально можливий розмір застави, як того просила прокурор, на переконання слідчого судді є непомірним для нього.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає клопотання слідчого обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131 -132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -
клопотання слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участі дітей слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 08 год. 52 хв. 03.12.2025 до 31.01.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 05.12.2025 по справі № 120251210000000234 від 15.04.2025.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 31.01.2026 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним: ОСОБА_10 , як особисто так і через третіх осіб за виключенням їх спільної участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;
4) здати на зберігання до територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) не відлучатись за межі м. Кропивницького Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_11