Справа № 387/1482/25
Номер провадження по справі 2-а/387/29/25
11 грудня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області,
в складі: головуючого судді Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
представника позивача
( в режимі відеоконференцзв'язку) Пархоменко Є.О.
розглянувши в письмовому провадженні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області адміністративну справу за позовом представника позивача Пархоменко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КпАП України
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КпАП України, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 311 від 05.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Представник позивача на судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала пояснення, які збігаються з змістом позовної заяви. Також представник позивача подала до суду відповідь на відзив, згідно з яким зазначено, що шляхом перевірки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив свої облікові дані, а тому його притягнуто до адміністративної відповідальності. Проте стороною відповідача не враховано, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплив. Військовозобов'язані особи, які не уточнили дані у зазначений строк, вважаються такими, що не виконали даний обов'язок починаючи з 17.07.2024.
Враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 має доступ до відомостей єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості щодо ОСОБА_1 , зокрема обставини нібито несвоєчасного уточнення ним своїх даних, стали відомі саме з 17.07.2024. Отже, останнім днем накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України є 16.10.2024. Проте протокол №311 від 24.06.2025 складався поза установленим строком, тобто через 8 місяців - 24.06.2025. Таким чином, строк на притягнення позивача до адміністративної відповідальності пропущено, а тому підстав для накладення відповідного грошового стягнення відсутні.
Позивач до початку розгляду справи направив клопотання про закриття провадження, яке територіальним центром комплектування та соціальної підтримки протиправно не взято до уваги. ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинив дії, спрямовані на ігнорування клопотання ОСОБА_1 щодо закриття справи про адміністративне правопорушення від 04.07.2025, не врахував їх під час розгляду справи, що призвело до винесення протиправної постанови № 311 від 05.07.2025.
Водночас у наданих відповідачем матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні докази виклику ОСОБА_1 з метою уточнення військовооблікових даних. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що строк на звернення до суду із позовом пропущено не з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 належним чином відправлено примірник постанови №311 від 05.07.2025, а останнім ніби навмисно не отримано. Позивач мешкає за адресою АДРЕСА_1 , а на конверті зазначено АДРЕСА_2 . Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 постанову № 311 від 05.07.2025 надіслано до селища Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області. ІНФОРМАЦІЯ_4 не підтверджено правомірність винесеної постанови за справою про адміністративне правопорушення № 311 від 05.07.2025.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - про день, час і місце слухання справи повідомлявся. Надав до суду відзив, згідно якого позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За обліковими даними ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відстрочки від мобілізації та бронювання не має.
11.04.2024 в Україні був прийнятий Закон №3633-ІХ, який встановив обов'язок військово-зобов'язаним оновити свої облікові дані протягом 60 днів з моменту його набрання чинності, тобто до 16 липня 2024 року. Уточнити дані було можливо через ТЦК та СП, через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП або за допомогою електронного кабінету військовозобов'язаного, призовника та резервіста. Жодним із перелічених способів ОСОБА_1 не скористався. Перевіркою в системі «Оберіг» було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року не уточнив свої облікові дані. В порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 , нехтуючи своїми обов'язками, перебуваючи за межами правового поля, не уточнив свої облікові дані. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
24.06.2025 уповноваженою особою на складання протоколу було складено протокол про адміністративне правопорушення № 311 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. ОСОБА_1 зміст протоколу було озвучено. ОСОБА_1 також було забезпечено право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, про що свідчать його особисті підписи в протоколі.
Положеннями КпАП України передбачено обов'язок особи, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи відносно неї. Метою такого повідомлення є поінформованість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи та забезпечення їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи було доведено особисто, про що свідчать відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема розгляд справи 05.07.2025. Клопотань про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило. Постанову ОСОБА_1 було направлено листом засобами поштового зв'язку 09.07.2025 через АТ «Укрпошта». Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з довідкою про причини невручення листа, а саме «адресата відсутній за вказаною адресою», з печаткою АТ «Укрпошта» 15.07.2025.
Згідно зі ст. 285 КпАП України працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином було проведено направлення ОСОБА_1 постанови № 131.
Час вчинення триваючого адміністративного правопорушення - це день його виявлення (а не день початку), з якого починається відлік строку дії давності для накладення стягнення, що становить, як правило, два місяці (а для справ, що розглядаються суддею - три місяці), але не пізніше одного року з дня вчинення (якщо це передбачено законом). Триваюче правопорушення - це тривале невиконання обов'язків (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво), що продовжується протягом певного часу.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22.09.2025 заяву представника позивача Пархоменко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22.09.2025 відкрито спрощене провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2025 вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні встановлено, що постановою № 311 від 05.07.2025 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок.
З військового квитка серія НОМЕР_1 від 14.10.2005 встановлено, що ОСОБА_1 військовозобов'язаний.
Із протоколу № 311 від 24.06.2025 встановлено, що 24.09.2025 о 16 годині 20 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_7 органами Національної поліції був доставлений ОСОБА_1 1985 року народження, який порушив правила військового обліку, а саме вчасно не з'явився для уточнення в/о даних.
