Справа № 346/2944/25
Провадження № 2/346/1817/25
11 грудня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування матеріальних збитків, -
11.06.2025р. ОСОБА_2 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом в якому просить розірвати договір підряду, укладений 17.12.2024р. між нею та ФОП ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на її користь сплачену попередню оплату в розмірі 288194,00 грн. та завдані матеріальні збитки в розмірі 4350,00 грн.; компенсувати судові витрати..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2024р. між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №3556570882 (впровадження заходів щодо енергоефективності та енергозбереження). Згідно умов договору позивачу було надано кредит в сумі 288194,00 грн. для придбання та встановлення гібридної системи електропостачання - фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок, встановленою потужністю від 1 до 10 кВт, разом із гібридними інверторами, що здатні працювати як в автоматичному так і в синхронному із зовнішньою мережею та установками зберігання енергії ємністю від 1 кВт год за кожен 1 кВт встановленої потужності генеруючої установки. Кредит надавався відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки фізичним особам, які встановлюють у власних домогосподарствах генеруючі установки, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою КМУ від 07.06.2024р. № 673 та Програми «Енергонезалежність фізичних осіб - власників домогосподарств», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.07.2024 № 340. Згідно п. 3.2.1 договору, банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням (здійснення договірного списання) дебетового переказу в безготівковій формі на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . 16.12.2024р. відповідачем було виставлено на ім'я позивача рахунок-фактуру № 12 на суму 288194 грн. для придбання та встановлення комплекту гібридної системи електропостачання, потужністю 5 кВт, на базі фотоелектричних модулів. АТ «Ощадбанк» було здійснено оплату згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури на суму 288194 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 17.12.2024р. Позивач вказує, що фактично між нею та відповідачем було укладено договір підряду, який в письмовій формі оформлений не був з вини ОСОБА_3 , оскільки останній після виставленого рахунку-фактури та отримання коштів, почав ухилятися як від оформлення угоди так і від виконання робіт. На виконання умов договору, ОСОБА_2 сплатила банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 4350,00 грн. Позивач також зазначає, що вона особисто та її чоловік неодноразово зверталися до відповідача з приводу виконання ним робіт, вели з ним переписки в месенджері «Viber». Останній спочатку обіцяв все зробити, але згодом перестав відповідати та на телефонні дзвінки і повідомлення більше не реагував. Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_3 до виконання робіт тривалий час так і не припустив, своїх договірних зобов'язань не виконав, позивач, стверджуючи про порушення своїх прав, просила задовольнити її вимоги.
Ухвалою суду від 13.06.2025р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом учасників справи. Роз'яснено відповідачу право подати письмовий відзив разом з доказами, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
22.09.2025р. ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, окрім раніше заявлених вимог також просила стягнути з відповідача сплачені нею відсотки до договором про споживчий кредит №3556570882 від 17.12.2024р. в сумі 37031,09 грн. Збільшені позовні вимоги мотивовані тим, що п. 2.4.6 договору передбачена базова процента ставка в розмірі 2023,% річних. У п. 2.6 договору вказано, що за умови дотримання позичальником умов Програми та відсутності обставин та/або порушень умов Договору позичальнику встановлюється компенсаційна процентна ставка у розмірі 0%. Проте, внаслідок того, що ФОП ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконав, ОСОБА_2 змушена була оплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 37031,09 грн., а тому вважає, що вказані понесені нею витрати виникли з вини відповідача та повинні бути ним їй компенсовані.
Ухвалою суду від 16.10.2025р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляді по суті.
В судовому засіданні представник позивача Бежук С.М. збільшені позовні вимоги підтримав на підставах, викладених в позові та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач ФОП ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання та місцезнаходження ФОП. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача в судовому засіданні не заперечував.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню виходячи із наступного.
З матеріалів справи встановлено, що 17 грудня 2024 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір про споживчий кредит № 3556570882 (впровадження заходів щодо енергоефективності та енергозбереження).
