справа № 208/9238/25
провадження № 2/208/4019/25
Іменем України
08 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шабельник Р.М., представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Кам'янська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем, -
Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Кам'янська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок самогубства помер її син - ОСОБА_5 .
Померлий страждав на хронічне психічне захворювання - шизофренію/хворобу Блейлера, яке суттєво впливала на мислення, емоції, сприйняття та поведінку спадкодавця.
Через вказаний діагноз ОСОБА_5 була встановлена ІІ група інвалідності безстроково, оскільки захворювання мало стійкий, необоротний характер.
Відповідно до діагнозу ОСОБА_5 потребував постійного стороннього догляду, яка здійснювала його мати, що проживала разом з ним на постійній основі, в належній спадкодавцю квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , як мати посерлого, та ОСОБА_2 , як брат померлого, згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України належить до спадкоємців за законом. Інших спадкоємців немає.
20.05.2025 року постановою державного нотаріуса Першої Кам'янської державної нотаріальної контори Трощій Н.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її сина ОСОБА_5 через пропуск 6-місячного строку для прийняття спадщини.
Тому, позивач просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Шипіленко Р.О. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Першої Кам'янської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши думку представника позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи та надані суду докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Заяви, клопотання учасників справи
27.10.2025 року від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.
30.10.2025 року від позивача надійшла заява щодо витребування доказів.
24.11.2025 року від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Першої Кам'янської державної нотаріальної контори, надійшла копія спадкової справи.
Процесуальні дії суду
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №07.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином позивача ОСОБА_3 та є братом відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження та експертним висновком №056/741-m від 05 травня 2025 року.
ОСОБА_5 страждав на хронічне психічне захворювання - шизофренію/хворобу Блейлера та мав 2 групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою №149271 від 04 червня 1999 року (сер. МСЕ-ДНА-01) та випискою з медичної картки хворого від 19 березня 1998 року.
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належала померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.07.1994р..
Згідно до копії спадкової справи №352/2025, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини за законом подано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Відповідно до довідок N 001339155 та N 001339156, наданих 30.04.2025 р. ТОВ «Абонент XXI», вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.05.1987р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не був зареєстрований.
Згідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Н.Г. Трощій від 20 травня 2025 року, ОСОБА_6 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом на прийняття спадщини.
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір із цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного Кодексу України.
Оцінка суду
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).
Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 вказувала, що не була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 за однією адресою, проте до дня його смерті проживала разом з ним у зв'язку з хворобою та постійною необхідністю його догляду.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши правову оцінку показанням допитаних свідків, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту його проживання із сином ОСОБА_5 на час його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з визнанням позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до ст. 142 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з нього судовий збір на користь позивача у розмірі 605,60 грн. та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 1216-1218, 1221, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 141, 142, 206, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Кам'янська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп..
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплачений згідно платіжної інструкції: 0.0.4488269778.1 від 08.08.2025 р..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Кам'янська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02890995, адреса: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Медична, буд.3.
Суддя Похваліта С. М.