З клопотання ОСОБА_1 від 04.07.2025 встановлено, що він звертався щодо закриття справи про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З постанови про відкриття виконавчого провадження №78902642 від 20.08.2025 встановлено, що відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження за постановою №311 від 05.07.2025 штраф 34 000 гривень.
З постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №78902642 від 20.08.2025 встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто мінімальні витрати.
З постанови про стягнення виконавчого збору №78902642 від 20.08.2025 встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір.
З копії конверта ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що "Адресат відсутній за вказаною адресою" ( прізвище адресата не видно).
З копії квитанції АТ "Укрпошта" на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, що лист відправленого 09.07.2025 за адресою АДРЕСА_4 .
Про зміст даної постанови позивачу стало відомо 11 вересня 2025 року в день отримання постанови старшого державного виконавця.
Судом встановлено, що адміністративна справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , також позивач 04.07.2025 направляв клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження по справі. Водночас під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 24.06.2025 ОСОБА_1 був присутнім та належним чином повідомлений про час і дату розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, про що підписався в протоколі. В подальшому ОСОБА_1 на розгляд своєї справи про адміністративне правопорушення не з'явився та направив клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
При цьому, 18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено у новій редакції.
Так, згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Крім того, згідно з пп. 1 п. 2 розділу IІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 210-1 КпАП України, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 235 КпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з ч. 2 ст. 235 КпАП України, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови про адміністративне правопорушення № 311 від 05 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
В даному випадку, оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення накладено на позивача адміністративне стягнення за порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач у встановлені строки не уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права та хронології їх зміни судом встановлено, що з 18 травня 2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено у новій редакції.
Відповідними положеннями ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» запроваджено обов'язок, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, щодо уточнення своїх облікових даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
При цьому, з метою належної реалізації зазначеної норми, враховуючи триваючий воєнний стан та мобілізацію, у перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, починаючи з 18 травня 2024 року, отримали обов'язок щодо уточнення зазначених даних, який має бути виконаним протягом 60 днів, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З матеріалів справи та наданих пояснень сторнами вбачається, що вказаних дій, в один з трьох передбачених законодавцем способів та у межах встановлених строків позивачем не вчинено.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не виконано зазначених вимог законодавства, а як наслідок вчинено спірне правопорушення.
При цьому, суд не приймає доводів позивача щодо можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В даному випадку, запроваджений законодавцем обов'язок щодо уточнення облікових даних військовозобов'язаними в умовах дії воєнного стану та триваючої мобілізації спрямований на актуалізацію наявної у суб'єкта владних повноважень інформації, зокрема щодо фактичної адреси проживання військовозобов'язаного, номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти та інших персональних даних, необхідних для військового обліку.
Тобто, можливість самостійного отримання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки інформації про зареєстроване місце проживання військовозобов'язаного, не забезпечує відповідний орган актуальною інформацією про військовозобов'язаного, яку достовірно може повідомити лише такий військовозобов'язаний.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що зазначені доводи, як і примітка ст. 210 КпАП України, у випадку позивача, не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, так як є помилковими доводи представника позивача про те, що суб'єктом владних повноважень порушено строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Так, згідно ч. 7 ст. 38 КпАП України, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
В даному випадку, як зазначено в протоколі від 24 червня 2025 року, позивач був виявлений та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 24 червня 2025 року, де з'ясовано, що ним не оновлено свої данні у визначений спосіб та строки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КпАП України, було накладене у межах встановленого 3-місячного строку з моменту його виявлення та річного строку з дня його вчинення.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем вимог, суд зазначає, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, необхідно встановити факт, коли позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього.
З матеріалів справи, зокрема з наданих суду документів щодо адміністративного правопорушення, не встановлено доказів отримання постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 . Таким чином, строк звернення до суду слід обчислювати з дати, коли позивач дізнався про наявність такої постанови.
Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом лише 18.09.2025, що є значним пропуском установленого законом десятиденного строку звернення.
Позивач стверджує, що про наявність постанови він дізнався 11.09.2025, з моменту відкриття виконавчого провадження. Відповідач не довів суду належного вручення йому постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного та своєчасного отримання позивачем оскаржуваної постанови від 05.07.2025 №311 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем поважними. Тому цей строк необхідно поновити.
Крім того враховуючи кількість доводів та пояснень, що відображені в позовній заяві позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Також суд має вирішити питання щодо забезпечення позову ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2025 у справі №387/1482/25 шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №78902642 на підставі постанови №311 від 05 липня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 157 КАС України.
Згідно ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Відтак, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2025 у справі №387/1482/25.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 14, 72-77, 90, 132, 154,157 286 КАС України, ст.ст. 7, 268, 276, 280, 287-289, 293 КпАП України, суд,
Поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 .
В задоволенні адміністративного позову представника позивача Пархоменко Є.О. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №311 від 05.07.2025 за ч.3 ст.210-1 КпАП України - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2025 щодо забезпечення позову у справі №387/1482/25.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець с.Богодарівка Добровеличківського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.