За умовами договору банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов'язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору, кредит надається в загальному розмірі 288194,00 грн. на строк 120 місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 16 грудня 2034р., якщо інший строк та/або термін не буде встановлений згідно з умовами цього договору.
Кредит надається на такі цілі: придбання та встановлення гібридної системи електропостачання - фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок, встановленою потужністю від 1 кВт до 10 кВт, разом із гібридними інверторами, що здатні працювати як в автономному, так і в синхронному з зовнішньою мережею режимі, та установками зберігання енергії ємністю від 1 кВт год на кожен 1 кВт встановленої потужності генеруючої установки) відповідно до вимог Порядку та Програми.
Відповідно до п. 2.4.1 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату Процентів за процентною ставкою (далі Базова процента ставка), розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором.
В пункті 2.4.6 договору зазначено, що на момент його укладення Базова процентна ставка становить 20,23% річних.
При цьому, в п. 2.6.1 договору вказано: приймаючи до уваги умови програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч.2 ст. 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання ним умов договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини), Позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов Договору, які включають можливість застосування такого особливого порядку), а саме позичальнику встановлюється за договором компенсаційна процентна ставка у розмірі 0% (нуль процентів).
Згідно п. 2.7.1 договору, за обслуговування кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку комісійну винагороду в розмірі 4322,91 грн. протягом 1 банківського дня з моменту підписання цього договору.
Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №20087309710 від 17.12.2024р. підтверджується сплата ОСОБА_2 комісії банку за обслуговування кредиту (а.с. 22).
Розділом 3 договору передбачено порядок виконання. Так, відповідно до п. 3.1.1 банк надає кредит протягом одного банківського дня з моменту виконання позичальником всіх та кожної з наведених нижче умов надання кредиту:
Сплати позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 4322,91 грн. протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору. Сплата позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредиту здійснюється шляхом договірного списання/здійсненням дебетового переказу банком комісійної винагороди з поточного рахунку для видачі, для чого позичальник зобов'язаний забезпечити наявність на поточному рахунку для видачі суми коштів, достатньої для списання комісійної винагороди.
Відповідно до п. 3.2 договору, Банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на Поточний рахунок для видачі позичальника з подальшим перерахуванням/здійсненням договірного списання/дебетового переказу в безготівковій формі кредитних коштів на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», код банку 336503.
Пунктом 3.3 договору передбачено порядок повернення (погашення) кредиту, сплати процентів та інших платежів за цим договором. Зокрема позичальник щомісяця сплачує кредит рівними частинами та у випадках, передбачених п. 3.3.2 цього договору, проценти в розмірі згідно договору шляхом перерахування необхідної суми коштів на поточний рахунок (п. 3.3.3). Повернення кредиту, сплата процентів та комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим договором) здійснюється позичальником згідно з Графіком платежів або достроково в порядку, визначеному цим договором (п. 3.3.9). Позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 2401,62 грн. на місяць, сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу в порядку та в строки, визначені в п. 3.3 цього договору та сплату комісійних винагород (у випадку їх встановлення) щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним починаючи з січня 2025 року, шляхом внесення коштів на поточний рахунок, які банк списує в рахунок погашення Основної суми боргу за кредитом, сплати комісійних винагород відповідно до черговості, визначеної цим договором.
Відповідно до п. 3.10.1 договору, Позичальник має право в будь-який час провести дострокове повернення всієї суми наданого кредиту, за умови, що в будь-якому випадку нараховані банком проценти за фактичний строк користування кредитом, належні до сплати комісійні винагороди за послуги банку та всі інші суми, які повинні бути сплачені згідно з умовами договору, будуть сплачені позичальником в той же час.
Пунктом 3.4 договору передбачено умови втрати позичальником права на отримання компенсації. Зокрема, з урахуванням умов Програми позичальник втрачає (позбавляється) пава на отримання компенсації у випадку використання кредитних коштів, отриманих від банку в рамках Програми, не за цільовим призначенням, в тому числі придбання обладнання гібридної системи електропостачання, яке не відповідає критеріям прийнятності, визначеним Програмою.
