Справа № 346/3527/25
Провадження № 2-др/346/39/25
11 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Святненка Сергія Володимировича, про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
08.12.2025 року (що сформовано в системі «Електронний суд» 05.12.2025 року) представником відповідача, адвокатом Святненком С.В. подано до суду вказану заяву, у якій останній просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено. При ухваленні рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву (разом з першою заявою по суті спору) було вказано попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат у розмірі 11 000 грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2025 року. Тому представник відповідача, посилаючись на положення ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник відповідача, адвокат Святненко С.В. 10.12.2025 року через систему “Електронний суд » подав до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити за його та відповідача відсутності ( а.с. 108 ).
Представник позивача, адвокат Мушинський В.Т. 11.12.2025 року через систему «Електронний суд» подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що доказів, на підставі яких, суд би мав встановити розмір витрат адвокатом Святненком С.В. до закінчення розгляду справи представлено не було, адвокатом не було заявлено про те, що ним у визначений законом строк, після ухвалення рішення суду у справі, будуть такі докази надані. Більше того, договір про надання правової допомоги від 20.10.2023 року укладений відповідно до норм КПК України про представництво інтересів ОСОБА_1 в кримінальному процесі, в ньому не обумовлено які саме послуги може надавати її представник, який розмір гонорару і з чого він складається, а додатковою угодою до нього від 31.12.2024 року зменено лише строк його дії. З акту приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2025 року неможливо встановити в межах якої справи він складений, в ньому відсутнє посилання на договір, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Святненком С.В. Також вказує, що останній є досвідченим адвокатом і йому потрібно було небагато часу, щоб вивчити матеріали справи для написання відзиву на позовну заяву. Враховуючи об'єм виконаних послуг, розумна вартість послуг адвоката відповідача не перевищує 2 000 грн. Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями ч.4 вказаної статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зіст. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 суд зазначив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року в справі № 346/2744/21.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Таким чином, необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є неможливість подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Аналогічне наведено у постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021 року, № 905/716/20 від 08.04.2021 року, № 916/2087/18 від 31.03.2021 року, № 922/3812/19 від 10.12.2020 року.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 1 055 доларів США в національній валюті України за офіційним курсом на день сплати боргу, - відмовлено ( а.с. 75-78).
У відзиві на позовну заяву представником відповідача, адвокатом Сятненком С.В. зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 11 000 грн (а.с.44-48).
08.12.2025 року представником відповідача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення направлено до суду через підсистему «Електронний суд» (що сформовано в системі 05.12.2025 року) документи, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу адвоката (а.с.87-90).
Зокрема, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано копії договору про надання правової допомоги від 20.10.2023 року; додаткової угоди від 31.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 20.10.2023 року; акту приймання-передачі наданих послуг ( виконаних робіт ) від 01.12.2025 року; ордеру на надання правничої допомоги від 03.09.2025 року ( а.с. 35, 87-90).
Як встановлено судом, 20.10.2023 року між адвокатським об'єднанням “Правниче бюро » укладено договір про надання правової допомоги, в пунктах 1.1, 1.2 якого вказано, що адвокат (без зазначення його прізвища) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, передбачених цим договором і діючим законодавством України, застосовує всі способи захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу, а замовник зобов'язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами; адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень відповідно до КПК України представляє у встановленому порядку інтереси на досудовому слідстві, в суді першої та апеляційної інстанції, правоохоронних органах (міліції, прокуратурі, СБУ), установах місць попередньго ув'язнення, з усіма правами, наданими підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, потерпілому, в тому числі: подавати заяви, скарги, отримувати необхідні довідки, документи, розписуватись, вести справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також вести кримінальні справи та виконувати всі інші дії, що пов'язані з виконанням даної довіреності в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України (а.с. 87-88 ).
У відповідності до п.3.1 договору, за правову допомогу, передбачену пп.1.2, замовник сплачує гонорар в розмір 20 000 грн.
Згідно з копією додаткової угоди від 31.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 20.10.2023 року, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1 договору, виклавши його в новій редакції “2.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026 року »; всі інші умови договору, які не змінені або не доповнені цією угодою, залишаються чинними та обов'язковими до виконання сторонами ( а.с. 89 ).
Відповідно до копії акту приймання-передачі наданих послуг ( виконання робіт ) від 01.12.2025 року виконавцем (адвокатське об'єднання «Правниче бюро», в особі керівника - адвоката Святненка С.В.) надано, а клієнтом ОСОБА_1 прийнято юридичні послуги згідно з договором про надання правової допомоги від 20.10.2023 року щодо захисту інтересів клієнта. Обсяг наданих послуг включає: підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву: аналіз позовної заяви та доданих матеріалів; вивчення судової практики та рішень у попередніх судових спорах між сторонами; формування правової позиції щодо пропуску строків позовної давності; підготовка тексту відзиву, формування додатків та подання їх до суду через систему “ Електронний суд » - 6 000 грн.; представництво інтересів відповідача в суді ( судовий супровід): моніторинг руху справи в підсистемі “ Електронний суд »; контроль процесуальних строків; підготовка та подання процесуальних заяв ( зокрема про застосування строків позовної давності, про розгляд справи за відсутністю сторонни); отримання процесуальних документів суду - 5 000 грн.; всього - 11 000 грн. ( а.с. 90 ).
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року в справі № 817/66/16 зазначено, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, а отже укладення договору про надання правової допомоги слід вважати професійним обов'язком, передбаченим законом.
У постанові Верховного Суду від 19.11.2021 року в справі № 910/4317/21 зазначено, що згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В постанові Верховного Суду від 23.06.2022 року в справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20) вказано, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.
Як встановлено судом, в наданому адвокатом Святненком С.В. договорі про надання правової допомоги не зазначено жодної інформації про надання правничої допомоги в межах зазначеної цивільної справи, його умови не пов'язані із наданням послуг адвоката з визначеною справою.
Таким чином, поданий договір про надання правової допомоги 20.10.2023 року не підтверджує обставин надання правничої допомоги у цій справі. Не вказано також зв'язку наданих послуг, зафіксованих в акті приймання-передачі від 01.12.2025 року, саме із цією справою ( в межах цієї справи). Крім того, стороною відповідача не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо),
Ураховуючи те, що заява про ухвалення додаткового рішення не обґрунтована підставами надання правничої допомоги, це унеможливлює компенсацію витрат на правничу допомогу, тому відсутні підстави для її задоволення.
За приписами статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив судове рішення, за наслідками розгляду заяви може постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст.247, ст.ст. 246, 270, 353 ЦПК України, суд,-
в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Святненка Сергія Володимировича, про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Яремин М. П.