Відповідно до п. 4.3.13 договору, на підтвердження належного використання позичальником кредитних коштів за цільовим призначенням кредиту:
п. 4.3.13.1. протягом 180 днів з моменту отримання кредиту надати/надіслати засобами електронного зв'язку фотографію до банку відповідних документів, на підставі яких здійснюється придбання та введення в експлуатацію гібридної системи електропостачання, що відповідно до законодавства підтверджують: 1) копії рахунки фактури та/або договору купівлі-продажу, договору на встановлення гібридної системи електропостачання, акту виконаних робіт або аналогічних документів, у разі залучення спеціалізованих організацій або заяву від імені позичальника у довільній формі про самостійне встановлення гібридної системи електропостачання; 2) фотографії встановленої гібридної системи електропостачання з відміткою геолокації, та дані про обсяги споживання електроенергії по особистому рахунку споживача.
п. 4.3.13.2 два рази на рік до моменту повного погашення заборгованості, а саме не пізніше 15 січня та 15 липня надавати/надсилати до банку фотографію встановленої гібридної системи електропостачання з відміткою геолокації та дані про обсяги споживання електроенергії по особистому рахунку;
п. 4.3.13.3 У випадку, якщо використання кредитних коштів за цільовим призначенням кредиту не підтверджено або підтверджено не в повному розмірі; передбаченого пп. 14.3.13 цього договору, позичальник позбавляється права на компенсацію з місяця, в якому відбулося порушення, при цьому сума компенсації, що була отримана позичальником від дати останнього підтвердження до дати витрати права підлягає поверненню до Фонду.
Судом також встановлено, що напередодні укладення вищевказаного договору, а саме 16 грудня 2024р. постачальником ФОП ОСОБА_3 було виставлено одрежувачу ОСОБА_2 рахунок-фактуру № 12 на суму 288194,00 грн..
Відповідно до платіжної інструкції № 3556570882 від 17.12.2024р. встановлено, що Івано-Франківське відділення АТ «Ощадбанк», як надавач платіжних послуг перерахувало за фактичного платника - ОСОБА_2 грошові кошти на користь отримувача ФОП ОСОБА_3 в сумі 288194,00 грн. В призначенні платежу вказано: видача коштів за договором № 3556570882 від 17.12.2024р., укладеного з ОСОБА_2 .
Отже, вказаним платіжним документом підтверджується належне виконання банком своїх зобов'язань по укладеному з позивачем договору, які передбачені його умовами, зокрема п. 3.2.
З рахунку-фактури №12 слідує, що ФОП ОСОБА_3 кошти були отримані за придбання та встановлення комплекту гібридної системи електропостачання, потужністю 5 кВт на базі фотоелектричних модулів.
Згідно долучених до справи скріншотів переписки в застосунку «Viber» вбачається, що 17 грудня 2024р. було надіслано повідомлення такого змісту «Гроші на рахунку». 23.12.2024р. надійшло повідомлення «Привіт, забрали вчора зранку мене в лікарню, мав інфаркт тай таке, в п'ятницю будуть хлопці із обладнанням, змонтують. Запустити зможу напевне в понеділок». Також в переписці від 16.01.2025р. наявні світлини з зображенням будинку без встановлених на ньому системи електропостачання (сонячних панелей).
В своїй постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (п. 37, 38) Велика Палата Верховного Суду вказала, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
В позовній заяві позивач вказувала, що вищевказана переписка відбувалась між її чоловіком та відповідачем. Останній, не дивлячись на зміст своїх повідомлень, взятих на себе зобов'язань по встановлення комплекту гібридної системи електропостачання не виконав, отримані в якості оплати кошти за обумовлену роботу, не повернув.
В зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_3 свого обов'язку, позивач не змогла
підтвердити належне використання кредитних коштів за цільовим призначенням кредиту, а тому відповідно до умов п. 4.3.13.3 вона була позбавлена права на компенсацію та змушена була повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за їхнє використання.
В підтвердження вказаних обставин стороною позивача до заяви про збільшення позовних вимог було долучено довідку керуючого ТВБВ №10008/0129 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 16.09.2025р. № 08.40/0129-38/283 зі змісту якої слідує, що станом на 16.09.2025р. кредит, отриманий ОСОБА_2 згідно договору про споживчий кредит (на придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) № 3556570882 від 17.12.2024р. сплачений в повній сумі. Даний кредит отриманий 17.12.2024р. в сумі 288194,00 грн. За період користування кредитом (17.12.2024-14.08.2025р.) нараховано та сплачено проценти за користування кредитом в сумі 37031,09 грн.
В судовому засіданні представник позивача Бежук С.М. зазначав, що до теперішнього часу ФОП ОСОБА_3 умови досягнутої домовленості не виконав, комунікації з позивачем та її чоловіком не підтримує, на зв'язок не виходить, останнє спілкування мало місце в січні 2025р. За вказаних обставин представник наполягав на розірвання укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем договору підряду, а також стягненні з останнього завданих ним матеріальних збитків.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини даної справи та давши правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами даного спору, суд дійшов до наступного.
Згідно положень ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Відповідно до частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини друга, третя статті 653 ЦК України).
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).
Суд звертає увагу на те, що правовідносини, які виникають з договору підряду, регулюються статтями 837-864 ЦК України, а з договору побутового підряду - статтями 864-874 ЦК України.
У частині першій, другій, четвертій статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (частини перша, третя статті 865 ЦК України).
В даній справі позивач просила розірвати договір підряду та стягнути на її користь збитки у відповідності до положень ст. 837, 849 ЦК України. Проте, суд не погоджується з такою правовою кваліфікацію та вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами відповідають умовам, притаманним договору побутового підряду, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ст. 864-874 ЦК України.
Так, згідно ч.2-3 ст. 837 ЦК України договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору (ч.1 ст. 866 ЦК України).
Статтею 868 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов'язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.
Згідно ч.1-2 ст. 870 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін (ст. 871 ЦК України).
У частині першій статті 872 ЦК України передбачено, що якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відтак, з представлених в даній справі доказів встановлено, що ФОП ОСОБА_3 16.12.2024р. видав ОСОБА_2 рахунок-фактуру №12 на оплату придбання та встановлення комплекту гібридної системи електропостачання потужністю 5 кВт на базі фотоелектричних модулів, що в розумінні положень ч.1 ст.866 ЦК України свідчить про укладення між сторонами у належній формі договору побутового підряду, сторонами договору узгоджено всі його істотні умови.
В зв'язку з укладенням вищевказаного договору, позивач уклала договір з АТ «Державний ощадний банк України» про споживчий кредит №3556570882 (впровадження заходів щодо енергоефективності та енергозбереження) за умовами якого отримала кредит в сумі 288194,00 грн. для придбання та встановлення гібридної системи електропостачання. Вказані кредитні кошти були перераховані ФОП ОСОБА_3 в якості оплати, що свідчить про належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором побутового підряду.
Однак, як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором побутового підряду належним чином не виконав, внаслідок чого ОСОБА_2 змушена була повернути всю суму кредитних коштів, сплатити винагороду за його отримання, а також проценти за користування кредитом, що заподіяло їй збитки на загальну суму 329575,09 грн.
Матеріали справи не містять доказів того, ФОП ОСОБА_3 , як підрядник, здійснив роботи у погоджені між сторонами строки. Також не встановлено, що відповідач не приступив до виконання замовлення через обставини, які суттєво утруднювали йому таке виконання.
Таким чином, в ході розгляду справи, ФОП ОСОБА_3 твердження позивача щодо неналежного виконання своїх зобов'язань не спростував, доказів протилежних обставин суду не надав.
Відтак, за встановлених обставин та виходячи з положень ч.1 ст. 872 ЦК України, яка передбачає зокрема право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 грунтуються на законі, є доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3320,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 864-874 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України; суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Розірвати договір побутового підряду, укладений 16.12.2024р. між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) завдані збитки в загальній сумі 329575 (триста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 09 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3320 (три тисячі триста двадцять) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.12.2025р.
Суддя: Третьякова І. В.